Сегодня поехал на деловую встречу.

Точнее просто на встречу с клиентом, но она переросла в истинно деловую когда меня пригласили заехать к ним в офис.

Все в деловых костюмах, галстучки, пиджаки... И я,  - спортивная куртка, кофта с капюшоном лимонного цвета, джинсы с нашивками и заклепками и наконец, гриндерсы.

Чувствовал себя как попугай :-)

Так шо надо будет пересмотреть гардероб в пользу чего нить более строгого для таких случаев. :-)

День пятьдесят третий...

Дом – ваше святилище

Все, что вас окружает является отражением ваших представлений о том, что вы заслуживаете. Посмотрите на свой дом. Действительно ли вам нравится в нем жить? Хорошо ли вы себя в нем чувствуете? Удобен ли он, уютен ли? Или наоборот, в нем тесно, грязно, душно и не прибрано? Можно ли по любым принадлежащим вам вещам сказать, что вы себя любите?

Сложно ли вам следить за своей одеждой? Как вы в ней выглядите? Ведь одежда отражает наше внутреннее состояние.

Если вы увидели неприглядную картину, не расстраивайтесь. Все можно изменить, изменив представления о самом себе.

То, чем вы окружены, ваш дом – все это крайне важно, потому что формирует ваши устремления и, в конечном счете, дальнейшую жизнь. Это отражение вас самих.

Когда то ты как все смеялась, у тебя, казалось было все, чтобы сказать, что ты счастлива... Но вдруг, как от удара молнии все куда-то делось, пустота... И вот ты осталась одна... плюс еще пять килограмм лишнего веса, набранного из-за съедающей тебя депрессии... И что делать, когда случайно, ты разбила свои розовые очки и увидела всю сущность жестокого мира... Кто-то пытается помочь, но от этого становиться еще хуже, от этого ты все яснее наблюдаешь, что ты повязла так, что сил больше бороться нет. Жалость к себе, жалость, это последнее чувство, противно смотреть на себя, как будто ты видишь другого человека, человека, которому никто не в силах помочь... Мечты, где они, те красивые и яркие мечты? Они разбиты, стерты, когда ты вырастаешь, то понимаешь, что мечты остаются мечтами, если у тебя нет миллионов, все связанно с деньгами, деньги, это алчное зло, как и шоколад, люди любят деньги, но они портят душу. Жить по правилам города, все ровно, что плыть по течению. Что делать, если ты не хочешь подстраиваться под этот жестокий мир, и за это он тебя съедает. В мире нет ни одного искреннего человека, либо, человека, который бы делал, что-то не раде своей выгоды. Хочется проснуться утром, и вздохнуть свободой, улыбнуться себе, но тебя как будто что-то привязало к кровати, как психа к больничной койке. Почему я не могу гулять ночью  вдоль дороги, и так, чтобы ни одна машина не остановилась и не предложила мне денег за любовь?! Этот пошлый жестокий мир! Люди стали продажными, пошлыми, и злыми... Хочу, что бы люди оценивали мою душу, а не стройные ножки, и милое личико. Из миллиона людей, только пять процентов вслушиваются в смысл песни, остальные же просто клубятся, под ритм ночных дискотек. Для всех придуман сценарий жизни, а как же тогда жить той, которая не такая как все, которая как белый маленький котенок, потерялась в огромном черном городе...

Куда же мы идем? Чтобы ответить на этот вопрос, надо проверить, что за закон на нас воздействует. Мы видим, что словно бы некий механизм, находящийся над нами, развивает всю природу, делая ее более сложной и высокоорганизованной, отлично сформированной, более взаимосвязанной во всех частях. Желая того или нет, мы должны выполнять веления этого закона, который своим воздействием обязывает нас к развитию.

В конечном счете, речь идет об одном-единственном законе. Ведь мы видим, как все элементы действительности, всё на Земле тянется в определенном направлении. Изучая научными методами законы природы, мы убеждаемся, что знание этих законов каждый раз приносит нам успех. С их помощью мы учимся тому, как избегать вреда и извлекать пользу, совершая при этом меньше ошибок и оплошностей.

Три роки тому, 7 лютого 2018 року, під сирійським містом Дейр-ез-Зор стався чотиригодинний бій. США знищили кілька десятків найманців ПВК Вагнера, яку контролює Євген Пригожин. Детальну історію цієї сутички описали журналісти New York Times.

У статті фігурує цифра 200-300 загиблих, включаючи військовослужбовців сирійської сторони. Хоча ні сирійці, ні Кремль не визнали ці дані. Зате точно відомо, що жоден військовий США в зіткненні не постраждав.

Про інцидент активно писали російські медіа. Багато загиблих російських найманців було встановлено, хоча ФСБ і ГРУ провели ретельну роботу, щоб родичі загиблих не поспілкувалися з журналістами.

До цього моменту історія цього бою і причини таких принизливих наслідків для ПВК Вагнера встановлені практично повністю. Виною всьому стала, як зазвичай, боротьба між різними «наближеними» президента Путіна. В даному випадку - між міністром оборони Сергієм Шойгу і -кухарем Путіна- Євгеном Пригожиним.

Після бою, 13 лютого, на зустріч з журналістами прийшов командувач ВПС Центрального командування Збройних сил США генерал-лейтенант Джеффрі Херріган. Він заявив: -Ми негайно зв'язалися з російськими представниками по спецлінії для врегулювання конфліктних ситуацій, щоб оповістити їх про неспровоковану атаку на позиції СДС і коаліції.

Також генерал-лейтенант уточнив, що російське командування і до того попереджалося про дислокацію американських збройних сил в цьому районі. Всі вони все знали. Але офіційні представники РФ в Сирії діяли в своєму улюбленому репертуарі та відповіли в звичному стилі - -їх там немає-. Раз -їх там немає-, то тепер їх дійсно немає. Підлеглі Шойгу в Сирії офіційно не відповіли на заклик американських збройних сил -не губити своїх і зупинити атаку-. -Дикі гуси- вирушили на забій за вказівкою власного командування.

Чорна кішка пробігла між міністром і -кухарем- задовго до цих подій, ще в 2016 році - після першого взяття сирійської Пальміри. За словами аноніма, який воював на Донбасі і в Сирії, Шойгу першим поспішив доповісти Путіну про успішне захоплення цілі. Пригожин тоді -завівся- з пів-оберта: -Це ж ми брали Пальміру, а не ви!- Не виключено, що саме після цієї суперечки сирійське місто знову опинилося в руках терористів. Пригожин дійсно міг віддати наказ відвести підрозділи ПВК Вагнера для того, щоб Шойгу міг показати, як насправді -візьме Пальміру-.

Але можливо то вже були наслідки, а не причини зіткнення амбіцій Шойгу і Пригожина.

13 травня 2017 року саудівський видання «Аль-Ватан» написало про те, що в Сирії з'явився батальйон під назвою «Туран», до складу якого входять підготовані в Росії представники мусульманських громад з кавказьких регіонів (Чечня, Дагестан і т.д.). Правда, перші згадки про ПВК -Туран- почали з'являтися в російських виданнях ще раніше. Вони мали великий резонанс. Стали з'являтися фотографії бійців цього самого -Турана-.

Одразу після -чорного дня -Вагнера- під Дейр-ез-зором почали з'являтися дані про ще одну ПВК, яка присутня в Сирії під назвою -Патріот-. У ЗМІ почали множитися -інтерв’ю- з бійцями цих ПВК. З іншого боку, так звані журналістські розслідування інших ЗМІ вказували на те, що і -Туран- і -Патріот- - це вигадки -жовтої преси-.

Пояснюється все досить просто і логічно. За словами представників Телеграм-каналу -Reverse side of the medal-(RSOTM) - ПВК -Туран- і -Патріот- в чомусь схожі. Обидва формування є не більше ніж юридичним і медійним прикриттям для Сил Спеціальних Операцій при Міноборони РФ. Така думка виглядає достовірно. Таке використання дійсно має сенс, а озвучені в ЗМІ легенди - не дуже.

Схоже на те, що на певному етапі Сергій Шойгу перейнявся лаврами переможця - мовляв, надто багато їх забирає кремлівський кухар. Міністр теж людина, йому дуже хочеться мати свою частку в розподілі величезних коштів, якими Кремль «кормить» війни. І зовсім не хочеться мовчки передавати озброєння головорізам Пригожина, не маючи свого зиску.