хочу сюда!
 

Тетяна

38 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 30-57 лет

Заметки с меткой «традиції»

Весілля від Петрівни

Уже багато років успішно розвивається агенція "Щасливі разом".
"Щасливі разом" для нас не просто слова. Це мовби оберіг для усіх, хто звертається до нас за порадою, за допомогою, хто доручає нам компетентну організацію та професійне проведення різноманітних найурочистіших  подій свого життя.
До весіль у нас особливе ставлення.Бо весілля – це свято благословення Богом закоханих сердець, це народження сім’ї, це об’єднання двох досі далеких родин, це джерело великого щастя на многая літа.
Ми відкриємо таємничу завісу українського обрядового весілля. Ми допоможемо поєднати давні родинні традиції із традиціями сучасності. Ми порадимо, як раціонально використовувати час і гроші.

Саме про Ваше весілля усі будуть згадувати довго і гарно! Бо Ваше весілля – найнезабутніше, найкрасивіше, найяскравіше, най-най-най!!!

 Щастя гуртом і вроздріб від агенції "Щасливі разом"!

Українські хати. Частина ІІ

Хата - це символ батьківщини; символ тепла і доброти; символ світосприймання; символ людини як духовного і фізичного начал Всесвіту.

Німецький географ Йоган Георг Коля, перебуваючи в Україні 1838 р., писав: "Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати на Україні виглядають вельми чепурними, немовби свіжовибілене полотно". Споконвіку хата виконувала своє природне призначення родинного вогнища, де народжувались, оберігались кращі сімейні традиції, що потім переходили у спадок дітям: любов до батьків, природи, пісні, до праці.

В.Скуратівський у книзі "Берегиня" про роль батьківської хати писав так: "Рідна хата! Оспівана в піснях, оповита легендами та переказами, опоетизована майстрами слова й пензля, вона буде завжди символом добра і надії, її незгасний вогник світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність ..."

Хата і весь замкнений цикл господарських будівель - "клуня, хлів, млин, вітряк, кузня, комора, криниця" - були не тільки місцем поселення, а й носіями змістовних символічних знаків, які виконували як естетичну, так і символічну функцію. Вони були носіями інформації про соціальний стан, заможність, уподобання господаря, світоглядні позиції, відомості про склад сім`ї.

Крім того, хати розмальовували олійними фарбами у вигляді облямування навколо вікон і дверей з червоних квіток тюльпанів на зелених вітах. На кожній із стін - по вікну з фігурним хрестом посередині та два вінки над міжвіконням чільної стіни.

Українська хата мислиться нескінченним ланцюгом людських доль, що простягнувся аж у Всесвіт. В українській літературі батьківська хата стала величною метафорою у творчості О.Довженка, В. Симоненка, Олеся Гончара, Лесі Українки, Т.Шевченка, Д.Павличка, А.Малишка.

Хата моя, біла хата, Символ тепла й доброти. А хата Шевченка, Франка і "білий будиночок" Лесі Українки стали символічними колисками, де народились українські генії, де виплекався дух, розум, совість, надія нації, і в цьому плані символізують Україну, її духовне начало серед держав світу.

Ось тут хатки в більших розмірах і маю надію, що буду поповнювати цю колекцію.

Хай Трійця Святая в любові єднає!


До Трійці мама хату побілила,
Розвісила чистенькі рушники,
Долівку осокою застелила,
А під іконами поставила свічки.
Із осокора наламала гілля
І ним прикрасила портрети, образи.
Та так майстерно! Як вона це вміла,
Казковими зробила всі кутки.

Стало в хаті, як в тихому раї,
Де квітують садки і поля.
Де з ромашкою мак розмовляє,
Де весніє від щастя земля!
Я живу серед гаю-розмаю
У казковім вишневім краю,
З святом Трійці Вкраїну вітаю,
І співаю про маму мою.

Матуся скатертину постелила,
Поклала зверху з вишнями пиріг,
І саме головне - букетик зілля –
Освячений сімейний оберіг.
Любисток в ньому, і чебрець, і м’ята,
Полин, васильки й жовті нагідки...
Душа співала від такого свята,
Що в пам’яті лишилось навіки.

Маргарита пече паски

Вірш написаний ще в  березні, але оскільки присвячений
 Великоднім святам, тому і публікую нині


Я прокинулась раненько,
Вмилась, і хутчіш до мами:
 - Добрий ранок!
                           Ось швиденько
Кашу з'їм і кулачками

Тісто я місити буду,
Бо ж Великдень у неділю!
- Й помолитись не забуду,
Щоб паски пухкі  та білі

І з хрестами на вершечках
Богу ми спекли на свято.
- Мамо, будемо яєчка
Ми в  лушпинні фарбувати?..

- Мамонько, дозволь маленьку
Мені пасочку зробити!
- На серветочку біленьку
Покладу, і освятити

Понесу!

***************       
    
     Дівча старанно
Тісто місить кулачками…
У неділю вранці-рано
В церкву підемо з пасками.



04.03.2011


by Stepans’ka Marina (SMG)


День матері

Свято Матері

Шановні друзі! Інформація, яка поширювалась ЗМІ під час святкування Дня Матері, тільки частково відповідає дійсності. Саме тому це свято сприймається людьми по-різному. Хтось ставиться до нього, як до нав'язаного згори, на кшталт радянських свят; хтось переносить на нього своє ставлення до колишнього Президента України, наказом якого День Матері став державним святом; хтось повірив, що воно прийшло до нас з Америки. Все це свідчить про нашу необізнаність. Споконвіку Свято матері у другу неділю травня люди відзначали, як день Божої Матері, Матері Землі та Матері земної.

"Ой, я маю три матері, та всі три хорошії  Три матері, три квіточки, як три красні рожі, Перша мати — Непорочная, як лілея біла,  Із Дитятком — Немовлятком, Пречистая Діва.  Друга мати — це найкраща на світі країна.  Земля наша, наша славна Ненька-Україна.  Третя мати — що ж про неї гарного сказати?  Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати. Ой, маю я три матері, та всі три хороші. Три матері, як три квітки, як три красні рожі." (Народна пісня.)

За радянських часів це свято було заборонено, але Українська Церква його зберегла. Традиційно у цей день відправляють служби, присвячені Божій Матері, та поздоровляють жінок-матерів. Бо, створивши за своєю подобою першого людину, Бог для подальшого продовження людського роду обрав Співтворцем не Ангела, а земну жінку, котра виношує у своєму лоні дитину, у яку при народженні Бог вдихає душу. Тому Свято Матері є духовним. Взагалі, травень є місяцем Божої Матері, то не пізно відсвяткувати День Матері у будь-який день травня, якщо цього не зробили 13— го. 

Про те, як його святкували наші предки, розповідь далі. Вона — з народних джерел. У травні, коли вишня мов наречена, вбирається у біле і яблуня красується у пишному вінку, приходить на землю світле свято. Стукає у кожну оселю, велику й малу, і, ставши на порозі, нагадує всім про призабуту мудрість віків — звичай вшановувати Материнську Долю. Тож другої неділі травня поспішали до рідної домівки діти щоб разом з ненькою обійняте яблуню, пригорнути вишневі віти й уклонитися вінку землі -барвінку: Спасибі тобі, Земле Тетяно, за те, що рід людський увічнила: бабусю у вишню возвела, матінку яблунею назвала, а сестру з калиною поєднала. Тут же закопували кусники хліба, гроші й зерно, "щоб у добрі та спокої довіку бути". І потім йшли до хати, де за давнім звичаєм мали вшановувати матір хлібом та дарунками. Відчинивши двері, промовляли: Пороги, пороги, із вас — дороги! Дозвольте ступити, матір обійняти, Сиву голубоньку поцілувати. Мати зустрічала дітей, скропляючи їх свяченою водою:  Вода до ніг — на долю,  вода до рук — на щастя,  вода на поріг, щоб у достатку жив наш рід! Син подавав свій дарунок (хусточку, чобітки, або черевички) зі словами:  Нене-горличко, сива ластівко, сонце ясне є, усміх дня,  Ви прийміть цей дарунок, матінкою Мати з великою пошаною приймала дарунки і клала їх на стіл поряд з хлібом: Хліб на столі — доля в руці щастя вітається,  доля — не цурається. І далі промовляла: Нехай люди бачать, а онуки вчаться,  матір поважають — честь бережуть. Не забувала про матір і донька. Побіля братових дарунків лягала сестрина вишиванка — голубе з жовтим по білому. Нитки добирались у святкові дні, а сплітались у візерунок у Чистий четвер: "щоб мали наступальну силу від лихого ока і слова". Не було на тій вишиванці  чорного кольору:  Нехай матуся на сім світі добро творить та до вишні і яблуні ходить Окрім дітей, вітали господиню рідня, чоловік. Добрим знаком було дістати від чоловіка ложку, коралі, сон-траву, як символи життєвої снаги, надійності і спокою. Та найкориснішим вважалося зібрати вранці росяні пелюстки яблуневого цвіту і потай, з-за спини, обсипати ними жінку. Це оберігало її від хвороб, возвеличувало у материнстві. Ті діти, що не могли з певних причин приїхати на свято, передавали матері свої вітання, а у себе дома ставили перед образом Богородиці свічку і просили: Вічко, свічечка, світи,  На матінку укажи,  В щасті-долі щоб жила,  Здоров'ячко берегла". А ще мали за звичай зберігати зрізані на Мамин день яблуневу й вишневу гілочки. Щодо цього є легенда про матір ТБ доньку: "Вони йшли лугом і дуже гарно співали. Обидві вродливі. Люди про них казали: "Спів — від Бога, краса — від землі. Таке рідко кому випадає, а тут і передати нікому: дітей-онуків немає". Не раз бідкалась стара: "Я б і серце своє віддала, аби онучків мати". А донька лише, мовчки, кивала головою. Переказують, що ці прохання почув Вітер-старець, який всі таємниці знав, і звістив він жінкам, що по смерті матимуть те, що хотіли. Згодом таки здійснилося це віщування, але як! Старша, яка могла б стати бабусею, у вишню перетворилася, зі своєї крівці ягідки родить і серце у зернятку — камінчики ховає. А донька, у житті, діточками обділена, дісталася їх, як яблунею стала... Певне, тому цього дня на материнських могилах з'являються дві гілочки — вишнева і яблунева, поставлена у склянку з водою та зерном. Запалюють діти свічку й тихенько схиляються над нею з лівого боку — "від серця". Горить вогник, і душу зігріває згадка про найріднішу і найдорожчу людину.

По-різному вшановують матерів в інших країнах. У 1910 році молода американка Анна Джервіс, яка рано втратила матір і боляче пережила цю трагедію, вирішила відзначати День Матері в школі, де вчителювала. Вона помітила, що в тих родинах, де матір поважають, проблемних дітей не буває, (учні, і їхні батьки з радістю підтримали ініціативу вчительки. Через чотири роки потому вони звернулись до Конгресу США та Президента Вільсона з проханням встановити аналогічне державне свято. У 1914 році Конгрес США видав декрет про щорічне святкування Дня Мате­рі у другу неділю травня.

Невдовзі його узаконило ще чи­мало країн: Швеція, Норвегія, Данія, Німеччина, Польща. Так цей день став Міжнародним Святом. Україна в той час не мала своєї державності, але Союз Українок Галичини звернувся до громадян із закликом встановити Свято Матері. Відгукнулися культурно-просвітницькі організації. З 1929 року у другу неділю травня по всій Україні матері отримували подарунки від близьких та поздоровлення від друзів. Але у 1939 році, з приєднанням Галичини до Радянської України, були заборонені Союз Українок і свято Матері! У дев'яностих роках в Україні відродились Союз Українок і святкування Дня Матері. Проте воно офіційно проводилось тільки на рівні громадських організацій. І лише у 1999 році, після звернення Світової Федерації Українських Жіночих Організацій (СФУЖО) до Президента України Леоніда Кучми, Свято Матері за президентським наказом стало державним святом.

Я вірю, що прийде час, коли День Матері знову стане святом родинним, коли усвідомлять, нарешті, люди Заповідь Божу: "Шануй батька і матір твою, щоб тобі було добре, і щоб ти довго прожив на Землі."

Людмила Огнєва

“Світлиця” № 37, 2 червня 2006 с.2

Традиції або ще один камінь в город релігії.

КАК ВОЗНИКАЮТ ТРАДИЦИИ?
"Традиции, как люди - обычно рождаются
здоровыми, а с возрастом впадают в маразм"
Скилеф

  Клетка. В ней 5 обезьян. К потолку подвязана связка бананов.Под ними лестница. Проголодавшись, одна из обезьян подошла к лестнице с явными намерениями достать банан. Как только она дотронулась до лестницы, вы открываете кран и со шланга поливаете ВСЕХ обезьян очень холодной водой.
 Проходит немного времени, и другая обезьяна пытается полакомится бананом. Те же действия с вашей стороны.
 ОТКЛЮЧИТЕ ВОДУ.
 Третья обезьяна, одурев от голода пытается достать банан, но остальные хватают ее, не желая холодного душа.А теперь, уберите одну обезьяну из клетки и замените ее новой обезьяной. Она сразу же, заметив бананы, пытается их достать.К своему ужасу, она увидела злые морды остальных обезьян атакующих ее. После третьей попытки она поняла, что достать банан ей не удастся.
 Теперь уберите из клетки еще одну из первоначальных пяти обезьян и запустите туда новенькую. Как только она попыталась достать банан, все обезьяны дружно атаковали ее, причем и та, которую заменили первой (да еще с энтузиазмом).
 И так, постепенно заменяя всех обезьян, вы придете к ситуации, когда в клетке окажутся 5 обезьян, которых водой вообще не поливали, но которые не позволят никому достать банан.
 
Почему?.. ПОТОМУ, ЧТО ТАК ТУТ ЗАВЕДЕНО.

Ансамбль одягу" ОСІННІЙ ЕКСПРОМТ"

Серед вічно зелених карпатських схилів розташоване мальовниче  гуцульське село Космач, що привабило мене і вразило своєю багатогранністю і унікалоністю. Надзвичайно цікавим і неповторним за декором  та колоритом є писанкарство.Саме це і надихнуло мене на створення ансамблю одягу.




[ Читати далі ]



До 23 лютого.Без політики. Майже.

Зазначу відразу – 23 лютого я не відзначаю ні під яким соусом –ні як день совєтської армії, ні як день захисника вітчизни, ні як день народження ющенка... І, чесно кажучи, завжди дивуюсь як багато нормальних думаючих людей це свято все-таки відмічають... На моє глибоке переконання, віктори федоровичі, гречка по 24 гривні, ями на дорогах, хамство чиновників починаються з вулиць і памятників леніну, «свят» 23 лютого... Це як чекотило й онопрієнко починали з дрібних дитячих образ...

Ну це все приказка, а про казку ось що... Роздумуючи над причинами, чому нормальні думаючі люди відмічають дату, про яку взагалі нічим добрим згадать не можна, знайшов одну з них... Ця стаття взята з глибоко мною шанованого сайту  scorcher.ru думаю повеселить всіх згодних і незгодних зі мною...

КАК ВОЗНИКАЮТ  ТРАДИЦИИ?

(Феликс Кирсанов"Традиции, как люди - обычно рождаются  здоровыми, а с возрастом впадают в маразм" Скилеф)

      В клетке сидят четыре обезьяны. Чем заняться обезьянам в клетке? Конечно, они резвятся, иногда устраивают потасовки, а потом ищут друг у друга вшей и прочих насекомых в знак примирения. У них те же самые страсти, что и у людей, только проявляют они их по-своему. 

       Но, как говорится, голод - не тётка и вскоре начинает вступать в свои права. А на самом верху клетки, над самой ее серединой, висят бананы - целая связка. Обезьяны начинают коситься на пищу. 

       Надо в скобках заметить, что тут же в углу клетки находится лестница-стремянка.

       Сначала обезьяны пытались достать пропитание наиболее естественно напрашивающимся путем - становились аккурат под висящие бананы и тянули вверх то одну руку, то другую, то обе вместе, и при этом максимально вытягивали губы - но этого не хватало. Затем они усложнили действие - они, как и прежде, тянули вверх руки и губы, но теперь уже, плюс к этому, одновременно верещали, но и это не помогало. Потом они подпрыгивали, хватались за прутья клетки и т.д., - вообщем, старались достичь желаемого теми средствами, которые подсказывал им их рассудок. Ну и, в конце концов, конечно же, додумались пододвинуть стремянку из угла клетки в середину, прямо под банановую связку.

       Самый вертлявый гамадрил (назовем его первый), подгоняемый чувством голода, пуще любого техасского ковбоя взлетел на самый верх лестницы. До заветной цели рукой подать. В его слаборазвитых полушариях промелькнула уверенность в успехе предприятия, но в этот момент находящийся за пределами клетки человек хорошенько обдал его сильнейшей струей ледяной воды из шланга, а также окатил остальных троих. Это был полноценный стресс для каждой из них, и теперь наши собратья, мокрые и ритмично трясущиеся от холода (в особенности тот нетерпеливый гамадрил), сгрудились в углу клетки,инстинктивно чувствуя, что так они быстрее согреются. "Хотели культурно отобедать и вот тебе раз!" - вероятно, думали все четверо.

       Через некоторое время физический дискомфорт после бодрящего душа стал отступать, и голод потихоньку начал напоминать о себе - жрать, извините, хочется. И хочется, и колется - наши друзья периодически боязливо подходят к стремянке, трогают ее и тут же с визгом отбегают обратно. Наконец, самый голодный из них, уже второй смелый герой, решил взойти наверх. Твердое решение - необходимое условие действия - и он сделал первый шаг навстречу своей цели. Его друзья, все, как один, насторожились, особенно первый, которому больше всего досталось - он даже поднял хвост трубой в знак особого протеста. Но наш второй герой, между тем, стал неуверенно подниматься вверх по лестнице - и все его друзья замерли. С одной стороны страшно - вдруг опять из шланга…, а с другой - чувство голода вселяет надежду на успех предприятия и толкает на поступки. Второй, наконец, добрался до самого верха, несмело протянул руку в сторону желаемых бананов и… В этот момент человек хорошенько обдал его все той же струей ледяной воды и не забыл обильно полить всех остальных. Опасения оправдались. Соответственно, надежды рухнули. Все четверо, мокрые и дрожащие, опять сгрудились в углу клетки.

       Двух случаев оказалось достаточно, чтобы выработать условный рефлекс - мокрые обезьяны поняли из личного опыта: к бананам подходить нельзя. Так что третий и четвертый в герои решили не подаваться. 

       Тем временем одну из четырех мокрых обезьян высаживают из клетки, а вместо нее сажают первую сухую. Сухая быстро адаптируется к местным условиям и, перезнакомившись со всеми, с чувством голода поднимает голову вверх: ой, бананы! А под ними стремянка - забирайся и бери."Странно, конечно, что их еще не стрескали - думает сухая обезьяна - хотя, может быть, все тут просто обожрались" - и быстро прыгает на первую ступеньку с целью достичь пищи. Но что же тут началось?! Три мокрые обезьяны набросились на сухую с дикими воплями. Особенно больно били первый и второй - сила их ударов была прямо пропорциональна объёму вылитой на них ледяной воды из шланга. "Что такое? - подумала сухая обезьяна - странные агрессивные действия, конечно, со стороны братанов". Но тут же нашла для себя объяснение их непонятному поведению: "Наверно у них тут традиция такая: к бананам подходить нельзя".

       "Ну, что ж, традиция, так традиция - я все поняла - традиции надо чтить" - заключила первая сухая обезьяна.

       Из клетки высадили еще одну мокрую обезьяну и вместо нее запустили второго сухого. Новый собрат, как и ожидалось, сначала носился по клетке, знакомясь с ее обитателями. На первых порах он пытался приставать к самым красивым обезьянам, но затем устал, потому что не обладал должным красноречием, чтобы быстро их уговаривать и обратил свой жадный взор к пресловутой связке бананов. Фрукты! Он удивленно фыркнул, дескать, неужели тут среди вас не нашлось умников, которые до сих пор не смогли их достать? Конечно же, он, по простоте душевной, решил взобраться вверх по стремянке, но тут же получил дружную оплеуху со стороны сородичей: на него набросились обе мокрые обезьяны и, заметьте, сухая (которая чтит традиции) тоже.

       Второй сухой примат, как и первая сухая, сначала тоже был в недоумении: "Не понял. За что?", но потом, после того, когда он робко предпринял вторую попытку добычи еды, и затрещины опять решительно посыпались на его косматую голову, решил для себя: "Теперь понял, - здесь традиция такая: бить морду тому, кто полезет за бананами".

       Мокрых обезьян продолжали заменять сухими. Сначала вместо очередной мокрой в клетку посадили третью сухую и, наконец, убрали последнюю мокрую и запустили четвертую сухую.

       Итак, теперь в клетке сидят только сухие обезьяны, которые не знают, что за посягательство на тропический фрукт им грозит холодный душ. Но как только в клетку запускают новую обезьяну, которая вскоре норовит взобраться вверх по лестнице - все остальные набрасываются на нее с кулаками. 

       Так возникают традиции.

Ой радуйся, земле!

Чи чули ви, друзі, про маленьких колядників?

Невже не чули?

Колись давно в Україні їх було дуже багато. Коли наставали Різдвяні свята, маленькі колядники, піймавши, чарівним неводом найяснішу зірку і викувавши у чарівній кузні срібні дзвіночки, вирушали в далеку дорогу. Зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі, бо несли вони людям радісну вістку:

По всьому світу стала новина: Діва Марія Сина родила. Сіном притрусила, В яслах положила Господнього Сина...

Срібні дзвіночки дзвеніли під вікнами, і люди тішилися, що до них ідуть аж три празники в гості. "...Ой перший же празник - та Різдво Христове, радуйся!" І все, що бажали у цей святковий день маленькі колядники, неодмінно збувалося, бо слова у поколяді також були чарівні: А за сими словами в дзвіночки дзвоним, В дзвіночки дзвоним, а всім ся клоним, Щастям, здоров'ям, ще й віком довгим, Ще й віком довгим, прибутком добрим, Й самі собою, і з дружиною, І з усім чадом, і з святим Ладом, Святим Божеством, Божим рождеством! Щасливі люди пригощали колядників медівниками, горішками, яблуками, різними ласощами.

За Різдвом наступав другий празник - Новий рік. А ще він зветься празником святого Василя. Василь приходив не сам, а. з дівчинкою Маланкою. Всі рядилися в чудернацький одяг. Було дуже весело, навіть трішечки страшно, бо раптом, мов з-під землі, з'являлися волохаті ведмеді, бородаті цапи, рогаті чортики, князі із булатними мечами, старезна відьма і навіть Котигорошко з велетенською булавою. Але не треба боятися, бо це наші колядники, перевдягнені в казкових героїв. Разом з Маланкою вони вели танок і співали: Ой черчику Васильчику, Посію тебе в городчику. Буду тебе шанувати, Сім раз на день поливати.

Вранці наступного дня колядники, знявши свою чудернацьку одежу, знову бігли від хати до хати. Кожен з них ніс мішечок, в якому були пшеничні зерна. Вони сіяли зерна по хатах, примовляючи: Сійся, родися, жито, пшениця, Жито, пшениця, всяка пашниця, Коноплі по стелю, льон по коліна, Щоб вас, хрещених, Голівка не боліла. Оскільки і зерна, і слова були чарівними, кімната відразу ставала широким полем, на якому сходила зелена пшениця, починали співати пташки, розцвітали волошки і польові маки. Надворі гула хуртовина, та тут усі раділи, бо маленькі колядники приносили до кожної хати жменьку веселої весни. Третій празник був найщедрішим, бо колядники цілий день щедрували:

Ой сивая та і зозуленька, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров'я!

А наступного дня, зранку, люди йшли до річки або ставка. Там вони вирізали великого хреста з льоду. Приходив священик і освячував воду. Люди набирали собі у глечики тієї водиці і берегли її цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою, бо це була жива вода, яка приносила здоров'я і красу. І свято називалося Святе Водохреще, або Йордан. Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці і всі співали: Йордан, Йордан, вода студененька, Пречиста Діва воду брала, Своє дитя напувала. Священик ходив по селу і скроплював святою водичкою-йорданичкою кожну оселю, щоб до людей у двір приходило тільки щастя, щоб обминали їх нечисті сили зла. А наші маленькі колядники бігли попереду, гукаючи: Роди, Боже, жито, пшеницю, Кірилейса! Вони добре знали, що давньогрецькі слова "Кіріє, елейсон" означають "Господи, помилуй". Про це їм говорила бабуся. І знову колядники заходили до кожної хати. Вони нікого не забували - ні старої самотньої бабусі, що жила на краю села, ані хворої дівчинки, що мешкала у великому місті на найвищому поверсі, під самісіньким дахом. Колядники приносили самотній бабусі радість, а дівчинці - здоров'я. І ви, друзі, навчіться чарівних колядок та щедрівок. Змайструйте різдвяну зірку, знайдіть срібний дзвіночок... Тоді ви також станете колядниками, які приносять людям добру вістку, щастя і радість.

ХРИСТОС СЯ РОЖДАЄ! СЛАВІТЕ ЙОГО!

сьогодні Свято Яр-Даны

Сьогодні за календарем наших предків відзначається Свято Яр Дани або ВодоСвяття.

Дана - Богиня і Повелителька Земної Води.
Яра - Свята.




Цього року свято припало на 6 січня.
А взагалі воно рухливе і розраховується від Різдва Коляди Божича - на 12-й день.

Ця Містерія має величезне космічне значення для нашої планети, тому що має астрономічне і астрологічне обгрунтування.
Чому Вода на Землі стає Святою? Тому що саме в цей час, в ці дні, ми знаходимося найближче до Сонця. Тому його промені Освячують Воду, тобто роблять енергетично дуже сильною. Таку воду наші предки використовували в лікуванні себе і тварин, освяченні обійстя і т.д.



звісно моя статті трохи запізднилася, та в неті зараз багато інфи для тих, кому цікаві такі речі.

Але я маю надію, що тепер, знаючи МАГію (від слова МОГти і переМОГати, тобто ЗНАТИ і використовувати свої знання на БЛАГО) ми будемо більш уважні і наступного року приєднаємося до загальних Космічних циклів більш свідомо, що звісно лише посилить ефект впливу на людину.



Вважається, що такого дня слід омитися першою водою, краще звісно зануритися в святі води нашої могучої або магічної ріки, символа і Духа Слов*янства - Дніпра, доречі по одній із версій, назва теж походить від Дани, тобто, ДАНА ПРЕСВЯТА - ДанаПр.


Але... як кажуть, Святі діла робити ніколи не піздно, тому можна ще сьогодні омитися (головне свідомо) і зарядитися силою Духа Святого (енергією Сонця)  через Святі Води Землі (жіноча суть Бога).  Таким чином, бачимо, що  гармонія поєднання  чоловічої та жіночої іпостасі Бога були присутні в кожному святі.. тай  саме слово Свято має вже в собі значення СВЯТЕ дійство, тобто освячене Небом, Зірками... а значить Богом.



Вітаю всіх!
Бажаю Гармонійного Поєднання в собі Енергій Сонця і Води - Чоловіка і Жінки, бо саме через внутрішню гармонію кожен з нас може дістатися Гармонії у своєму зовнішньому (соціальному) житті.

Любові і К-РА-си!

Будьмо!  rose