Уже не одноразово помічаю в руках футбольних фанатів дурновате гасло, виписане в безграмотній, репаній формі: «Вперед Україна!», хоча потрібно було б, відповідно до форм і норм літературної української мови, написати так: «Уперед, Україно!». Невже ж таке скудоумство в наших футбольних функціонерів, які б мали опікуватися цими зовнішніми факторами напередодні поїздки збірної України на футбольний чемпіонат ЄВРО-2016 до Франції? Хіба ж вони не знають, що на подібний кшталт загалом скроєний лозунг збірної Московітів – «Россия, вперед!» І не сьогодні це, до речі, зроблено, а давно. Тому повторюватись – означає ще раз ганебно мавпувати перед рашою. Хіба ж, не вистачає власних мізків, аби подалі відійти від кличу проклятих ординців, згидувати ним? Чи, власне, можливо, саме таке завдання й стоїть перед зрадницькою «п’ятою колоною», яка сформована в Федерації футболу України (ФФУ), щоб далеко не відбігати зі своїми патріотичними неокозацькими, свіжо українськими гаслами від ворогів наших заклятих. Бути в їхньому сірому руслі, як переконливо свідчить це нинішнє гасло? Чи навіть точніше буде сказати – під ними. Позаяк мені розповідали знаючі люди, вся документація в ФФУ і далі ведеться несуразною мовою окупантів. Усі наради також. Більше того, ні в ФФУ, ні в тренерському штабі збірної так ніхто й не може вголос сказати, визнати, що під національні кольори наших збірних не можуть запрошуватись спортсмени, які останнім часом, покинувши Україну, потяглися за довшим доларом США в футбольні клуби ненависної Росії, фактично зрадили інтереси нашого народу, українських уболівальників. Продалися московітам, тепер звідти просяться, б’ють копитами, пропонуючи себе під штандарти української збірної. Бо ж нікому вони там не потрібні, навіть тоді, коли вважають себе геніями і класиками гри в шкіряний м’яч. Та й тут, після зради, - ТАКОЖ.
І пора запитати з того, хто дав дозвіл в молодіжну футбольну збірну гукнути якогось там Зінченка, здається з затрапезної їхньої Уфи. Того самого, котрого, за чиїмось там закулісним повелінням уже було навіть випускали на поле в матчі основної збірної команди. Одне слово, перетворюють головну команду в доповнення до збірної недолугого Башкорстану, звідки приїжджає той нічим не примітний хлопчина. Подібного за рівнем та класом гри якому десятки є в Україні.
Особливо прикро з того, що примітивне, упосліджуване ворогам нашим футбольне гасло цими днями довелося помітити навіть у руках великого футболіста і українця-патріота Артема Федецького. Аж досадно стало. Невже не має кращих закликів, відозв, хлопці-футболісти? Хоч би цей безсмертний клич – «Слава Україні!». Та він, як промінь сонця над усіма стадіонами міг би зійти. Коли й це гасло не подобається, ще е є час, аби придумати, навіть конкурс оголосити на найкращий клич для футбольної дружини України. Тільки ж не повторяйте московітське скотодумство. Не сподобляйтесь золотій орді!
Той примітив, який побачив у руках Федецього, нагадав мені, що саме з цим зросійщеним лозунгом, якщо пригадуєте, не так давно на парламентських виборах бігала кукурудзяними полями Київщини такий собі недалекий політик Наталя Королевська. Скільки їй не підказували, як потрібно правильно вимовляти клич – «Уперед, Україно!», вона на московський копил ліпила одне безглузде – «Украина, вперед!» Ну, не збагнути людині. Не дано…
Найбільш парадоксальним у тій смішній і дрімучій ситуації було те, що в підручник у пані Королевської тоді вшивався, як ви думаєте, хто? Та, звичайно ж, колишній футболіст київського "Динамо" та італійського «Мілана» Андрій Шевченко. Хитра бестія політик, змусила його викласти з власної кишені на розкручування її недолугого проекту аж десять мільйонів гривень! Своєрідну плату за депутатський мандат, який Андрію лише снився. Краще б він багатодітним сім’ям вулицю шикарних котеджів купив. А так всі грошики на вітер пустив, під неоковирний і репаний лозунг, на московський копил. На що від людей навіть спасибі не заслужив.
Як дивно все в історії повторюється. Знову звучить повсюдно зліплений з москальського багна гнилий, гидкий і неоковирний лозунг. На флагштоках повторення безграмотного гасла «Вперед Україна!», і Андрій Шевченко цього разу вже один з тренерів футбольної дружини, яка під цим дурнуватим кличем має виходити на футбольні поля Європи. Чи знайдеться той, хто поламає повторення попереднього провалу відомого футболіста, а за одне з ним і фіаско всієї футбольної України. Бо в енергії кличу від московітів та недалекої Н. Королевської стовідсотково закладена поразка. Нам же ж потрібна: "Слава Україні!" І Героям-футболістам Слава"!
Не мовчіть, друзі!
