Счастье – верить, когда не верится, И дышать из последних сил, И так просто, по-детски надеяться, Что действительно он любил.. Улыбаться сквозь слезы отчаяния, Возвращаться, уйдя навсегда В разговоре бросить нечаянно То, о чем бы молчали года… Счастье – другу отдать последнее, А взамен – ничего не просить.. И без слов попросить прощения. И безудержно сильно любить. Счастье – быть безрассудно искренним, И о сказанном не жалеть, И мечтать о чудесно...

Читати далі...

Прав Уильям Шекспир(знал и жизнь, и людей он!),Мол, подмостки наш мир,И мы все лицедеи. Да, он знал, что писал, -Сцена мира открыта.Тот - свой взор в небеса,Этот - только в корыто. Тот пошел на костер,Но не предал Идею.Этот просто хитерНад огнем руки греет. Тот не выдаст друзей,Извиваясь под плетью.А другой, ротозей,Сочинит о нем сплетню. Тот по жизни - шутом,Этот - корчась от боли.Помним только о том:Сами выбрали роли. И горит наш костер,Чтоб не...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Шепоче вітер і вуста холодні...Але не має вороттяІ в твоїм свті, немов в безодні. Я вчора втратила життя.Та сліз не треба, бо сльози зайві. Тумани - погляд твій.Ти моє небо. Мій світ без краю.Ти - крик і подих мій.Плекає тіло бажання впасти, але тримаєш тиТебе я так хотіла вкрасти. Втекти від самоти.Пробач за сірі дні і ночі. Пробач за слово "Ні".Твоє імя я знов шепочу, зникаю у вогні.І постає між нами знову , німа, байдужа мовДуша , що вже не вірить слову, що люди ...

Читати далі...

Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути вже повинна. Це так природно — відстані і час. Я вже забула. Не моя провина,— то музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина. Це так природно — музика і час, і Ваша скрізь присутність невловима. Двори стоять у хуртовині айстр. Яка сумна й красива хуртовина!

Я помню старый киевский вокзал. Сто лет назад оттуда уезжал... А ты стояла рядом... и перрон... Казалось, был тобою ослеплён. Вот поезд дрогнул... дернулся... пошел... А вместе с ним качнулся и перрон. И только видел, как издалека... Ещё махала мне твоя рука. Ах, где же та далекая Любовь?! Ах, где же то вагонное окно?! Давно покинул Киев я... родной. Где мы с тобой блуждали под луной. Давно я не смотрел в твои глаза... О многом мне они могли сказать. Я видел в них, ...

Читати далі...

"...І Бог тобі найкращу зірку покладе в долоні" Нещодавно громадськість Львівщини вшанувала чергову річницю вже покійної відомої української письменниці Галини Гордасевич. Так, у Львівському Аграрному університеті відбулась презентація книги-мартиролога "Нескорена Берегиня", над якою останні роки свого життя напружено працювала письменниця. А у Львівському обласному Будинку вчителя відбулась презентація книги перекладів світової лірики "Україна в світі&quot...

Читати далі...

Ти хочеш, щоби стали ми святі, Щоби в душі не мали жодній плями. Тоді світи, о, Господи Святий, Щоб бачити всі рівчаки та ями. Нехай в мені засяє та Любов – космічна, неосяжна! Хай засяє! В Тобі її зачерпну знов і знов, Бо іншого шляху я і не знаю. Ти хочеш, щоб змінили ми життя, Та віру мали без кінця та краю, Тоді очисти серце від сміття, Бо іншого шляху я і не знаю. Засяй у серці, розум освяти, І дай же спокій, Боже, я благаю. Синівство наше Ти благослови, Бо іншого...

Читати далі...

Ти хочеш, щоби стали ми святі, Щоби в душі не мали жодній плями. Тоді світи, о, Господи Святий, Щоб бачити всі рівчаки та ями. Нехай в мені засяє та Любов – космічна, неосяжна! Хай засяє! В Тобі її зачерпну знов і знов, Бо іншого шляху я і не знаю. Ти хочеш, щоб змінили ми життя, Та віру мали без кінця та краю, Тоді очисти серце від сміття, Бо іншого шляху я і не знаю. Засяй у серці, розум освяти, І дай же спокій, Боже, я благаю. Синівство наше Ти благослови, Бо іншого...

Читати далі...

Любовь – это основа жизни в этом мире. С помощью любви можно достичь всего. Именно благодаря энергии любви Земля вращается без опоры, Звезды не падают с неба, Океаны не затопляют землю, Ветер дует в семи мирах. Эта чистая любовь вечна, Она удивительна и неделима. Эта любовь – само дыхание жизни человека. (стихотворение на телугу) /Сатья Саи говорит, т.33-с. 252/ http://sai.org.ua/ru/22.html

О глупый человек, почему ты ищешь Бога снаружи, Как невежественный мускусный олень? Как аромат в цветке, Бог находится в тебе, Стоит лишь обратиться внутрь. Бог во многом; более того, человек сам есть Бог. Но чудно и глупо, что человек ищет Бога в окружающем мире. Однако, как зола покрывает Пламя на куске угля, Желание и ненависть скрывают Божественность в человеке. Так же, как пламя показывается, Когда зола сдувается прочь, Атма покажет себя человеку, Когда он избавится от...

Читати далі...