хочу сюди!
 

Кристина

34 роки, діва, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «диверсанти»

Україна і ДГ по 31 серпня

Normal 0 MicrosoftInternetExplorer4

Українці, за подіями під Верховною Радою 31 серпня 2015 року розділилися на два табори ворогуючих:

  • Табір Президента;
  • Табір Свободи.

Дякуючи закордонній Диверсійній групі (ДГ), пролилася кров, є 200-ті.


Обидва табори борються за мир в Україні, хоча шляхи досягнення миру в них суттєво відрізняються.


Силові структури натхненно допитують свободівців. Дістають їх телефони. Розшукують. Брешуть. Ховаються за димами.

Свободівці натхненно вимагають діяти по правді. Але, треба згадати Тараса Шевченка: „Правда в кожного своя!”


Тим часом дякуючи діям ДГ, Київ задихається в диму. Державою лунають вибухи. Окупанти порушують мир, коли їм це зручно, коли є цілі на мушці.

Табір Президента очікує, що за змінами до конституції Опозиційний блок і інші промосковські партії (ОБ і КО ) почнуть агітацію згідно виборчих законів України.

Між тим, Запорозька область. Токмак.

4 вересня забігла жінка. Їй треба було стаціонарний телефон, аби подзвонити до СБУ!

Розповіла про робітника Центру соціального, що назвався В’ячеславом Білецьким. Вона стала свідком, як цей „робітник”, замість виконувати свої службові обов’язки з обслуговування пенсіонерів, немічних, відкрито вів антиукраїнську пропаганду, закликав до війни з Києвом на боці Путіна. Критикував усю українську владу. Особливо дістав на горіхи Президент України. Закликав до відновлення СССР. Працював натхненно і не ховаючись, переконаний у власній захищеності.

Тобто, поки український табір готується до виборів, поки одні партії зачиняють членів інших партій під домашні арешти, ОБ і КО готує Україну до війни, розвідують настрої, налагоджують контакти, планують де можуть ДГ ховатися і в кого.

/* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman";}

На Чернігівщині вшанували пам'ять жертв Корюківської трагедії

У Чернігівської області відбулись меморіальні заходи до 69-х роковин Корюківської трагедії.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Чернігівської облдержадміністрації, у місті відбулася урочиста хода до Меморіалу на честь героїчного опору жителів м. Корюківки німецько-фашистським загарбникам, церемонія покладання квітів та мітинг-реквієм. У заходах узяли участь керівництво Чернігівської облдержадміністрації, обласної ради, Українського інституту національної пам’яті, Корюківської районної та міської влади, громадськості.

У своєму виступі голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир ХОМЕНКО підкреслив, що у вересні минулого року Президент України підписав указ, яким визначив вшанування 70-х роковин Корюківської трагедії на державному рівні. Документ передбачає будівництво Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, та проведення відповідних жалобних заходів на всеукраїнському рівні.

В.ХОМЕНКО повідомив, що у даний час триває підготовка до спорудження у Корюківці цього меморіалу. На найближчій сесії Чернігівської облради буде розглянуто питання про створення комунального закладу «Музейно-меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами».

Крім того, у рамках заходів презентовано «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року» – список, що містить понад 1600 прізвищ людей, знищених у Корюківці у березні 1943 року.

*** У роки Великої Вітчизняної війни Корюківка була центром партизанського руху на Чернігівщині, там постійно діяло партійне та комсомольське підпілля. 27 лютого 1943 року партизани розгромили фашистський гарнізон, визволили в’язнів з тюрми та повернулися в ліси. Упродовж 1-3 березня німці знищили містечко, убивши та спаливши заживо майже 7 тисяч його мирних жителів. За даними істориків, це наймасовіше одномоментне вбивство нацистами мирного населення за всі роки Другої світової війни (а не виссаний жидами з пальця Бабин Яр). Інформація про Корюківську трагедію тривалий час замовчувалася, оскільки, на думку радянських ідеологів, ця подія кидала тінь на партизанський диверсантський рух.