Полонена тобою
- 09.08.16, 12:44
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
В забутті, як колись, цілувала
З терпким присмаком спраглі вуста.
Твою сповідь до серця я клала –
Відступала кудись пустота.
Я голубила очі мінливі –
Розчахнулась натура свята.
Зупинялися люди у диві:
Не в фаворі душі нагота.
Тужно скрипка в душі вигравала,
Сльози крапали, наче горох.
Кожний віддих я свій рахувала,
Не прожитий з тобою удвох…
Припиняю віднині двобій цей.
Крізь завії, і терни, й вітри,
Крізь роки простягаю я серце:
- Полонена тобою… Бери…
11
Коментарі
верь
19.08.16, 12:47
sonce-33
29.08.16, 12:53Відповідь на 1 від верь
Привіт, Володю! Дякую, ти перший мій читач)
Ми Ла
39.08.16, 12:56
Дуже чарівні слова!
Дякую!
sonce-33
49.08.16, 13:00Відповідь на 3 від Ми Ла
Дякую за коментар)
georgi
59.08.16, 13:08
да,"Не в фаворі душі нагота."
prominchik
69.08.16, 13:08
Mykolaj_58
79.08.16, 13:09
А якже це:
Неземним я його уявляла:
Загадковим, шляхетним, сумним...
В нетолочених травах шукала -
Не вдалося зустрітися з ним.
В небеса вище зір я злітала,
Там кохання бажала зустріти.
Подарунком на пам'ять зосталась
Лиш надкльована зірка із літа.
Після пошуків довгих здалася,
Перестала я марити ним.
Та на глум, а чи, може, на щастя,
Він постав - таким рідним... земним!
Mykolaj_58
89.08.16, 13:10Відповідь на 7 від Mykolaj_58
jelina
99.08.16, 13:29
Чудово!
Акварель
109.08.16, 13:43
Ой, Сонечко.. все ти про кохання... а хіба воно, це щось добре?