Директор Института энергетических исследований Дмитрий Марунич считает, что списание задолженности за потребленный природный газ и электроэнергию станет началом приватизации предприятий теплоэнергетики. Такое мнение он выразил в своем в Живом журнале, комметируя законопроект № 8284, предложенный нардепами от Партии регионов относительно списания и реструктуризации задолженности за потребленный природный газ и электроэнергию. «Очевидно, что при нынешней попустительской политике со стороны Минэнергоугля, «Нафтогаза Украины», ДК «Газ Украины» к должникам простое списание долгов будет иметь единственный эффект – должники и далее не будут платить за потребленный газ. Это ухудшит финансовое положение «Нафтогаза Украины», - уверен он.

Эксперт уверен, что цель законопроекта – открыть путь для приватизации предприятий теплоэнергетики, поскольку, в нынешнем финансовом положении они не интересны потенциальным новым собственниками. «Списание долгов станет первым шагом для расчистки финансового баланса теплоэлектроцентралей и других поставщиков жилищно-коммунальных услуг», - отмечает Марунич.

«Во всем мире – жилищно-коммунальные услуги один из привлекательных видов бизнеса, развитие которого в Украине сдерживается исключительно заниженными тарифами. Однако последние действия власти (принятие Налогового кодекса, разработка проекта трудового кодекса и пенсионной реформы) показали, что эра дешевых жилищно-коммунальных услуг для населения страны подходит к завершению. И крупные игроки в Партии регионов начали подготовку плацдарма для приватизации теплоэлектроцентралей», - убежден Марунич. http://www.glavkom.ua/news/39714.html

Оскільки комунальні монополісти успішно приватизовані, підвищувати тарифи та переганяти гроші в офшори можна і без житлового кодексу. Як і забудовувати нові території, нехтуючи думкою громадськості. Кому цей кодекс взагалі потрібен? На думку деяких юристів, не існує правового поля, яке він регулює.

Частка територіальної громади Києва у власності комунальних підприємств-монополістів, %

ЗАТ "Київенергохолдинг"	61,00
ВАТ "АК "Київводоканал"	25,46
ВАТ "Київгаз"	28,46

Джерело: zet.in.ua

Екс-голова Фонду держмайна Олександр Бондарь в інтерв’ю «Нашим грошам» розповів про схему продажу «Укртелекому», яка виявилась аналогічній тій, що була в випадку приватизації «Міжнародних авіаліній».

- Наскільки унікальна схема продажу «Укртелекому», коли Фонд держмайна підписує угоду про продаж з однією фірмою – українською «дочкою» австрійського інвестфонду, а за кілька днів до остаточного підписання ця фірма змінює власників на кіпрський офшор?

- Я не тільки теоретично знаю ці схеми, але й практично. Вона була реалізована в «Міжнародних авіалініях України». «Австрійські авіалінії» до цього часу залишаються одним з засновників МАУ. Але власником української філії австрійської компанії став Аарон Майберг. Купивши австрійську «дочку», він сконцентрував пакет акцій МАУ, до якого зараз і докуповує залишок.

Така ж схема і в випадку з «Укртелекомом». Те, що власником австрійської компанії врешті-решт виявиться кіпрський офшор, у мене не було сумніву ні на секунду. Тому що майже всі кошти, що минулого року були виведені з України, пішли на Кіпр. І саме на Кіпрі тримають свої гроші олігархи, наближені до президента Януковича. Це, до речі абсолютно ненормальна ситуація з точки зору диверсифікації ризиків. Оскільки якщо українська влада тримає всі свої гроші в іншій, але одній державі, то вона ризикує одномоментно втратити всі гроші. Бо їх не треба шукати по банках всього світу, вони в одному місці всі. Це ж навіть не Швейцарія. Тому абсурдно тримати всі гроші в офшорах однієї країни. Я просто дивуюсь цій владі, наскільки вона прямолінійна, і навіть не намагається щось вигадати. Але менше з тим.

Поки що єдина таємниця у справі «Укртелекому» – це питання справжніх власників кіпрського офшору. Називають і Ахметова, і Льовочкіна, і сім’ю Януковича. З цим вже через пару місяців буде ясно. В першу чергу це мав би з’ясувати Фонд держмайна, бо він просто зобов’язаний перевіряти засновників. І це мав би також зробити Антимонопольний комітет. Жоден цього не зробив.

[ Читати далі ]

Фонд держмайна України потихеньку збув свою частку в черговому ЗАТ. Цього разу він позбувся 34,34-відсоткової частки в ЗАТ «ЕКОСТАНДАРТ» (це — київська Дарницька ТЕЦ). Уступив він її (продажем це дійство назвати можна з натяжкою) аж за 30,37 млн. грн.

Нагадаємо, йдеться про успішний енергобізнес, який забезпечує теплом приблизно третину київського Лівобережжя, в районі нинішньої і майбутньої житлової забудови.

Якщо перерахувати отримані гроші на кіловат установленої потужності, то „державний“ кіловат установленої потужності оцінили аж в 69 дол. Це в 2,3 разу менше, аніж аналогічний в „Київенерго“, і в 1,5 разу нижче, ніж ринок оцінює потужності розташованої далеко за містом Трипільської ТЕС.

Про таку нудну річ, як продаж великих пакетів акцій з націнкою, взагалі не згадуватимемо. Про земельні ділянки в районі метро, які за майбутньої реконструкції станції будуть гектарами вивільнятися, теж промовчимо.

Навіть „Донбасенерго“, з якого кілька років тому вивели основні активи, і то коштує значно дорожче. Причому все це прикидки — на самісінькому дні ринку, коли капіталізація енергоактивів впала приблизно втричі. Через пару років усе це коштуватиме на порядок дорожче.

Постає запитання — навіщо її взагалі потрібно було продавати зараз? 30 млн. грн. абсолютно не рятують ФДМ, який у черговий раз провалив план приватизації. За плану 6,35 млрд. грн. він нашкріб від продажів щось близько мільярда, або менше 15%.

Причому остання цифра вже має сліди глибокої корекції: адже спочатку планували надходження до бюджету 10,3 млрд. грн.

У даному разі не проходить навіть пояснення, що на Фонд держмайна хтось сильно політично натиснув. Сама теплоелектростанція з 2006 року контролюється парою дружніх офшорок групи „ТехНова“, за якими стоять колишній депутат від „НУ—НС“ Анатолій Шкрібляк і колишній житель Росії Олег Яковенко.

Втім, у ФДМ напевно обурено скажуть, що все чудово і акції продано аж на 7% дорожче від номіналу, що на тлі осіннього продажу ЗАТ „Сєверодонецький азот“ просто блиск.

Нагадаємо, після „непростих переговорів“ (слова голови ФДМ Олександра Рябченка) в листопаді минулого року пакет акцій „Азоту“ таємно збули на 30% нижче від номінальної вартості. Хто дозволив такий дисконт, незрозуміло досі. Операція була настільки слизькою, що ФДМ знадобилося майже півтора місяця, щоб вичавити із себе офіційне визнання вторгованої суми.

Та й зараз фонд зайвий раз продемонстрував своє невідбутне бажання продавати об’єкти в рази дешевше від ринкових цін.

Окреме питання про оцінювання майна. В Україні вже накопичено вельми пристойний досвід ринкових продажів бізнесменами своїх активів. Методів оцінювання досить багато, але загалом танцюють від річного обороту. До кризи працювала формула „успішний заводик — три річні обороти“. Зараз ціни впали у тричі-учетверо, тобто приблизно до обороту за 9—12 місяців.

Однак, за версією ФДМ і його героїчного оцінювача, бізнес столичних енергетиків коштує… 1,5 місяця роботи, тобто вшестеро дешевше. Оркестр грає туш, всі усміхаються. ФДМ знову „подарував“ акціонерам понад сотню мільйончиків.

Хоча нічого нового. При приватизації шахт „Укррудпрому“ був напіванекдотичний випадок: об’єкт бадьоро оцінили. При цьому на ринку була пропозиція за ціною втричі вищою. Її, звісно, проігнорували, оцінювач теж отримав правильний результат.

Да и сейчас фонд лишний раз продемонстрировал свое неизбывное желание продавать объекты в разы дешевле рыночных цен. Ігор Маскалевич «Дзеркало тижня. Україна» №2, 21 Січень 2011 http://www.dt.ua/newspaper/articles/73722#article