хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «підприємства»

Власть намерена украсть все госпредприятия у народа.

Из госпредприятий в офшоры в 2014 году вывели 110 млрд грн - директор НАБУ.
В 2014 году сумма убытков государственных предприятий составила 110 млрд грн - и именно столько было выведено из Украины в офшоры, сообщил директор Национального антикоррупционного бюро Артем Сытник.
"Если говорить о 2014 годе, то количество убытков, которые задекларированы государственными предприятиями, составляет около 110 миллиардов гривень. Это как раз та сумма, которая была выведена через эти предприятия, и без надлежащей работы по государственным предприятиям эти схемы будут работать и в дальнейшем", - сказал он.

По мнению директора НАБУ, есть большой риск, что в текущем году будут создаваться схемы, которые будут направлены на вымывание денег из госпредприятий, а также на то, чтобы стоимость их была занижена перед приватизацией, чтобы иностранные инвесторы не заинтересовались предприятиями, и соответственно определенные лица, приближенные к власти, получили возможность через офшоры выкупить их по заниженным ценам. "С такой целью выводятся деньги и создается задолженность. Инвестор видит, что предприятие не достаточно чистое, имеет сомнительную задолженность, и соответственно вкладывать средства в них не захочет", - отметил Сытник.
Он заверил, что детективы НАБУ будут обращать пристальное внимание на злоупотребления в сфере государственных предприятий, и пообещал, что первые уголовные дела в отношении государственных предприятий будут направлены в суд уже в конце марта текущего года.


Як державні підприємства отруюють економіку

УКМЦ : CASE-UKRAINE : ЦІНА ДЕРЖАВИ
ПРОЕКТ "ЗАХАЛЯВНА КНИЖЕЧКА"
ЯК ДЕРЖАВНІ ПІДПРИЄМСТВА 
ОТРУЮЮТЬ ЕКОНОМІКУ
Що ховається за "простими" заявами про переваги та недоліки роботи державних підприємств
Напередодні сезону відпусток уряд знову розпочав дискусію щодо "критичної необхідності приватизації". Такі гасла звучать щороку, проведення приватизації є частиною передвиборчих обіцянок Президента та партій, що входять в чинну коаліцію. Від приватизації очікують не тільки грошей в бюджет, але і приросту іноземних інвестицій, приходу нових технологій, нових робочих місць.

От тільки далі гасел "масова приватизація" не йде. Проведений нещодавно урядом "тріаж" (визначення: які з державних підприємств треба продавати, які закрити, а які залишити) мав би закласти ґрунт для початку справжнього приватизаційного буму. На заваді можуть стати два типи політиків. Або самі урядовці, які ніяк не можуть почати продавати підприємства, або "політики-популісти", які виступатимуть проти.

Давайте послухаємо, що вони говорять (і чому це не зовсім правда).

Ми свідомо уникали облич та прізвищ українських популістів з уряду, владних фракцій, опозиції та так званих "лідерів громадської думки". Ви впізнаєте їх.
"Державні підприємства – наше стратегічне багатство. Ми не можемо передавати його якимось іноземцям. Це продаж країни"
 
Теза про те, що "державні підприємства – стратегічний ресурс" росте корінням із соціалістичного минулого. У розвинутих державах Заходу більшість підприємств насправді приватні, і суспільство не страждає від цього. Звісно, є особливості – атомна енергетика в деяких країнах державна, державними є німецькі залізниці. Але двигуном розвитку та зарплат в сучасному світі є якраз приватний капітал. В Україні ж ми від роботи державного сектору більше втрачаємо, ніж отримуємо, як з'ясували експерти під час круглого столу в Українському кризовому медіа-центрі. Заробляють на державних підприємствах зовсім інші люди.

Наталія Лещенко
Наталія Лещенко, економіст, CASE-Україна

На державних підприємствах працює 862 тисячі людей, це 11% штатних працівників в усій економіці. 

Загальна вартість активів державних підприємств станом на 1 жовтня 2016 року становить півтора трильйона гривень. Це 27% великих та середніх підприємств в Україні. За оцінками МВФ, станом на 2014 рік на підприємствах комерційного державного сектору вироблялося близько 20% ВВП. 

Власне, такий розмір сектору державних підприємств в Україні завеликий, ми перші в усіх міжнародних рейтингах. Також було в ЗМІ заявлено паном Гройсманом, що за результатами 2016 року збитки державних підприємств становили 82 мільярди гривень. Це трохи менше половини збитків взагалі в Україні. 

Державні підприємства також є джерелом фіскальних та соціальних ризиків. По-перше – заборгованість із заробітної плати. 38% всієї заборгованості з заробітної плати накопичили державні підприємства. За даними МВФ сума субсидій та податкових пільг чи дотацій в 2017 році державним підприємствам становила близько 5% ВВП. Все це – наші збитки. 

Недосконалим є також контроль за державними підприємствами. У нас немає повної інформації щодо кількості державних підприємств в економіці України. Згідно моніторингу Мінекономрозвитку, у нас 3634 підприємства, а згідно даних Фонду держмайна – на 176 одиниць підприємств більше. А якщо брати ЄРДПОУ, в Україні взагалі в два рази більше державних підприємств. 

Не всі держпідприємства звітують. Згідно даних рахункової палати у 2013-2015 роках взагалі не затверджували фінансові плани 40% підприємств. А звітують про виконання фінансових планів ще менше. 
[ Читати далі ]

Як Порошенко та Яценюк поділили країну.

https://scontent-frt3-1.xx.fbcdn.net/hphotos-xpf1/v/t1.0-9/12316102_1532929747033345_4153601707075508662_n.jpg?oh=985198c3e8afa9e323753b54a7e9a96d&oe=571B7359

Політична криза в Україні вийшла на свій пік. Табори президента Петра Порошенка та прем'єра Арсенія Яценюка обмінюються звинуваченнями в корупції та воюють компроматами.
У цей час рейтинги обох політичних сил стрімко наближаються до нуля. Щоб зберегти обличчя не стільки перед власним населенням, скільки перед міжнародними кредиторами, лідери обох таборів на публіці заявляють про єдність політичних сил у бажанні реформувати країну, а у тиші грабують її.
Боротьба між керівництвом України відбувається не за право, хто краще реформує країну, а за грошові потоки, які генерують великі державні підприємства. Для контролю над ними Порошенко і Яценюк, починаючи від самого приходу до влади, призначали своїх "професіоналів -ілюзіоністів" (по яких в"язниця плаче) в державні компанії.

Для прикладу візьмемо одну компанію НАК "Нафтогаз України" і подивимось хто туди встромив "писок" і пожирає грошові потоки від споживачів і не хоче встановлювати адекватні тарифи.
"Нафтогаз" – монопольна компанія з постачання газу українським споживачам.
НАКу належать оператор газотранспортної системи "Укртрансгазу", найбільша газовидобувна компанія "Укргазвидобування" та оператор нафтопроводів "Укртранснафта".
Головою правління "Нафтогазу" є Андрій Коболєв. Він є креатурою прем'єра Арсенія Яценюка. "У НАК "Нафтогаз України" у нас хороший керівник. Красунчик", - сказав прем'єр у червні журналу НВ.
Хто керує компаніями, які належать НАКу? Оператора газотранспортної системи "Укртрансгаз" очолює Ігор Прокопів, колишній керівник Івано-Франківської парторганізації "Фронту змін", близький особисто до Яценюка. Головою наглядової ради компанії є Сергій Перелома – людина Мартиненка.
Менеджмент "Укргазвидобування" – квота президента Порошенка. В червні компанія була "віджата" і очолив її Олег Прохоренко, який до цього працював у McKinsey. На той час у McKinsey працювала дружина сина президента Олексія Порошенка - Юлія. Олег Прохоренко знайомий із дружиною президентського сина і давав їй робочі рекомендації в соціальній мережі LinkedIn.
До цього компанією керував Сергій Костюк, близький до бізнес-групи покійного нардепа Ігоря Єремєєва та його соратника Ярослава Москаленка.
Наглядову раду "Укргазвидобування" очолює Андрій Пасішник – креатура депутата Москаленка, чия політична група "Воля народу" часто стає союзником БПП під час голосувань за важливі для президента законопроекти.
"Укртранснафту" очолює Микола Гавриленко, колишній акціонер мережі автозаправних станцій "Вік-Ойл". Наглядову раду підприємства очолює Олександр Савченнко. Його першим заступником є Андрій Пасічник. У березні Коломойський заявив, що Савченко та Пасічник діють в інтересах групи "Континіум" покійного Єремеєва.
Ось за це і боролись вони, промовляючи свої брехливі гасла, хто з трибуни Майдану, згадуючи про кулю в лоба, хто з трактору, обіцяючи по тисячі в день захисникам.