хочу сюди!
 

Наталія

40 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «мої вірші»

Боже,збережи нам Україну!

Боже,вбережи нам Україну!
Захисти,як добрий батько,дитину.
Господи,дай міцності духу!
Простягни із неба помочі руку.

Кров і сльози край наш вмивають.
Чорні круки над землею літають.
Знову східна нечисть лютує,
Що не будувала,те руйнує.

Господи,спаси нам Україну!
Я благаю у цю слізну годину.
Дай Архангелів нам в допомогу,
Хай боронять наше небо від злого.

Подаруй нам,Боже,мудрості крила
Й розуміння,що у єдності сила!
Укріпи нас в наших прагненнях,Боже!
В боротьбі цій лиш з Тобою переможем.

Хресний шлях

Любов вмирала на хресті...
Від болю й смутку небо розривалось.
У тому винні ми усі.
О,людство,що з тобою сталось?!

Душа стає на хресний шлях,
А серце цвяхи пробивають.
Стискають груди біль і страх.
А на Голгофі вже Тебе чекають.

Ти під хрестом важким упав не раз,
Хоч не було на Тобі жодної провини.
Вина за те на кожному із нас,
Бо наші душі - скам"янілі стіни.

Чи хоче хтось Тобі допомогти
В обличчі тих,хто прагне допомоги?
Та ми не можем і свої хрести нести,
Ми боїмось тернистої дороги.

Засуджуємо ми усіх і все,
Для себе ж виправдань знаходим гори.
Гординя й егоїзм - понад усе!
А ти нас вчив смирення і покори.

О Серце Матері,прошу Тебе,пробач,
За те,що Сина так безжально розпинають!
Стань,душе,під хрестом і тихо плач...
Хай щирі сльози з тебе гріх змивають.

Свята Любов зависла на хресті... 
Своїми ранами нам небо відчиняє.
До істини й життя дає ключі,
А ми Її ще й досі зневажаєм.

Не мовчіть!

Не мовчіть!Говоріть про кохання,
Про любов і про тугу серця.
Кожен день може стати останнім
І ніколи вже не повернеться.

Потім буде занадто важко,
Потім буде занадто пізно.
Потім буде до болю страшно,
Буде серце кричати слізно.

Не гордуйте пробаченням щирим,
Бо прощати - то дар від Бога.
Не знайдете у серці миру
На тернистих життєвих дорогах.

Бережіть своїх рідних,коханих,
Поки є ще для цього час!
Не почує він ваші благання,
Коли доля розлучить вас.

Не колись!Але тут і зараз
Про свої почуття розкажіть.
Нехай сонце розсіє хмари.
Подзвоніть,обійміть,пригорніть!

Лише для тебе

Лише для тебе барвами весни
В моєму серці щастя квітне.
І навіть посеред холодної зими
В твоїх очах знаходжу я волошки літні.

Лише тобі віршуються слова,
Палким коханням й ніжністю зігріті.
Цілую я твої п"янкі вуста...
Ти моє сонце,найрідніший в цілім світі.

Для тебе пристрасть шовкових ночей,
Ванільний присмак пастельних світанків.
Тільки для тебе блиск моїх очей
Любові полум"я запалює щоранку.

Христос рождається!


Приготуйте ваші душі,відчиніть серця.
Хай запалиться в них свічка Світлого Різдва. 
Хай до кожної оселі Ангел прилетить.
Звістку миру і спасіння нехай сповістить.

На Його прихід чекає втомлена земля.
Увесь Всесвіт прославляє Боже немовля.
В унісон серцям лунає передзвін небес.
Ніжно душі огортає музика чудес.

Хай Господь добром і миром обдарує дім.
Щастя,радість і добробут хай живуть у нім.    
Золота зоря Любові над світом горить.
Хай тепло її щомиті вас благословить.

Все минає...

Боляче? Плачеш? Мине!

Все, що приходить, минає:

Горе і радість, веселе й сумне,

Сильний усе подолає.

 

Де взяти сил, якщо розпач в душі?

Як подолати тривоги?

Як не здаватись й писати вірші?

Йти через біль і пороги.

 

Знаю, що сила всередині нас,

В вірі й молитві до Бога.

В мріях й бажаннях приховано шанс

Вибрати іншу дорогу.

 

Іноді горе руйнує наш світ,

Вщент розбиває надію.

Лиш забувати ніколи не слід –

Збудеться те, у що вірю.

01.01.2018

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769247

з надією

Так хочу знову написати про хороше,
Переглядаючи в блокнотику вірші,
Щоб трохи більше світла стало може
Від цих рядків у кожного в душі...

Так хочу знов повірити в майбутнє,
В минуле більше вороття нема.
Щоночі сняться колосочки житні,
Яких не знищила ця в'їдлива війна...

Зігнула болісно та не діжде зломити,
В промінні сонячнім відродяться вони.
Так хочеться й надію відродити
Та по дитячому повірити у сни...

Залежності примара править світом,
Нехай не кращі зараз в нас часи.
Що надихає до життя-це наші діти
Та їх дзвінкі і ніжні голоси.

Так хочу щиро написати про хороше,
Даруючи усмішку на вустах...
Дай сили нам щоб вистояти, Боже,
Та віри в перемогу у очах!

осінь 2017

Мені здається, що я мовби спорожніла

нема думок, немає почуттів,

фантазія, мов річка обміліла

і рими розбрелись в сум’ятті днів.

 

А осінь ця чарівно-депресивна

пожухлим золотом розчеркує туман,

криваво плаче гронами калини,

й сміється коли віримо  в обман.

 

Сміється з моїх сліз, як божевільна,

розвіює ілюзії, мов дим,

та без ілюзій, ще не значить вільна

приреченим здається світ без них.

 

Тепер вона тихенько плаче поряд,

туманом огортає голий світ,

пожухлим золотом малює чиюсь долю

і сумно посміхається мені…

31.10.2017

про віру

Шукаю віру. Де її знайти?

В які світи іти її шукати?

Чи може вона завжди поряд йти,

Чи може її треба прив’язати?

 

Шукаю чесність в кожному із нас.

Я знаю вона є, бо мусить бути.

В одних захована глибоко «про запас»,

а інші нею творять інститути.

 

Втрачаю мрію. Повернути як?

А може і не варто рятувати?

І всі мої невдачі долі знак?

Та крил душа не хоче відпускати.

 

Весни чекаю, сонця і тепла.

Людина звикла все чогось чекати,

і забуває, що сьогодні час мина,

а завтра в когось може не настати.

 

Живіть сьогодні! Хай мороз і сніг

ніколи ваших мрій не за хурделить.

Ідіть до них і не шкодуйте ніг!

Й ніколи не втрачайте віри в себе.

21.11.2017

Донбас не Ангола.

Почув, як порівняли "добродії" Анголу і Донбас...
Звичайна справа, вивчити намаз
І поділивши на склизький рідства підставі -
Улюбленців та ворогів, бушменів й банту.
Анголу розіп'яла громадянськая війна,
Не в справжній час, во всі часи обман
Був кредом пресси,бо прошарок - куб,
Що має відгук в параллелі кладовищ,
Де мариво й письменний бруд
Споріднює УНІТА та ЦК МПЛА, 
Та стерті нанівець ФПЛА, і це лише питання. -
На це було чиє міцне бажання продовжувати біль?
Горрячка пресси - жовтих, та брудних полос
На млин кривавий чий ллє воду, а потім,
Харізматично зводить все, на надра та погоду,
Умивши руки та змінівши мапу,
Свій попит докладає в іншу історичну капу,
Де черепів зростають неопізнані могили
Та жнуть і мелять інщі жернова.
Там нафта - ціль, тут інші гасла,
Країни і кордони, люди, привіди омани.
Але воює саме та пісменників навала і стихія -
Алмази там, а тут металургія,
Ти чуєш біль, що тхне з твого свовілля,
Писати на потребу тих, чи ціх катів?
А потім обіляти Музу, бо що там люди, 
Коли у них божественний Парнас...

2017 © одналюдина