Не писав щось я давненько. Припхався з гуртка додому в препоганому настрої з твердим переконанням, що передвесняна апатія косить наші ряди. Партнерка, зіславшись на погане самопочуття, залишилась вдома, а мені довелось танцювати з бабулькою за 60, що затесалася в нашу групу. Дурний приклад паразитично заразив друга з його партнеркою (і моєю резервною №1), а прогульщик-юрист таки розбив мою останню надію на поєднання корисного з приємним і резерв №2 теж покатулявся додому на його тазіку від Chevrolet.  І ніби я нічого немаю проти бабульки, виконує елементи доволі чітко, але мені якось ніяково біля людини, від якої вже трупом пахне.

Е-пошта давно не турбує чимось цікавим. Стандартний набір: стрічка друзів та вечірня замітка від Голубки. Навіть футбол вже вдруге немає бажання дивитися. Та й шкода витрачати на нього нерви. Підсадив батька на шахмати з компом, добре, що монік старий нікуди не викинув -- поки комп тужиться над ходом, можна щось покреслити на іншому не закриваючи дошки. Усвідомлюю наскільки недосконалою є операційна система з єдиним пойнтером. 

Хм... Не можу зрозуміти, чому комп програє навіть на десятому рівні. Щось я відхилився від теми. Так от, виникне в мене бажання щось міняти в плині марноти? Переглядаючи ролик від Філософера, все ж схиляюся до думки, що нічого він не змінить, бо не пробуджує він бажання щось змінювати, коли комфортно можна існувати й так, як існую я.