Тема, знайома для дівчат
- 11.01.24, 21:22
На вулицях місцями ожеледь, холодно, а я біжу на манікюр. І в
голові одна думка "Хоч би не гепнутись". За два роки вперше вирішила
піти на манікюр, зробити собі веселі і гарненькі нігтики. Додати
яскравості у своє сіре і похмуре життя, підняти собі настрій. (Волосся
вже пофарбувала .) До назначеного часу залишилося десять хвилин і я намагалася не запізнитися...
Отже,
прийшла, зняла куртку, сіла за стіл і тут зрозуміла, що я дуже
хвилююся, бо руки трусяться, і я уявлення не маю, наскільки добре ця
дівчина робить манікюр. Як виявилося, вона почала цим займатися з
минулого літа. Тож, клієнтів у неї не дуже багато, але ж її кабінет
розташований в десяти хвилинах від мого будинку. Це зручно для мене.
Особливо, якщо загроза артобстрілу застане в дорозі (кляті москалі! ).
Отже
сиджу, вона робить свою справу, я дивлюся у вікно, намагаючись
зрозуміти, що то за будинок з утепленими стінами на три поверхи. І
періодично згадую свою минулу манікюрщицю. Як я сумую за нею. Вона ж
була не просто моєю манікюрщицею, а одногрупницею. Ми з нею закінчували
одне училище в одній групі. Як важко і трохи страшнувато міняти майстра
манікюру.
Та думаю, що ми спрацюємося з Катериною.
Манікюр зі справжніми сухими квітками.
10