Спостерігаючи за сучасною молоддю, помічаєш багато цікавинок, що свідчать просто якусь справжню ЕПІДЕМІЮ невпевненості у собі та слабкості! Всі ці намагання здаватися злішими та страшнішими, що панують в сучасних мотивах… Ніколи людина, впевнена у собі та сильна, не буде поводити себе подібним чином, оскільки сильний навпаки завжди готовий до боротьби, до бою, не проти зайвого разу прокачати кулак, якщо доведеться. Тому він навпаки намагатиметься заволікати, аби отримати нові перемоги і трофеї. А не втікати, уникати, шляхом відлякування й блефу.

Саме цим я пояснюю таку велику кількість чорноти у творчості, пануючої в сучасному мистецтві. Все це слабкість, бажання здаватися зліше і страшніше, аніж насправді є; блефуючі спроби залякати параноїдально уявного ворога-злодія, ще раніше, ніж він насправді з’явиться. Спроби викликати повагу до себе за ту силу, якої немає насправді.

Всім цим себе видає слабке комп’ютерне покоління. Якого рознесло від пундиків під час ігор біля екрану. Якого давно вже трафила прогресуюча гіподинамія.

 

Всі хочуть здаватися сильними, але натомість обирають роль заляканої тваринки, яка здибилася, насупилася й шкіриться.

Нудьга.