"АТЛАНТИДА" сатирика О.Стаховського
- 03.12.19, 09:26
Шановна громадо! Якось, розглядаючи рекламні оголошення в метро, на
стобах, на стінах будинків, в інших не пристосованих для цього місцях,не
кажучи про ТБ, мені спало на думку дивне питання. Чому є школи танців,
якоїсь сальси, пікапу та зваблення, гіпнозу,екстрасенсорики, іноземних
мов, малювання, а шкіл з навчання сатирі,гумору, карикатурі нема.
Анекдоти є, а шкіл з їх творення нема. Звідки ж беруться гумористи та
сатирики, зокрема поети, такі як Павло Глазовий, Степан
Олійник, Аркадій Музичук, Гнат Голка та багато інших. Поет сатирик
Олександр Стаховський, якого я вам хочу преставити, пояснив цей
феномен наступним чином.
Цитую: "Нічого особливого у моїй біографії
нема: п'ять з половиною років студентського стажу, два з половиною -
військового, 36 років - інженерного. Збираюся оце на пенсію. Півтора
роки тому почав писати гумористичні і сатиричні твори. Деякі з них
надрукувалися у журналі "Перець. Весела республіка" і у газеті "Сільські
Вісті". У співпраці з композиторами народилося декілька пісень."
Від себе лише додам, що на підході нова книжка сатирично, -іронічних віршів Олександра, два з яких подаю на Ваш розгляд.
Перед телевізором
Приплентався оце з роботи…
На кухні трохи покрутився,
Послав щось їстівне до рота
І перед «ящиком» вмостився.
А що ж іще? На дворі – мряка,
Не висунеться і собака…
Угруз у крісло й споживаю
Той рафінований контент,
Та пультом у екран штрикаю,
Як в музиканта диригент.
Усюди впевнено сидять
І безупинно гомонять…
Натиснув кнопку – і з’явився
Спеціаліст з моделювання
Із інституту прикладного
Довгострокового шукання.
Балакав довго і натхненно
І захищав народ скажено…
Натиснув другу – на екрані
Дебелий виник барабас
З бюро прогнозування стану
Народних здичавілих мас.
Штрикав корупцію болюче
І захищав народ рішуче.
Безладно тицьнув кнопку знову,
І виник враз агент з агенції
Громадської першооснови
Асиметричної тенденції.
Як мордувався за людей!
Чимало висунув ідей…
Довгенько пульта я чавив,
Оклякнув палець вказівний,
Допоки не переключив
На «Чингачгук – Великий Змій».
Хоч благородство, нині дивне,
Знайду в романтиці наївній…
Біля банкомату
Мама підвела дитину
До товстого банкомату:
«Ось дивись, у цю щілину
Треба карточку запхати,
А із другої щілини
Вилізе грошей багато…»
Здогадалася дитина:
«А-а-а! Там заховався тато!»
Якщо сподобались вірші, то подавайте заявки.
Після виходу книжки ми повідомимо де її можна буде придбати.