Навіть у багатій тропічній флорі, найчастіше непросто знайти рослину, кожна частина якої, починаючи від коренів і закінчуючи кроною, здатна приносити користь. Класичним прикладом може служити хлібне дерево (лат. Artocarpus altilis). У Європі про цього незвичайного представника сімейства тутових дізналися в XVII столітті, завдяки англійському мандрівникові Вільяму Дампіру.

Його розповіді про кемпедака, (так тубільці Полінезії називають хлібне дерево), з м’якоті плодів якого можна пекти коржі, викликали жвавий інтерес в Старому Світі.

У будь-якій енциклопедії, ми знайдемо достатньо інформації про цього представника тропічної флори. Хлібне дерево за формою дуже нагадує наш дуб. Таке ж могутнє. Висота його може досягати близько 26 метрів. Квіти двостатеві і зібрані в суцвіття.

Плоди, які хлібне дерево при сприятливих умовах здатне приносити дев’ять місяців в році, за формою нагадують диню. Їх маса досягає чотирьох кілограм, а колір варіюється від зеленого до жовтого і жовто-коричневого, залежно від стадії дозрівання. У зеленому вигляді плід вживається як овоч, а в стиглому, коли його м’якоть робиться м’якою і солодкою — як фрукт. Плоди рослини хлібне дерево досить калорійні — 330 ккал на 100 грам.

Цей представник тропічної флори стійкий до посухи, а здатність витримувати перепади температури від 0 до +40 градусів Цельсія нагородила хлібне дерево ще однією цікавою особливістю — в залежності від клімату місця зростання воно може бути як вічнозеленим, так і листопадним. Всі частини хлібного дерева містять латекс — молочний сік, дуже липкий на дотик. До речі, дозрівання плоду визначають по крапелькам латексу, що виділяється на його поверхні. Листя дерева мають велику товщину і розмір. Форма їх різноманітна. Є як перисто-розсічені, так і суцільні.

Трохи історії хлібного дерева

Історія проникнення хлібного дерева в Новий Світ цілком може стати темою для роману. Перша спроба завести саджанці на острів Ямайка закінчилася драматично. Після рекомендації консультанта королівського ботанічного саду Кью-Гарденс — Джозефа Банкса, британською владою, з метою отримання нових джерел висококалорійного харчування для рабів цукрових плантацій, було прийнято рішення завезти саджанці хлібного дерева на Ямайку і почати їх культивацію.

З цією метою 26 жовтня 1788 року на острів Таїті прибув корабель Його Королівської Величності — «БАУНТІ». Взявши на борт близько тисячі саджанців, корабель попрямував назад на Ямайку, але в порт призначення він так і не потрапив. 28 квітня 1789 року на кораблі стався бунт через брак прісної води.

В результаті саджанці хлібного дерева, які вимагали рясного поливу, були безжально викинуті за борт, сам корабель, згодом, був спалений, а, повна драматизму, історія членів його команди розтягнулася на десятиліття. Перші екземпляри хлібного дерева були висаджені в землю Нового Світу тільки в 1793 році. Їх доставив на Ямайку інший корабель Великобританії, який носив назву — «Провіденс». Нові плантації поклали початок успішного поширення хлібного дерева спочатку по всій Вест-Індії, а згодом і по інших країнах тропічного поясу.

Як вже було сказано на початку статті, рослина хлібне дерево використовується від коренів до крони. Латекс замінює тубільцям клей, з деревини будують човни, квіти і коріння використовують в лікарських цілях, листя дерева служать кормом худобі і сировиною, з якого аборигени роблять досить міцні капелюхи, а смажене насіння рослини — прекрасне джерело білка.

Але саму основну цінність представляє плоди хлібного дерева, яких в рік з однієї рослини знімають сотнями. За смаком м’якоть свіжого плоду більше нагадує картоплю, і, подібно до цього овочу, її варять, смажать, запікають. А ще її сушать і такі «сухарі» здатні зберігається дуже довго.

Протягом сімдесяти років рослина хлібне дерево, при сприятливих умовах, здатне давати рясний урожай, який збирають з допомогою довгих роздвоєних палиць, після чого кожен плід протикають в декількох місцях і залишають на кілька днів, поки маса всередині нього не заграє.

Потім плоди очищають від шкірки і перебродила м’якоть щільно укладають в спеціальні ями, вистелені банановим листям. Зверху теж накидають листя і засипають землею. Процес нагадує заготовку силосу.

Така перебродившая маса може зберігатися кілька років. Можна відкривати яму, брати певну кількість тіста, додавати води і кокосового масла, замішувати і піч смачний, корисний хліб, який можна із задоволенням вживати в їжу.