На реальних подіях. А точніше, як завжди, на наших реальних подіях. Місяць тому завели ми кота породи сфінкс, не подумайте, що ми дурні і купили його за всі гроші, бо купувати котів не логічно, при тому, що їх на вулиці повно. Цього нам віддали одні люди, що поїхали за кордон.
Тепер далі... Нового кота залишати одного не можна, бо він впадає в переляк і депресію, але не від того, що опиняється сам, а від того, що напудивши в лоток один раз, він потім гидує в нього ходити, а дзюрити повз лоток йому не дозволяє його котяча гідність і тоді він кричить, як соліст вокально-інструментального ансамблю "Slayer" Анатолій Арайа. Ну то таке...
Поїхали ми до батьків. Взяли кота і всю трахомудію до нього: корзину, лоток, корм, наповнювач в лоток. Приїхали. Мама одразу повідомила, що знає цю породу і вона називається сфінктер. Ну мамі 80 з фостиком. Має право. То таке...
Далі ми зібралися по гриби. Кота залишили на маму, як знавця породи. Приїхали години через три. Мама мені одразу претензію:
- Завели якогось сраного інтелігента. Я йому їсти насипала, а воно ще свою лису морду воротить. Дивно, думаю я собі, відсутністю апетиту наш сфінктер не страждав.
Дивлюся в миску, а там ...