Вразило.
- 16.02.20, 19:02
Нещодавно по Віасат Хісторі подивився такий сюжет. Було щось про холодну війну, гонку озброєнь та тому подібне. Сюжет. 1975 рік. Північний В'єтнам вже майже захопив південний. Готуються захопити столицю південного - Сайгон. Десь там неподалік у морі курсує американський авіаносець тимчасово перетворений на гвинтокрилоносець. Займаються евакуацією останніх, кого можливо тими самими гвинтокрилами. Своїх, та тих південних в'єтнамців, кому пощастило. І ось з'являється у повітрі невеликий цивільний літачок, типу Сессни, і починає кружляти навкруги авіаносця. Потім знижується і пілот викидає на палубу пістолет, до якого прикріплено записку такого змісту: "Я пілот південнов'єтнамських ВПС майор такий-то. Зі мною на борту дружина та 5 дітей. Будь ласка, посуньте гвинтокрили, аби я зміг сісти, бо в мене закінчується пальне". Капітан наказує, всі кидаються сувати ті гвінтокрили, але 2 заважають, ну ніяк. І тут якраз те, що мене приємно вразило. Капітан, без жодних вагань, наказує викинути ті гвинтокрили (по 10 лямів баксів у тих цінах до речі) нафіг за борт! Команда з ентузіазмом виконує. Кадри, як гвинтокрили летять за борт - це щось. І тут ще проблема. Цей в'єтнамець ніколи не сідав на авіаносець, а це не аби що. +, точніше -, в нього немає гака, яким літаки, що сідають на авіаносець, чіпляються за трос аерофінішера, який їх гальмує та зупиняє. І ось - той майор таки саджає свій літак на палубу! З Божою допомогою, не інакше. Команда вражена, моряки та пілоти починають збирати кошти для героя, аби забезпечити хоч якісь старт у Америці для героя та його родини. Хеппі-енд.
Як вам сюжет? Особисто мене найбільше вразило рішення капітана про викид гвинтокрилів у море та кадри, як це було. Це неймовірні кадри. Настільки вразився, що вирішив поділитися з вами.
Ще деякі пояснення. Може хто не знає. На авіаносці головний не капітан корабля, а командир авіакрила. Ну це логічно, бо сила авіаносця не в кораблі, а в літаках. У нашому випадку авіакрила на кораблі не було, а були тимчасово придані гвинтокрили, тому командував шкіпер. Він звісно молодець. Але насправді для нього ризик отримати від начальства був мінімальний. Бо історія набула розголосу і в разі якихось наїздів з боку начальства на капітана, американська громадськість це начальство розірвала би на британський прапор. Та й взагалі. Війну програно. Втрачено по над 55 000 своїх військових. Чимало техніки, у т.ч. сотні гвинтокрилів. І за таких обставин ви бажаєте, щоб я байдуже спостерігав як на моїх очах гинуть люди, у т.ч. діти? Через якусь там техніку? Та йдіть ви нах!
Не думаю, що капітан про щось таке думав у процесі, але коли все чудово завершилося - думаю що так. Прораховував, що та як, бо ж точно не дурень і мав будувати якісь лінію поведінки, бо фіг його знає, як воно там на батьківщині все піде.
Ще трохи по того в'єтнамського майора. Дуже мужня людина. Ні ну зрозуміло, що за комуняк йому та сім'ї гаплик, скоріш за все смерть. Але він не став як баран чекати на свою долю, а сів у літак та полетів, просто на вдачу. Він не знав про авіаносець, не був впевнений, що зможе посадити на нього літак. Просто здогадувався, що десь там, приблизно, має щось таке бути, якщо сильно поталанить. Поталанило!
Як вам історія?
Як вам сюжет? Особисто мене найбільше вразило рішення капітана про викид гвинтокрилів у море та кадри, як це було. Це неймовірні кадри. Настільки вразився, що вирішив поділитися з вами.
Ще деякі пояснення. Може хто не знає. На авіаносці головний не капітан корабля, а командир авіакрила. Ну це логічно, бо сила авіаносця не в кораблі, а в літаках. У нашому випадку авіакрила на кораблі не було, а були тимчасово придані гвинтокрили, тому командував шкіпер. Він звісно молодець. Але насправді для нього ризик отримати від начальства був мінімальний. Бо історія набула розголосу і в разі якихось наїздів з боку начальства на капітана, американська громадськість це начальство розірвала би на британський прапор. Та й взагалі. Війну програно. Втрачено по над 55 000 своїх військових. Чимало техніки, у т.ч. сотні гвинтокрилів. І за таких обставин ви бажаєте, щоб я байдуже спостерігав як на моїх очах гинуть люди, у т.ч. діти? Через якусь там техніку? Та йдіть ви нах!
Не думаю, що капітан про щось таке думав у процесі, але коли все чудово завершилося - думаю що так. Прораховував, що та як, бо ж точно не дурень і мав будувати якісь лінію поведінки, бо фіг його знає, як воно там на батьківщині все піде.
Ще трохи по того в'єтнамського майора. Дуже мужня людина. Ні ну зрозуміло, що за комуняк йому та сім'ї гаплик, скоріш за все смерть. Але він не став як баран чекати на свою долю, а сів у літак та полетів, просто на вдачу. Він не знав про авіаносець, не був впевнений, що зможе посадити на нього літак. Просто здогадувався, що десь там, приблизно, має щось таке бути, якщо сильно поталанить. Поталанило!
Як вам історія?
23
