День двадцать третий…

Родственные души

Родственные души – духовные партнеры. Не каждый человек встречает в жизни родственную душу. Хотя люди часто мечтают о родственной душе, о своем втором «Я». Но не все знают, что встреча с родственной душой не всегда бывает приятна и радостна. Родственные души очень похожи, а потому они бывают отягощены схожими проблемами и, встретившись, омрачают жизнь друг друга еще больше. Они могут быть связаны по прошлым воплощениям общей кармой, общей судьбой, и это создает трудноразрешимые узлы в их отношениях. Гораздо реже бывает, когда родственные души встречаются, чтобы помогать друг другу, чтобы облегчить жизнь. Это обычно зрелые, развитые души, которые уже прошли очень долгий путь, осознали свои ошибки, искупили грехи и теперь готовы жить в гармонии и радости. Если вы заслужите это своим трудом, собственным развитием, и если это будет необходимо, такой партнер в нужный момент появится рядом с вами.

Когда мы станем душами,

тела покинув бренные,

нам будет тупо по фигу, что думают о нас

Традиції сусідньої нації - загарбувати чужі землі і винищувати інші народи фізично.

РФ має у десять разів більше територію ніж Україна на душу населення. Війну між Україною та РФ можна уявити як війну між власниками двох однокімнатних квартир.

Квартира №1 має десять мешканців (Україна) і на неї нападає квартира №2 (РФ), бо має сучаснішу зброю. А причиною є, що в квартирі №1 прибрано, а в квартирі №2 бруд, а прибирати бажання нема. Краще вигнати-знищити мешканців квартири №1 та оселитися в ній. Сцикунів, що бояться захищати квартиру №1, мешканець квартири №2 обіцяє ощасливити, дозволивши жити і прибирати, бути рабом, поки РФ буде в доброму гуморі. Але вся загадка души нашого сусіда і загарбника наших споконвічних земель криється в тому, що души там якраз і нема, є лише елементарна доцільність. Ховатися за жінками, стріляти з церков і жилих будинків — його стиль.

Ні, він Вам буде другом і братом, поки він слабий, але лише спротив зломлено, загрози зліквідовані, то зайві свідки просто прибираються.

Так було завжди.

• Починаючи від батька Хмеля. Богдан хворає, чи отруєний, одразу союз з Польщею. І пізніше.

• Поки козаки треба, їм нагороди, лише війну з турцією виграно, Січ ліквідували.

• На початку минулого століття, поки Росія Радянська була слабкою, вводиться НЕП, як тільки з силами зібралися, оточено було Україну військом і нагло виморено голодом більше 10 мільйонів мирних селян.

• Коли російська компартія воювала з Німеччиною і була небезпека, цілі фронти обзивалися українськими, як тільки дійшло до параду Побєди, зразу забалакали про силу російського народу. Прикладів безліч.

Цікаве відео на тему https://www.youtube.com/watch?v=0qZtvDBxbzQ

Мораль тої замітки.

Дарма дехто сподівається, що можна домовитися зі скаженим псом. Байки про те, що там є гарні дівчата чи хлопці не мають ніякого значення, бо вирішують не вони. Вони, гарні, та мають прав не більше, ніж, хай вибачають, у згаданого пса воші.

Будьмо сильними і вкладатися слід лише у власний дім, дбати про нього. Ніхто не опікуватиметься українцями, поки вони не почнуть опікуватися собою. Україна - наша хата. Господаря слід обирати-добиватися кращого, не за словами. Наміри і відповідальність, команда і справи, відданість і передбачуваність дій і вчинків, звітність і мужність, а також програма дій.

Маємо лад робити у власній хаті, а не паплюжити її. І прибирати сміття у власній хаті маємо самі, без допомоги всіляких “визволителів”.