Вирішив це оповідання для письменних збочень написати українською, так що вибачайте мене, люди, за мою французьку. В умовах цього конкурсу Зараза нічого не казала про те, що не можна розташовувати  два твори - один з літерою «и», а другий оригінал тексту… тому читайте, та ще раз вибачайте.

Колись дуже давно - чверть століття тому, а то і більш, був в мене добрий знайомий,  звали його Аркаша. Такий собі дядько похилого віку, як на мене - молодого та моторного парубка, ми разом працювали і в нас було багато часу на розмови за життя. Годинами він був здатний розповідати про себе: як він служив, як одружився, та який він був завзятий спортсмен, а ще він любив казати: «Сало сила – спорт могила» -  отака собі кумедна приказка,  мені більш подобався ще один його вислів: « Який справжній татарин не любе сала». Але мова в нас йде не про сало, а про спорт, тому слухайте далі. Цей чоловік – сивий  худорлявий та з інтелігентним обличчям, на той час дуже полюбляв горілку і ми, тобто молодь, що разом працювали  та після роботи ходили до «Зеленого гаю» (такий собі катран на території школи на шляху з місця роботи), дуже любили насміхатися з нього, ну як це роблять малі діти.

 Так от, одного разу ми набрали самогону, помідорів та сала до «гаю». Випили, закусили - ну все як треба. Почались розмови про різні речі: про спорт та фізичні навантаження… як да що… ось я і кажу: « Аркаха, ты ж спортсмен, а ну изобрази чего на турнике». То був жарт, хто б у здоровому глузді зміг подумати, що цей п’яниця покаже нам таке, що я наприклад і не мріяв… він зробив без ременів безпеки справжнє «сонце» (це оберти на руках навколо перекладини). Свою щелепу я не міг підібрати ще півгодини.  А надалі, принаймні я, ніколи більш не жартував з нього.

В тому річ, що не все є так, як ми гадаємо.

Виришив ци ипивидинни дли письминних збичинь ниписити икриинськии, тик щи вибичийти мини, лиди, зи мии фринцизьки. В имивих цьиги кинкирси Зиризи ничиги ни кизили при ти, щи ни мижни ризтишививити  дви твири - идин з литирии «и», и дригий иригинил тиксти… тими читийти, ти щи риз вибичийти.

Кились дижи дивни - чвирть стилитти тими, и ти и бильш, бив в мини дибрий знийимий,  звили йиги Иркиши. Тикий сиби дидьки пихилиги вики, ик ни мини - милидиги ти митирниги пирибки, ми ризим прицивили и в нис били бигити чиси ни ризмиви зи житти. Гидиними вин бив здатний ризпивидити при сиби: ик вин слижив, ик идриживси, ти икий вин був зивзитий спиртсмин, и щи вин либив кизити: «Сили сили – спирт мигили» -  итики сиби кимидни прикизки,  мини бильш пидибивси щи идин йиги вислив: « икий спривжний титирин ни либеи сили». Или миви в нис йди ни при сили, и при спирт, тиму слихийти дили. Ций чиливик – сивий  хидирливий ти з интилигинтним ибличчим, ни тий чис дижи пилиблив гирилки и ми, тибти милидь, щи ризим прицивили  ти писли рибити хидили ди «Зилиниги гии» (тикий сиби китрин ни тиритирии шкили ни шлихи з мисци рибити), дижи либили нисмихитися з ньиги, ни ик ци риблить мили дити.

 Тик ит, идниги ризи ми нибрили симигини, пимидирив ти сили ди «гии». Випили, зикисили - ни вси ик триби. Пичились ризмиви при ризни ричи: при спирт ти физични нивинтижинни… ик ди щи… ись и и кижи: « Иркихи, ти ж спиртсмин, и ни изибризи чиги ни тирники». Ти бив жирт, хти б и здиривими глизди змиг пидимити, щи ций п’иници пикижи ним тики, щи и ниприклид и ни мриив… вин зрибив биз риминив бизпики спривжни «синци» (ци ибирти ни риких нивкили пириклидини). Свии щилипи и ни миг пидибрити щи пивгидини.  И нидили, приниймни и, никили бильш ни жиртивив з нииги.

В тимуи рич, щи ни вси и тик, ик ми гидиими.