---

вклад причерноморско-каспийских степняков в генофонд европейцев

Рис. 1. Направления миграций, определенные на основе анализа геномов людей бронзового века. Масштабная экспансия кочевников из причерноморско-каспийской степи («ямная культура», Yamnaya), произошедшая около 4500 лет назад, положила начало формированию в Западной Европе «культуры шнуровой керамики» (Corded Ware), которая считается источником распространения в Европе индоевропейских языков. Последующие миграции в восточном направлении связаны с формированием синташтинской (Sintashta), андроновской (Andronovo) и афанасьевской (Afanasievo) культур. Зеленым цветом показана (правда, не совсем точно) современная область распространения индоевропейских языков. Рисунок из синопсиса к обсуждаемым статьям в Nature.

Два больших международных исследовательских коллектива опубликовали результаты анализа геномов 170 обитателей различных районов Евразии, живших от 8000 до 2000 лет назад. Обе работы показали, что важнейшую роль в формировании генофонда современных европейцев сыграла произошедшая около 4500 лет назад массовая миграция кочевых скотоводов из Причерноморско-Каспийской степи («ямная культура») в Западную Европу, где потомки мигрантов сформировали «культуру шнуровой керамики», она же «культура боевых топоров». С большой вероятностью древнее нашествие степняков непосредственно связано с распространением в Западной Европе индоевропейских языков. Последующие миграции этих популяций в восточном направлении, по-видимому, объясняют происхождение синташтинской и афанасьевской культур, а также тохарских языков. Исследование показало, что генофонд современных европейцев (как западных, так и восточных) складывается из трех частей, смешанных в разных пропорциях у разных народов: первая часть — от палеолитических европейских охотников-собирателей, вторая — от неолитических переселенцев с Ближнего Востока, вместе с которыми в Европу пришло сельское хозяйство, третья — от причерноморских степняков бронзового века.

elementy.ru/news/432506

---

---

[ SLAVIC ]

---

Четыре тысячи лет назад на юге Сибири жили люди со стереотипно «арийскими» голубыми глазами и светлыми волосами. Учёным удалось прочесть внешний вид древних сибиряков в ДНК, извлечённых из сохранившихся костей носителей андроновской культуры.

[ ПоДРоБиЦі ]

Если именно голубоглазые и светловолосые сибиряки были источником «арийских» генов, то ненависть нацистских «истинных арийцев» к славянам понять ещё сложнее. Прежде уже удавалось прочитать сигнальный участок половой Y-хромосомы носителей андроновской культуры, и они почти поголовно относятся к гаплогруппе R1a. Сейчас она шире всего распространена именно среди славянских народов (gazeta.ru/science/2008/01/14_a_2552231.shtml).


gazeta.ru/science/2009/05/13_a_2985911.shtml

---

если верить французам, древние сибиряки-европеоиды пришли сюда оттуда же, откуда спустя тысячи лет пришла «вторая волна» европейцев — то есть казацкие отряды Ермака.

«Данные расшифровки митохондриальных ДНК совпадают с данными расшифровки Y-хромосомы, указывая на то, что родиной древних сибиряков из Красноярского края были Украина и Южная Россия», — говорится в исследовании.

news.ngs.ru/more/45216.php

Результаты масштабного исследования показали: крупнейший этнос Европы состоит из двух мало смешанных меж собой групп, а поляки и украинцы генетически ближе русским Центральной России, чем их соотечественники-северяне. В течение длительного времени основным методом разграничения различных этносов человеческой цивилизации являлись сопоставления языков, наречий и диалектов, используемых теми ли иными популяциями. Принципиально иной подход в деле определения родства тех или иных народов демонстрирует генетическая генеалогия. Она использует информацию, скрытую в Y-хромосоме, передающейся от отца к сыну практически в неизменном виде. Применение методов многомерного шкалирования позволило разделить современных русских на две большие группы. Одна из них населяет современные центральные и южные районы древнего Московского княжества, а вторая базируется в северных землях. Кроме того, ученым удалось показать, что различия в генетической структуре Y-хромосомы северян и южан не могут быть объяснены только постепенным дрейфом генов ввиду изоляции небольших популяций из-за географических условий. Сравнение изменчивости мужской хромосомы русских с данными соседних народностей выявило большие сходства северян с финноязычными этносами, в то время как обитатели центра и юга России, оказались генетически более близки к остальным народностям, общающимся на славянских наречиях. Если у первых часто встречается «варяжская» гаплогруппа N3, широко распространённая в Финляндии и на севере Швеции (впрочем, как и по всей Сибири), то для вторых характерна гаплогруппа R1a, характерная для славян Центральной Европы. … Подытоживая статью, авторы заключают, что, несмотря на расхожие мнения о сильной татарской и монгольской примеси в крови русских, доставшейся их предкам еще во времена татаро-монгольского нашествия, гаплогруппы тюркских народов и других азиатских этносов практически не оставили следа на населении современного северо-западного, центрального и южного регионов. Вместо этого генетическая структура отцовской линии населения европейской части России демонстрирует плавное изменение при движении с севера на юг, что говорит о двух центрах формирования Древней Руси. При этом движение древних славян в северные районы сопровождалось ассимиляцией местных финно-угорских племен, в то время как на южных территориях отдельные славянские племена и народности могли существовать задолго до славянского «великого переселения».

gazeta.ru/science/2008/01/14_a_2552231.shtml

© Cвятослав Лютий

Загалом українці і росіяни належать до різних антропологічних комплексів. Так українцям найспорідненішими є білоруси, прибалтійські народи та поляки, які належать до спільного великого комплексу метричних і морфологічних ознак. Росіяни же споріднені до народів фінно-угорської мовної групи (мокшани, удмурти, марійці, комі, карели, фіни, ханти, мансі, вепси).


Цей факт підтверджують чисельні антропологічні дослідження, які проводились упродовж XIX-XX століть. Результати досліджень показують, що в українців порівняно з росіянами більший розмір черепа, і відповідно більший об’єм головного мозку. Також українці більшого зросту, мають більший головний і менший лицевий показник, чим виявляють особливу спорідненість до білорусів і прибалтів, а росіяни до фіно-угрів. Особливо росіян від українців відрізняє значно більший носовий покажчик — вони мають короткий і широкий ніс, поширеніші кирпаті, плоскі носи з увігнутою спинкою, сплощене обличчя, виступаюча верхня губа, більший губолицевий покажчик і інтенсивніший розвиток складки верхньої повіки, що теж вказує на монголоїдну домішку, а також менш інтенсивний ріст бороди і волосся на грудях. Менший об’єм грудної клітки вказує на слабкий фізичний розвиток росіян, а висока частота генів типу „В” в крові характерна для монголоїдних популяцій.


Подібний стан речей легко пояснюється расовою історією двох сусідніх народів. Російський народ склався на основі фіно-угорського етнічного субстрату, домішкою до якого стали племена переважено тюркського, слов’янського та індо-іранського походження. У VIII столітті почалось проникнення нечисельних слов’янських племен (в’ятичі, кривичі, новгородські словени) на територію сучасної Центральної Росії і поступова асиміляція місцевих племен фінського походження (меря, мурома, мещера, весь). Результатом змішування цих етнічних елементів стало утворення російського етносу й антропологічного типу, який не відрізняється однорідністю. Росіяни окремих регіонів виявляють спорідненість не між собою, а з сусідніми етнічними групами. Так, на сході Європейської Росії, особливо на Поволжі і Уралі росіяни виявляють спорідненість до удмуртів, хантів, мансі, татар, башкирів, яким притаманний „в’ятсько-камський” і „приуральський” комплекс ознак урало-лапоноїдної раси: низький або середній зріст, світлий колір шкіри, помірно темне волосся і змішані очі, невелике, широке, низьке (за винятком в’ятсько-камського типу) і сплощене обличчя, невиражене підборіддя, часто угнутий, кирпатий і плоский ніс з широкими крилами, розвинена складка верхньої повіки, слабий третинний волосяний покрив (на території поширення цього комплексу ознак мешкає 25% європейських росіян). Ця раса утворилась внаслідок змішування європеоїдів і монголоїдів на території східніше Уральських гір.

У північних і північно-східних областях Європейської Росії москвини виявляють спорідненість із північними фіно-уграми — вепсами, комі, карелами, яким притаманний „білозірсько-камський” комплекс ознак східно-балтійської раси, що утворилась внаслідок депігментації (посвітління) суб-уральських і суб-лапоноїдних елементів і є на сьогодні найбільш світло-пігментованою расою в світі (10% європейських росіян). До перших двох антропологічних типів переважно і належали асимільовані слов’янами давні фіно-угри, до них же тяжіють і сучасні росіяни. Отже фінно-угорське походження росіян підтверджується антропологічними даними.

На півдні, зокрема в Середньому Поволжі, москвини „тягнуться” до мокшан і татар-мішарів, яких об’єднує „степовий” комплекс ознак, що має в основі понтійський расовий компонент, з домішкою змішаних центрально-російських і суб-монголоїдних типів, зокрема південно-сибирського, характерно для Казахстану (20% європейських росіян).

© Дмитрий Зеленин - Восточнославянская этнография

деление восточных славян на три ветви неудовлетворительно, так как при этом не учитываются резкие различия между обеими группами русских. Южнорусское население (т. е. русское население Рязанской, Тамбовской, Воронежской, Курской, Тульской, Орловской и Калужской губерний) этнографически и диалектологически отличается от севернорусского (в Новгородской, Владимирской, Вятской, Вологодской и др. губерниях) значительно больше, чем от белорусов.

© В.П.Алексеев В поисках предков. Антропология и история «Советская Россия», М., 1972

древляне антропологически отличались от остальных славянских племен, они были крупнее, массивнее, лицо у них было шире. А когда измерили черепа современного населения Украины, стало ясно - это именно тот краниологический тип, который свойствен и современным украинцам. Таким образом, краниология подсказывала - физическими предками современных украинцев были древляне, они сыграли решающую роль в становлении антропологических особенностей украинского народа, в их культуре нужно искать истоки этногенеза и культурного развития украинцев.

АНТРОПОЛОГИЧЕСКИЙ СОСТАВ ВОСТОЧНОСЛАВЯНСКИХ НАРОДОВ И ПРОБЛЕМА ИХ ПРОИСХОЖДЕНИЯ

Фрагмент из книги: Алексеева Т. И. Антропологический состав восточнославянских народов и проблема их происхождения.//Этногенез финно-угорских народов по данным антропологии. – М.: Наука, 1974. – С. 69 – 76.

вероятная прародина славян

( 1- по данным антропологии , 2 - по данным археологии )

[ открыть ]

Группы популяций в составе славянского населения (Алексеева Т.И., 1999)

[ открыть ]

За підсумками комплексного аналізу встановлено, що серед українців загалом переважає відносно високий зріст, брахікефалія, тобто округла форма голови, здебільшого доволі темний колір волосся і очей, відносно широке обличчя з середнім горизонтальним профілюванням, переважання прямої спинки носа. Крім того, їм властиві суто європеоїдні варіації одонтологічних, дерматогліфічних та гематологічних характеристик.

[ ВІДКРИТИ ]

автор : Сергій Сегеда

джерело : vikno.org.ua/text_ua.php?id=324