Буремно на душі... Слухаю Бетховена. Також буремного. І... заспокоююся. Чиста математика: мінус на мінус дає плюс... А може, так важливо відчути не-самотність - хай і не у просторі, в ейдосі? У будь-якому разі, вкотре переконуюся: на всі душевні болі є ліки. І ці ликі - музика. Життя коротке... А мистецтво (тут - музика) - вічне. Тому підтвердження - відсутність часових обмежень і можливість гоїти душу музикою того, хто жив так давно... Дякую, Майстре!
А ось ці портрети - мої улюблені.