хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «боєць ато»

прохання про допомогу бійцю АТО

   “Друзі, знову прошу про допомогу для Героя. Молитовну та фінансову! Вчора в інституті нейрохірургії прооперували Миколу Барановського-( це вже п’ята, але не остання операція)”, – пише на своїй сторінці у Фейсбук Віра Тимошенко, передають Патріоти України. 
   Захисник з 30-ї бригади ЗСУ.Ця операція пройшла завдяки небайдужим людям, які допомогли знайти лікаря. І він погодився так терміново прооперувати Нашого Захисника. Минулого тижня Микола разом з дружиною Людою поїхали на консультацію до районної лікарні. ( Перед цим чоловік намацав, а потім дружина помітила за вухом “пластину”, котра вже прорвала шкіру – видно на фото. Це- результат попередньої операції в одному з українських госпіталів.Так ось… лікар райлікарні порадив дружині “мазати вавку йодом.І воно заживе! …????) Крім нестерпних головних болей та запаморочення у Колі погіршився слух і зір. Микола – не скорений духом, але втомлений такими чисельними складними операціями. Але він стійко терпів біль і байдужість наших горе-лікарів. Дружина Людмилка ледве вмовила свого вбитого горем чоловіка лягти знову на операційний стіл. Дякуючи Господу, лікарям та небайдужим людям, чергова операція вже позаду.Величезна подяка від себе особисто та від родини Героя журналісту газети “Факти” Віолеті К., котра оперативно допомогла знайти потрібного лікаря. 
   Позавчора Коля ледве ходив по палаті.Йому важко було говорити. Далося в знаки тяжке поранення голови, довготривале лікування та така реабілітація, нервове напруження (ми до останньої години не були впевнені на всі 100,що Воїна прооперують так швидко. Бо зволікати вже не було часу.Пластина не тільки за вухом наробила шкоди. Вона нависла над очима- зсунулась зі свого місця.) Миколу дуже втомив переїзд від дому з Новгород-Волинського до столиці у маршрутному таксі. Родина ледве зводить кінці з кінцями. Адже вдома- двоє малолітніх діток. Люда зараз не може ходити на роботу. Вона доглядає чоловіка і порається з дітьми. То ж найняти авто і доїхати без напруження родині так і не вдалося ( Чоловікові дуже важко було їхати по розбитих українських дорогах). Вони не просили ніякої допомоги.Чесне слово! Та пройти осторонь такого горя, просто неможливо.
   Люди, цей чоловік вирвався з “іловайського пекла”, він бачив десятки смертей. Багато його побратимів загинули там – на Сході, відстоюючи Незалежність та суверенність України та боронячи від ворога і наші з вами домівки. Тому дуже прошу вас- не залиште у біді Захисника України. Попереду в Миколи – ще одна (вже шоста дуже дорога операція. Адже титанову пластину треба буде придбати за власні кошти). Для сім”ї Героя тисяча євро ( по курсу)- це непідйомна сума. Але впевнена, що разом ми допоможемо Захисникові повернутись до нормального життя. Не соромтесь перерахувати 10 або 20 гривень.Саме стільки коштує 1 банан або кілька яблук. Але саме ці кілька гривень – дуже багато для такої гарної справи. Адже всі ми в неоплатному боргу перед Захисниками. Нижче – картковий рахунок Героя. Ми з подругою вже встигли фінансово підтримати Миколу. Вірю, що так зробите і ви. Герою Слава і низький уклін. Колю, вірю, що все буде добре!Твоя кохана Берегиня завжди поруч із тобою.А ми всі разом допоможемо тобі вийти зі скрутного становища. 
   Дякую кожному за небайдужість. А ще прошу поширити інформацію (якщо не ви, то знайомі зможуть її побачити і хоч трохи допомогти Захисникові). Ваші молитви і фінансова допомога дуже необхідні Миколі. Кошти потрібно зібрати в стислі терміни- за місяць-півтора планується ще одна операція з пластики черепа Героя. 

Номер картки: Приват Банк 5168757243144344 Барановский Николай Викторович
ran2

привіт, мій друг, пишу з окопу.... (вірш бійця АТО)


Привіт, мій друг, пишу з окопу,
Чекаю штурм, сиджу, курю,
Я тут уже десь близько року,
І я ненавиджу війну.

Ти там в таксі десь їдеш з клубу,
Ми на УАЗі їдем в бій,
Я тут в окопі сплю вже тиждень.
А ти на ліжку і в теплі.

Тобі начхати що в країні,
Тут гинуть кращі із синів,
Тут гинуть ті, що не повинні,
Тут навіть страшно у ві сні.

І знову міни, знову вибух,
І знову черга в ті кущі,
І як приємно коли тихо,
Коли все чутно...дивна річ.

Тобі дзвонив я у четвер,
Сказав мені що їдеш в гори,
А в мене друг на днях помер,
Ти відповів "так їдь додому".

Сказав що чхав ти на війну,
Що маєш справи важливіші,
Тебе я в цьому не виню,
Забути це - і жить простіше.

А я залишусь, до кінця.
За своїх рідних і близьких,
За те що б в них було життя,
Не під гнутом орди русні.

За їхній сон, я тут не сплю,
За їхню посмішку і радість,
Я знов у розвідку піду,
За те, що б мали вони щастя.

А ти, мій друг, мене забудь,
Я видалив тоді твій номер,
У нас з тобою різна суть,
У нас з тобою різне горе.

Автор - кіборг з позивним #Фауст