23 января 1945 года. Освенцим. «Фабрика смерти». Ворота концлагеря открылись и в него начали заводить заключенных. Штандартенфюрер выскочив со своей машины громко спросил:

- Где комендант? Где наш Рудольф Хёсс, я хочу его увидеть и пожать его руку?

- Он у себя в кабинете, господин штандартенфюрер, - ответив стоя по стойке смирно один из охранников Освенцима.

- Ну, так проводите меня к нему, а этих проводите в барак и накормите моих солдат. У нас очень мало времени.

- Слушаюсь господин штандартенфюрер, Шульц, проводите господина штандартенфюрера к коменданту.

Солдат показал рукой следовать за ним. Штандартенфюрер жестом показал нескольким солдатам следовать за ним. Они прошли главную площадь Освенцима и зашли в корпус, где находился кабинет коменданта «Фабрики смерти» Рудольфа Хёссе.

Комендант спокойно сидел за столом и подписывал приказы, когда штандартенфюрер зашел в кабинет, Рудольф Хёсс посмотрел на него и сказал:

- Шульц, возьмите приказ и выполняйте его немедленно.

- Не торопитесь Шульц, вы задержаны, так же как и ваш комендант, - при этих словах штандартенфюрер надел на запястья Рудольфа Хёссе наручники, а солдаты, которые следовали в месте с штандартенфюрером в этот же момент арестовали охрану внутри комендантского домика, а заключенные и охранники которые приехали вместе со штандартенфюрером в этот момент задержали полностью всю охрану Освенцима.

- Не волнуйтесь господин комендант, концлагерь теперь переходит под моё командование, для вас господин комендант как и для всех ваших заключенных война закончилась. Все заключённые вашего концлагеря будут освобождены, а вы и все кто входил в ваше подчинение предстанете перед судом.

- Кто вы такой?!!! Я вас спрашиваю кто вы такой?!!! - удивленно и с ненавистью спросил Рудольф Хёссе

- Я, ефрейтор Красной армии, командир отряда особого назначения «СМЕРШ» Алексей Михайлович Сергеев.

- «СМЕРШ-ш-ш-ш» ,- прошипел комендант и побледнев упал на стул.

- Товарищ командир это же приказ на уничтожение всех заключенных концлагеря. Мы вовремя пришли, - произнес один из советских солдат протягивая приказ переданный Шульцу комендантом Рудольфом Хёссе.

- Соберите всех бывших, теперь уже бывших узников концлагеря на главной площади концлагеря.

Когда всех бывших узников собрали, Алексей Сергеев, вышел за место коменданта концлагеря и сказал:

- Теперь вы свободные люди, теперь ни кто не сможет и не будет над вами издеваться и измываться. Вы все поедете скоро домой…

Стояла гробовая тишина у многих заключенных концлагеря потекли слёзы и один старый еврей запел старую израильскую песню и за ним запели все евреи:

Пой Господу вся земля

О спасенье Его говори

Его чудеса, Его слава

Наполнится вся земля

Ликуй, ликуй силой и могуществом

Ликуй, ликуй Господь царствует

Пой Господу вся земля

О спасенье Его говори….

                                                                                              автор Евгений Абрамов.

23 лютого - 54й день року в григоріанському календарі. Окрім купи подій, що сталися в цей день впродовж багатьох сторіч, деякі держави визнають цей день як свято.

День захисника Вітчизни - свято, що встановлене в СРСР в 1922 р. як «День Червоної Армії і Флоту». З 1949 до 1993 рр. носив назву «День Радянської Армії і Військово-Морського флоту». Дивлячись на назви свята, виникає декілька питань, але про них пізніше. Зараз, трохи історії.
Робітничо-Селянська Червона Армія - заснована 15 (28) січня 1918 року. Приблизно в цей же час, 9 (22) січня 1918 року, відбувається проголошення IV Універсалу Української Центральної Ради. Причинами проголошення Універсалу стали: втрата надій на створення федеративної демократичної Росії; загроза захоплення більшовиками України; необхідність ведення мирних переговорів з іншими державами. Наслідки були як приємні, так і не дуже: створення самостійної української держави; самостійне ведення переговорів з іншими державами; 8-годинний робочий день; більшовицьке повстання у Києві; бій під Крутами між радянськими військами  та загоном українських добровольців, який складався з курсантів військової школи та студентів, тощо. На початку лютого 1918 р. більшовицькими військами було захоплено більшу частину України і Криму.
Червона Армія заснована в Росії, більшовики, що захопили Україну у 1918 р. та війська під Крутами - теж з Росії. Виходить, що ми святкуємо свято людей, які нас вбивали та відібрали нашу незалежність.
Мало хто знає, але  в Україні, День Збройних Сил відзначається щорічно, 6 грудня.

Якщо Україна має свої свято, аналогічне радянському, чому 23 лютого для нас все ще свято? Відповідь на це питання зовсім не складна.
Другий президент України, вельмишановний та всіма улюблений Л. Д. Кучма, видає указ Про День захисника Вітчизни.

У 2008 році третій, теж вельмишановний, президент В. А. Ющенко, спробував змінити ситуацію. Він проголосив "справжнім Днем захисника Вітчизни" 29 січня (бій під Крутами). Але ініціативу не підтримали, все лишилося без змін.
Особисто мені, людині, що народилася вже в незалежній Україні, 6 грудня ближче до душі, хоча в дитинстві мені таки нав'язували радянське свято. 23 лютого - день який мав лишитися в СРСР, але реальність інакша. Більшість людей, все ще живе в СРСР.
Читачу важливо зрозуміти, я не змушую відмовитися від радянського свята, кожен має сам визначитися де він живе і що він святкує.

Матеріали:
Вікіпедія
Практичний довідник "Історія України". Автори: Т. Ю. Земерова, І. М. Скирда.