[Приєднана картинка]Ніхто із нас не зміг сказать: "Прости..." -Ми руйнували, що створили.А вітер спотикався об мости, Які безжально вдвох палили.Кривавили в агонії тіла, Стриміли в них отруйні стріли.І пульсували в жилочках слова:"Не так прожить життя хотіли..."Між перемог, досягнень і невдачМи ненароком зустрічались.Злітало з уст моїх палке: "Пробач..."У відповідь: "Прости" - зривалось.Та різними шляхами нам іти, Зустрівшись, мовчки...

Читати далі...

Не мовиться, не кажеться, не спиться, В сполохані грудневі вечори.А так промовисто мовчиться, Коли здіймаю руки догори...Не чується... А може, з недовір'ямЗвертаюсь надто тихо до Небес...І мабуть, так мізерно мала віри, Що прогнівила, Господи, Тебе...Тобі ж відомі всі мої проблеми:Від дріб'язку до "жити чи не жить"...Але чомусь мовчить сьогодні Небо - Занадто вже промовисто мовчить...

У далекій, чужій сторононьціПобажаю тепла своїй донечці![ Читати далі ]

Там, де кохаються жоржиниВ зеленім чарівливім літі, А вітер пестить кущ калиниІ ворохобить маки в житі, [ Читати далі ]

Нехай сніги холодний лютийЗа руку міцно ще трима, Іще поля морозом скуті - Здає позиції зима.Лопатою відкину зиму -Запахнуть пролісками дні.Впускаю в душу спів незримий, Нехай хлюпочеться в мені!Повітря клени п'ють ковтками, П'яніють у земнім раю.В кафе за рогом чашка кавиГеть прожене печаль мою.[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Вона для нього Музою була:Увечері сідала поруч нишкомДивилась пильно, як із-під крилаЗ'являвся вірш, присвячений всевишній...Вона для нього Янголом була:Коли він спав - у головах витала, Священний сон поета берегла, Його бажання і думки читала.Вона для нього Сонечком була, Промінням, як матуся, зігрівала.Не в настрої - торкалася чола, Вона його й у горі потішала.У спеку Парасолею була, І Тінню, і Оазисом, й Водою...А потім непомітно так пішла - Вона відчула: треба ...

Читати далі...

Там, де мене вже сьогодні нема, Перше кохання лишилось дитяче.В травах густих загубилась луна, Що намагалась забуть і пробачить. Там, де мене вже сьогодні нема, Сонечко хоче усіх обігріти.Та надірвалася серця струна, Що не давала веснам радіти... &nbsp...

Читати далі...

Прочитала вірш Ідеаліста - зачепилоhttp://blog.i.ua/user/5122682/1140884/[Приєднана картинка]Худ. Андрей КарташовСамотність сидить у сквері, На лавці, з вітром укупі.Самотність не терпить скверни, .Вона не виносить смути.Самотність стукає в двері, У вікна, морозом скуті.Самотність лоскоче нерви, Вона не дає заснути.Клубком підкотить відчАю, Та нишком - слова не скаже - Відсуне тебе до краюІ спати під стіну ляже.Прокинешся рано-вранці -По дому протяг блукає, Відчинена кимось...

Читати далі...