Харків’янка за походженням, Ольга не тільки набула у Жмеринці родинного щастя, а й почула та відчула душу цього міста – Олег Володарський (відео)

Я народилася у місті Харків. В Жмеринці я живу 11 років, маю чудову родину, виховуємо з чоловіком двох дітей. Я з родини залізничників, трудову діяльність розпочинала на залізничному підприємстві і 10 років пропрацювала в Харківській академії залізничного транспорту. У мене дві вищих освіти в сфері економіки та державного управління. Маю ступінь кандидата економічних наук, виконала 35 наукових праць, в тому числі 3 навчальних посібника.15 років поєднувала наукову та викладацьку діяльність у вищих навчальних закладах. Є досвід роботи в органах місцевого самоврядування на посаді заступника міського голови. Освіта, молодіжна політика, соціальний захист, захист прав дітей, спорт – коло питань, якими я займаюсь на цій посаді.

В своїй професійній діяльності займалась стратегічним плануванням підприємств транспорту та промисловості, розробляла бізнес-стратегії для малого бізнесу. Я – жінка, сповнена амбіцій та надій на чудове майбутнє. Комфорт, затишок та спокій панують в моїй родині і пануватимуть в нашому рідному місті та об’єднаній громаді. Я – жінка, тому знаю наскільки важливі дрібниці. Те, що місцева влада звикла не брати до уваги, може змінити життя цілих районів, а можливо і цілої ОТГ.

Я впевнена, що живу серед гідних, достойних людей, тих, що не продають себе і майбутнє своїх дітей. Саме на підтримку чесних, цілеспрямованих громадян я розраховую. Жмеринська ОТГ процвітатиме завдяки нашій з Вами співпраці. Я доведу, що жінка при владі – це гарантія благополуччя та комфорту, компромісів та порозуміння, поєднання досвіду з сучасними технологіями, мудрий підхід до усіх сфер інфраструктури Жмеринщини! Я – жінка, яка змогла очолити команду професіоналів, готових змінювати майбутнє. Ми маємо ідеї, шляхи вирішення проблем, стратегію. А ще в нас є головне – СИЛА І ЧЕСТЬ.

Джерело: https://zhmerynka.city/articles/104629/olga-borovska-kandidat-na-posadu-miskogo-golovi-zhmerinki

Ольга Боровська, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Жмеринськоі міської ради

Вранішній туман ще обіймав гостинну землю Поділля, коли ми в’їхали до Жмеринки. В затишному, світлому офісі нас привітно зустріли й пригостили запашною кавою. Крізь високі вікна в приміщення безперешкодно потрапляли цікаві сонячні промінчики, розфарбовуючи інтер’єр теплом та світлом, а обличчя посмішками.

Поки ми знімали програми, Ольга працювала, занурена у власні справи й лише під час зйомки четвертої «Сповіді» я помітив її уважний погляд. Вона спостерігала. Вивчала. Аналізувала. Робила висновки. Так дивляться люди, котрі за зовнішньою формою одразу бачать суть речей, подій та обставин. Така здатність набувається лише коли людина накопичує достатню кількість знань та досвіду і при цьому не втрачає здатність любити та відчувати світ душею. Це виняткові люди. Тому для мене особливе задоволення сприяти тому, щоб Нація почула та побачила таких людей. Дізналася, що такі неймовірні українці є посеред нас.

Харків’янка за походженням, вона за покликом серця переїхала до Жмеринки. В неї вистачило душі не тільки для того, щоб набути тут родинного щастя, а ще й для того, щоб почути та відчути душу цього міста. Відчути та полюбити її. Можливо саме це надихнуло її піти працювати до місцевого самоврядування, а потім і балотуватися на посаду міського голови.

Це дивовижна, потужна гармонія, коли й аналітичний розум науковця, й багаторічний досвід роботи, й любляча душа спрямовують людину рухатися в одному напрямку. Коли немає жодних сумнівів та вагань у виборі життєвого шляху, а щоденна праця додає сил, натхнення та задоволення працювати все більше і досягати все нових і нових вершин.

І коли ця людина з аналітичним складом розуму фахового економіста з такою материнською любов’ю та гордістю розповідала, як юні містяни їздять на екскурсії звідки привозять жолуді, шишки, листочки дерев та інші природні матеріали, для того, щоб розвиватися у творчості та творити красу, я переконався у правильності своїх висновків стосовно цієї людини.

Спостерігаючи між зйомками програми за тим, як потужна команда живе своїм життям, як просто, відкрито та щиро Ольга спілкувалася з нашими героями-захисниками: з Максимом Ліхачовим, Олегом Левченком, Віктором Новицьким, Сергієм Швецем я вкотре переконався у вірності мого першого враження стосовно цієї людини.

Зізнаюся, що залишки червоної, совкової плісняви у провладних чиновників та бюрократів, котрі являють себе у не просто байдужому, а зверхньому та навіть споживацькому ставленні до людей змушують мене з насторогою ставитися до державних та політичних діячів. На теренах нашої країни багато років панувала система, котра підносила бюрократів та чиновників на вершину харчового ланцюга, а звичайних людей усіляко намагалася перетворити на нижчі форми життя, суцільно залежні від влади еліти. І як же мені болить, що ані незалежність, ані Революція гідності та війна так і не змогли до кінця вимити із бюрократичної машини ці «особливості»!

Тому «Сповіді» з Марією Нікорич, головою Новоселицької міської ради, Олександром Сичем, головою Івано-Франківської обласної ради, героїнею цієї програми, Ольгою Боровською займають особливе місце в моїй душі, адже наочно демонструють, що зміни на краще відбуваються навіть на найвищих щаблях нашої держави, а мрії про розквіт нашої країни стають набагато ближчими до реальності.

На прикладі цих, та багатьох інших людей я відчуваю, наскільки складно змінювати як свідомість людей, так і сьогодення країни й наскільки простіше йти розбудованою радянщиною дорогою чиновничого свавілля, аніж крок за кроком прокладати нову стежку до якісно іншого, по-справжньому вільного та сильного майбутнього України.

Водночас я переконався в тому, що в тих, в кому немає Бога і України, не вистачить душі для того, щоб не піддатися спокусі хибного шляху, і тим більше не вистачить її для того, щоб прокладати нову дорогу. Тому я безмежно вдячний Господу за даровану ним «Сповідь» з душею, котрої вистачає для того, щоб день за днем перетворювати мрію про квітучу Україну на реальність.