хочу сюди!
 

Татьяна

51 рік, терези, познайомиться з хлопцем у віці 50-58 років

Замітки з міткою «різноманітне»

З давньою українською піснею я ознаймився лише з х/фільму.

"Люблю дивитися, люблю дивитися, як ти ідеш по воду....".
З фільму "Холодне літо 53го". Там її наспівував сценаричний бандюк (еге ж, не можут не втиснути "паганого хахла").
Ну тобто лише один приспів. Але сподобався.
Але одно знайоме. Згадав! 

Мій дід мало не все життя виписував "Перець". Там була карикатура. У радянській лазні, виявляється, начебто не вистачало води, і голі люди бігають по воду на льодову лунку. А поруч з вікон місткому виглядає та посміхається якийсь чиновник.
І підписано "Люблю дивитися, як ти ідеш по воду"

Отакі дивні думки.

Коли помирає добра знайома, рідна людина. То зразу грішною справою думка "Чому не я? Адже він більш молодий, або  гідний та талановитіший за мене".

"Чудовіщний бабнік". Бельмондо.

«Потом еще одна смерть. Но смерть, которая даже меня опечалила. В Инстаграме у меня можно было прочесть, посмотреть ту эпитафию, которую я произнес на могиле Бельмондо. Действительно, очень мимолетно, но мы были знакомы. Это был настолько раскрепощенный, настолько не контуженный собственной славой, настолько веселый, заводной, чудовищный бабник. Он действительно первым делом…

 Ему что-то там стали говорит: «Русские музеи, фонтаны, Петродворец…». Он говорит: «Блин, расскажите, что тут у вас с бабами». А поскольку я был на тот момент единственной достопримечательностью Петербурга, его свели со мной на крейсере «Аврора» почему-то, и я его сразу отправил в общежитие Калошной фабрики женское.

 И я ему посоветовал не размениваться на всякие танцполы, поездки по набережным, а сразу – туда. Он спросил, а что там надо сделать. Я сказал: «Ничего. Надо просто подъехать к общежитию, выйти из машины, свистнуть – откроется 300 окон и задерется 2 тысячи юбок. Там кто бы ни подъехал».

О.Журавлева А уж тем более Бельмондо, извините.

А.Невзоров А переводчица потом мне пересказывала эту сцену. Она его сопровождала почти до последней минуты. Но еще не было фильма «Пираты Карибского моря», но кто видел, тот помнит, как Джек Воробей входит в пасть к Кракену. Огромная, зияющая пасть, из которой что-то летит, но он, не клонясь, во весь рост… – вот точно так же Бельмондо входил в женское общежитие. Но там, правда, был не рот, а нечто другое. Ну ладно. Ну я удержался, правда…»


Один шахтар проти кількох каратисток. Невдача мультикультури.

"...Забавная деталь из дела убитой мультикультурными афганцами девицы. Её маман рассказала, что она ходила на тренировки каратэ и была очень уверена в себе.

Расскажу историю по поводу. Знавал я одного шахтёра, увлекающегося каратэ. В начале 90-х их шахту разогнали и он встал перед выбором что делать, в итоге стал сенсеем - основал клуб каратэ, тогда после падения Совка это был хороший бизнес. После того как в конце года он раздал парням и девицам какие-то цветные пояса, он устроил один аттракцион специально для девочек. 

Тренер позвал знакомого - обычного шахтёра, без знания боевых искусств, и спросил девиц а кто из вас думает, что может завалить вот этого вот? С зашкаливающим ЧСВ нашлось сразу несколько девиц и они вступили в поединок с шахтёром. Тот их не бил, не, просто хватал за руки, отталкивал, валил на маты. Словом 10-минутное шоу вогнало девиц в изрядную депрессию - обычный крепкий мужик-шахтёр плевал на их "кия!", прыжки и прочие смертельные удары и легко заваливал каждую из них.

После того как девицы понуру поплелись с татами, тренер сказал, что девочки, это был тренинг по избавлению вас от зашкаливающего самомнения какие вы крутые ниндзи, если на вас кто-то нападёт, молниеносный удар и пока хуемраз встаёт, убегайте что есть сил. Возможно это спасёт вам жизнь.

Ну вот, судя по всему, девице такой тренер не попался..."

***
Ну а ось тут зовсім якийсь крах мультикультуралізму.

Почалось потихеньку.

У нічний час вже не тепло. А листя почало жовтіти та опадати ще на початку серпня.
Осінь добра десь до листопада а потім вітру більш як треба. І не вгадаєш що требя одягти, бо погода дуже змінлива.А взимку неподобається слякоть та гололід. Настрій не той, і на двір не дуже охоче.

А на історичні, політичні подіі закінчення серпня, початок вересня завжди були яскравими.







1 вересня 1983 року військовими СРСР був сбитий пасажирський південнокорейський літак. Так що досвід по сбиттю пассажирських літаків в рашкосовку багатий.

Памятаю західну карикатуру по такому випадку.

Ведмідь у формі червоноармійця сидить перед сбитим літаком і пише листа Саманті Сміт (хто не знає нехай загляне у Віку).
 "Дорогая Саманта, в следующий раз приезжай лучше на теплоходе".




І чому я одразу не здогадавсь про Яндекс, як шпигунську іграшку?

Бо гадав, що то не російський, а транснаціональний сайт.
На початку блокування почали приходити дивні листи від начебто колись загубленого брата. А новини почали набувати якогось антиукраїнського сморіду.








Спека мабуть буде поступово переходити у духоту, як це трапляється у серпні.
Хоч у горах я дуже давно не був. lol


11 липня. Різне. JPG.

234ed3eeab4c244f987d0a57ad2993c1.jpg

Хвиля у лісі.

6ebbbddb25c6d14d607e646d54b7987b.jpg

Малюнки на стіні.

89e5beef7de284f28c99efabc11051ad.jpg
Сич.

b59b740f92f47a95b97a581b40a1cc1b.jpg

Якісь Омари у Австраліі.

b7f8378716b3793206dd009fced8c693.jpg

Далі щось незрозуміле.

0a32ea82fb35c88c8f2d3340960d87e7.jpg

Чи то річковий, чи то морський орел.
8a19ecbf39d37fe432b4c53ce19ed685.jpg

Далі розумні вислови.

ff118bdf183b4e85bbbf71380c598757.jpg

e643dea00c3b0d9a4c3dc829a50721cd.jpg

938541470d4f82051cd3991f53e03e45.jpg