Нам постійно розповідають про необхідність кудись вступити.

Попытаемся в этой публикации провести некоторую хронологию и познакомить вас с историей московских торговых палаток, начиная с прошлого века и заканчивая нашими днями. Итак, совсем недавно в Москве снесли самый узнаваемый самострой и один из, можно сказать, символов 1990-х годов – торговый центр "Пирамида", который обосновался на Тверской улице. Демонтажа также всё еще ожидают десятки более мелких палаток и ларьков. По этому знаменательному случаю мы решили вспомнить, как столичные точки малого бизнеса выглядели в разные времена.

Старая Москва, Таганская площадь. Начало ХХ века. (Фотография: ТАСС)

[ Смотрите полностью + ссылка на источник с фотографиями... ]

Мало кто знает, что ровно напротив Кремля, в закоулках уходящих вглубь острова от Софийской набережной, сразу за помпезным зданием российского нефтяного гиганта в тупичке дворов затерялся самый что ни на есть частный дом, где со своей женой с самого рождения живет 73-летний профессор университета им. Баумана — Виктор Розанов, самый центральный из домовладельцев и прямой сосед Кремля.
Виктор Анатольевич выглядит очень бодро и при всем желании ему не дашь и 70 лет, при этом добрую половину жизни время от времени он борется за свой дом. Первый раз выселять его с семьей пытались еще 40 лет назад. Не выселили. “Мой дом — моя крепость” — такие слова по-праву Виктор Анатольевич может сказать про свое жилище.

— А давно вы здесь живете?
— С рождения, с 1938 года. В 20-х, когда большевики опростоволосились, объявили институт застройщиков. Человек брал развалившееся здание, восстанавливал, и ему давали право его приобрести в собственность. И вот отец в 1920 увидел этот домик, крыши на нем не было, окон не было, дверей тоже, были только горы льда от лопнувшего водопровода, но он взял его и восстановил. Здесь наша семья и жила. В 1941, когда война началась хлебные карточки не давали владельцам зданий. Как быть? Двое детей, я, сестра, работал отец на оборонном заводе. Не с голоду же умирать. Сдал дом государству, а когда вернулись из эвакуации здесь уже коммуналка была, четыре семьи жили. Потом, когда Никита стал строить пятиэтажки, люди стали разъезжаться, получать квартиры, нужно было не допустить подселения. Остались две семьи, моя и соседи. Соседи выехали, а я отказался, пытались с помощью прокурора выселить, не получилось. А потом я уже дом приватизировал, восстановил все в прежнем виде, а фактически это реституция. Я восстановил все, что принадлежало моему отцу.

На участке стоит катер. Раньше его можно было спустить на Москва-реку прямо напротив Кремля. Сейчас же приходится выезжать до ближайшей лодочной станции.

— А в 1990-х вас выселять не пытались?
— О! Выселять первый раз пытались в 1971 году, в 90-х вообще грозились в асфальт закатать (тогда мы и завели собак).

В 1971 году, когда нас две семьи осталось, приходит бумажка «Явиться в штаб по переселению». Но я ж не собираюсь переселяться — выбрасываю бумажку. Еще одна приходит и еще одна. Приходит потом: “В случае неявки дело будет передано в прокуратуру”. Прихожу в комиссию по переселению.

— Так! Вы такой-то? Мы вас переселяем.
— А на каком основании? Какой документ? Покажите решение Исполкома.
— Нет!
— Ну, до свидания, — и ушел.

Приходит повесточка к прокурору. Прихожу, отсидел очередь, без очереди — никак. Вхожу, сидит симпатичная женщина: “Что же это вы молодой человек нарушаете законы?”

Отвечаю: “Нет, это не я нарушаю законы, а отдельные представители советской власти нарушают законы. Во-первых, ни при каких переселениях не разрешено ухудшать жилищные условия, у меня отдельная квартира, вот поэтажный план, а меня в коммуналку переселяют. Второе, даже если вы мне трехкомнатную квартиру предложите в Коньково, то это тоже будет нарушением закона. По решению ЮНЕСКО отдаленность от места работы входит в качество жилищных условий. Вот у меня сейчас до работы в центре 5 минут пешком. Но как я понимаю, квартиры в центре у Исполкома нет. Третье, потолки у меня 3,5 метра, а там такого не будет. Затем дома бетонные, а я живу в кирпичном. Аналогичную квартиру мне не подыщут где-нибудь в Коньково, а в центре квартир нет, и так расселяют. И, главное, решение Исполкома незаконно. Почему? Оно нарушает последнее Постановление №91 ЦК КПСС и Совмина.

Женщина аж вздрогнула; Совмина ладно, а ЦК КПСС, это ж без работы останешься.

Хотели еще выселить для обустройства гаража и еще три раза — когда менялись начальники. Последний раз это уже было при демократах, когда еще были Исполкомы, но уже появились управы, в переходный период.

Слушая длинный рассказ Розанова все больше и больше понимаешь, что именно на таких людях и стоит до сих пор Москва, на тех, кто не сдается и имеет смелость защищать то, что любит: клочок земли и родной дом.

      З кожним днем стає все страшніше жити в рідній державі. Від усвідомлення того, куди й до чого нас ведуть. Ухопивши за два роги одразу. Один із них – Петро Порошенко. Зі своїм гидотним бізнесом, заводами й фабриками в РФ. Давно зрозумівши, що за своє шоколадне лайно і інше начиння, він готовий віддати хоч і пів України. Його міцно затисли попід руки й ведуть. А він, брехливий від природи, обманює, морочить усім нам українцям голови на кожному кроці, що ось чекайте, все врятує якась там буцімто децентралізація, негайні зміни до  Конституції. Наче вона молоко дає. Як і безвізовий режим про який не припиняє пудрити мізки з першого дня обрання на пост глави держави. А де він? У два брехливі писки разом зі своїм підпасичем Гройсманом, заливають нам так майстерно, а ми раденькі всі слухати та вірити,  аж роти пороззявляли. А як же ж гарно, зверніть увагу, підібрав тут  за природою головного «конституціаліста». Ледь що, пан Гройсман на словах, як на цимбалах, уже готовий симпозіум лауреатів Нобелівської премії проводити на користь правоти свого патрона. Тільки який нобелівець побажає втручатися в сморідні та нечестиві, не кашерні справи Банкової?

                Ну, а другий ріг, звичайно ж, це пан Яценюк. Прихопили його на мільйонах. А це ж, не забувайте, американські гроші: бо МВФ годується з Вашингтона. Тут і акти Миколи Гордієнка, голови Держфінслужби на мільярди вкраденого справі тиску на прем’єра посприяли. А звідти, щоб ви знали, приплющують, не то, що якийсь там Барна, вхопивши за циркулі побіля трибуни.

                Я, наївний зрадів тому, що головні злодії напередодні посварилися. Думав, нарешті почубляться, обкидаються болотом, поштовхають одні одних з бантин. (Про це читайте тут). Ні, їм обом пригрозили. І тому під оливами головних українських злодіїв знову мир та спокій, тільки поскрипування ресор при вивозі вкраденого.

                Ви, звичайно ж, запитаєте: а хто, власне, ухопив керманичів за роги?

                Почну здалека. 22 травня 1949 року з вікна психіатричної лікарні, з істеричними криками «Руські йдіть!», викинувся головнокомандуючий збройними силами США. Тоді там справді панувала подібна істерія. Московітів в Америці боялися. Нині все помінялося. За океаном добре знають, що нині важливо не те, скільки ти маєш танків і літаків, навіть ракет дальнього радіусу дії, а які твої засоби впливу на загальні світові ресурси. На курс долара США, на ціну нафти, на діяльність Інтернету, всесвітньої банківської системи. І ви добре знаєте, в чиїх це руках знаходиться. І як діє.

                Але є третій і вкрай важливий компонент змін по відношенню до травня, приміром, того ж таки 1949 року. Що Росія та США, як два найважливіших гравці на світовій арені, не зважаючи на подеколи відвертий антоганізм, гостру противагу, вряди-годи навіть загострену конфліктність з окремих позицій, усе таки за певних умов та обставин УМІЮТЬ сісти за стіл і домовитись.

                А тепер погодьтесь зі мною і скажіть, що в останні дні, не зважаючи на якусь дивовижну істерію з проштовхуванням дикунських, антиукраїнських поправок до Конституції України, які ж, звичайно, підірвуть мир, спокій у  нашій державі, невідомо чим ще закінчаться, ніхто чомусь не каже, а де центр цього рукотворного, зміїного вулкану. Хто править усім цим хаосом у нашій державі? А що це справді крикливиця, можна навіть судити з того, що Конституційний суд України до розгляду справи про конституційність певних змін в Основному законі приступить 30 січня ц.р., тобто у суботу. (Читайте повідомлення про це тут). Так пече, горить. Ви відчуваєте. У кого ж?

                Відкриваю цю таємницю, до якої, до речі, не міг докопатися, допетрати ніхто. Ні журналісти, ні політки. Просто ні там, ні там немає справжніх аналітиків. Треба визнати це.

                Так ось, 15 січня, в Калінінграді – РФ, в умовах закритого режиму зустрілися і мали тривалі  секретні переговори упродовж понад восьми годин помічник Держсекретаря США з питань безпеки в Європі і Євразії Вікторія Нуланд та помічник глави Росії Владислав Сурков. Про це читайте тут.

 Про що вони говорили? Та звісно ж про Україну, і насамперед про неї. Підкреслю, без України. Чим все закінчилося видно з хаотичних дій нашого парламенту, якого, немовби би дворового пса на ланцюгу націлили на взяття певної прешкоди. З Москви, чи Вашингтона, це вже не так важливо, адже він узгоджений в обох столицях, прибув циркуляр до Києва, але все одно написаний у Кремлі, як валити суверенітет і цілісність нашої держави. І одразу почалися ходи зі змінами до Регламенту роботи парламенту, суттєвого приближення моменту визнання захоплених російсько-терористичними військами територій Донбасу  зонами особливого статусу. Тільки вносяться зміни до Основного закону, як починають діяти три страшних статті раніше вже в подібний спосіб прийнятого Верховною Радою, підписаного главоюдержави закону. Всі, хто убивав наших людей, а за даними П. Порошенка терористи вже поклали, за станом на 29 січня 2016 року,  до сирих могил 2269 наших вояки і ще значно більше цивільних громадян, тут же стануть недоторканними. Як Ганна Гопко чи Олег Ляшко. Вони прощені. Їх ніхто не має права переслідувати, чи бодай дорікати за війну проти України. Це, по-перше. По-друге, мають відбутися вибори в тій же ж дикунській ДонЛугандонії.  Призначення бандитами й терористами своїх міліціянтів\поліціянтів, прокурорів, судів. Мерів, перів і всякого іншого керівного зброду з числа ж, зрозуміло, тих, хто ще нині бігає там з автоматами, стріляє в бік ЗСУ. По-третє, все це шуйло-буйло щедро сідає на бюджет України. Ми зі своїх відрахувань маємо відбудувати для них житло, сплатити за газ, за електроенергію. Видавати зарплату. Напевне ж, визнати всіх тих, хто убивав наших людей героями, учасниками бойових дій, платити пенсії тим, хто з  них поранений, контужений і по самі вінця путлєролюб.

Думаю, що це єдиний прецедент у світовій історії зі здачі своїх союзників агресору. Фактично розбирання на столі організму живої держави, без анестезії. Країни, яка прагне стати демократичним європейським сувереном. Їй ампутують душу, серце, розбирають на органи. І при цьому мило усміхаються: терпи!  

Ця зараза вся з ЛуганДонії невдовзі, бо блок-постів уже не буде, неодмінно стане частиною нашого державного організму і вона почне розширюватись, розповзатися вглиб України. Сюди, де нині створено Кремлем тисячі підривних груп з числа представників п’ятої колони, груп прихованих і відвертих українофобів, а також засланих терористичних московітських формувань. Звичайно ж, не для того, щоб відлежуватись роками, а виступити зі зброєю за першим сигналом про наступ.

Американці хороші люди. І, можливо, вони й хочуть добра Україні і українцям. Але вони все таки далекі від нас люди. З іншого кінця планети. Як вони все добре, сердечно сприймають, насамперед наші болі й тривоги, виклав  під час свого виступу у Верховній Раді віце-президент США Джо Байден. І поки він говорив про Майдан, про Небесну сотню все і всім було зрозумілим. Але коли перейшов до головного, то виявилося, що далі заговорив виключно словами Путлєра. Сказав, як по ним писаному. І в першу голову про те, що Україна має змінити свій державний устрій – стати федеративною державою. Утворити на своєму тілі бандитський анклав у віддертому від нашої території Донбасі.

А вони, там у Вашингтоні, не подумали запитати про це у нас, чи потрібно, чи влаштовує подібне українців? Не горстку людей на Банковій, а 45-ть мільйонів? Чи заради цього, щоб сказав нам Байден поміняти курс на двадцять п’ятому році незалежності так довго боролися проти московітського ярма, поклали стільки своїх героїв у боротьбі за територіальну цілісність і суверенітет держави?

Весь парламент, слухаючи цей екстранеординарний наказ з Вашингтона, сидів у мертвому оціпенінні, але ніхто нічого не міг відповісти, заперечити Джо Байдену. Це було ЦУ з Вашингтонського обкому. А фактично через пані Нуланд, вона, до речі, вже не вперше проводить таємні наради в РФ, донесені  з Москви до Білого дому вказівки для Києва. Дідусь Джо їх тільки озвучив.

Американці звикли розуміти, що вони найсильніші у світі. Що їх ніхто і ні в чому не може обійти, обіграти. І жорстоко помиляються, сідаючи за стіл переговорів з московітами. Жодному слову яких, це добре знаємо ми, українці, вірити не можна. Ні єдиному! До того ж, пан Сурков, помічник В. Путіна, насправді ніякий не Сурков, він людина Кавказьких гір – чеченець. Напористий, хитрий, підступний.  Йому обіграти простодушну й довірливу Нуланд, що наперсточнику на козі об’їхати малолітку. А заручником цих уже звичних програшів виявляється Україна, яку партнери наші, як не прикро визнавати це, здають і в цілому, і по шматках. Їм не поясниш цих дратівливих тонкощів, вони цього просто не розуміють.

Що робити? Звичайно ж, виступати всім народом на захист суверенітету і цілісності України. На оборону тіла нині діючої Конституції. Ніяких особливих статусів для терористів і вбивць, для тих, хто живе московським розумом. Ніяких змін до Конституції! Святині не змінюють у війну! Не будемо ми нашим віковічним ворогам прощати смертей наших дітей і батьків. Не будемо їх фінансувати. Бандити і терористи мають відповісти за свої злочини. Якщо мають за що, нехай їх утримують за власний кошт пани Порошенко, Яценюк, Гройсман і ті 239 товстосумів з парламенту, котрі минулого тижня голосували за зміни в Регламенті ВР, щоб наблизити час внесення поправок до Основного закону держави. Треба у законний спосіб об’єднуватися в громадські організації і добиватися зміни влади злодіїв, які через свою протиправну діяльність знаходяться на гачку іноземних емісарів, управляються ними. Треба розвінчувати і витягувати на світло замаскованих і відвертих ординців «п’ятої колони», російських диверсантів. Насамперед  підспудних діячів-московітів в органах державної влади,  правоохоронних структурах. Якщо влада не може провести очищення на управлінських бантинах, то це зробить народ. Як би кому від того образливо і боляче не було.   

А взагалі, щоб покласти край усім непристойним  і дратівливим танцям побіля Конституції, надати їй закисного, броньованого імунітету перед різного роду перекинчиками відносно подій на Донбасі та в Криму, слід, як я уже писав, (читати тут), прийняти поправку до закону України «Про боротьбу з тероризмом». Такий законопроект №1840, проголосований у першому читанні,  з 26 січня минулого року пилиться в Верховній раді. На ньому накладено з Банкової жорстке табу на розгляд. Можна здогадатися звідкіля поступила найвища команда. Ним буде визнано, що так звані ДНР та ЛНР – терористичні організації. Що насправді відповідатиме дійсності. Тоді всі, хто там воює, керує, надихає до колабораціонізму і ненависті до України будуть визнані бандитами і терористами. Це означає, що тут же ми забудемо про ідіотські Мінські угоди, які склепані в Кремлі Медведчуком-Сурковим, і буквально визнають нас винними у тому, що Путлєр варвар, злочинець і окупант. Як у тій байці: ти винен, що я хочу їсти.  Але ми за це чомусь, і без того понісши значні втрати, ще й  маємо розплачуватися життями людей, втратою територій, інфраструктури. І головне, нас ніхто, після внесення поправок до закону, не посміє більше змушувати брати до складу держави терористичний анклав, геть насичений озброєними варварами. Посадити з ними за стіл переговорів. Є чітке і жорстке міжнародне правило: з терористами переговорів не ведуть. Їх або роззброюють, судять, або, коли не здаються, - знищують.  Третього, не дано. В нашій нинішній ситуації сильні світу цього, либонь, грають проти усталених правил. А піддослідними вибрані стражденні українці.

Українці мають діяти рішуче, напористо, як учиняють нині французи. У них лише стрельнули терористи, мсьє Олланд тут же заявив: «Це війна!» Оголосив надзвичайний стан поки не виловили, не винищили всіх причетних до терактів. А у нас – велика вітчизняна АТО, котра не знає ні кінця, ні краю. А найстрашніше, здається, що віддаляє від перемоги.  Якийсь абсурд, і, звичайно ж, абсолютна бездарність вищого керівництва держави. Далі. Французи прийняли закон про те, що всі, хто замішані в тероризмі тут же позбавляються французького громадянства і депортуються за межі держави. Щоб не жити поруч з вічною загрозою смерті для людей. І це правильно. Хіба, скажіть, людиножерів Гіві чи Моторолу можна будь-коли перевиховати?  Як вовка не їсти овець. Нехай би спробувала провести подібний педагогічний експеримент пані Нуланд чи Байден. Минулої середи, коли на засіданні уряду один з міністрів, темношкіра мадам спробувала було виступити проти цих жорстких, драконівських профілактичних мір, їй тут же показали на двері. Безпосередньо на засіданні уряду.  Вона більше не міністр. Нехай йде на вулицю і протестує… Думаю ці кадри Євроньюсу ви, друзі, бачили. Вони – наука для нас, державотворців.

А нам нав’язують взяти під своє крило тисячі убивць, терористів, бандитів, диверсантів, українофобів. Працевлаштувати їх у владі (!), поставити на фінансове забезпечення. Усе це робиться з однією метою, щоб конфлікт у центрі Європи з міжнародного перетворити на внутрішній. Ціною смерті  України, як суверенної демократичної держави. І ці всі злодії у владі, які першими прибігли з Майдану на Печерські пагорби, захоплюючи керівні пости 2014 року, все взяли під козирок до неухильного виконання. Тепер ганяють, як пси у блохах, вирячивши очі, мовби підпалені, твердять: «Найголовніше зараз внести зміни до Конституції…» Мізки і совість вам треба поміняти, панове, зрадники України, а вже тоді доторкатися  до Основного закону України. 

***

До всіх моїх друзів в Інтернет мережі! До українців! 

Розповсюджуйте цю публікацію, вона допоможе людям зрозуміти, що відбувається насправді з маніпуляціями довкруги Конституції України, де сховані пружини цього деструктивного процесу.  

http://www.ntv.ru/novosti/1594776/

У уборщицы «Газпрома» похитили сумку Dior за 300 тысяч рублейИз внедорожника «Мицубиси-Аутлендер» грабители забрали изделие, инкрустированное кожей крокодила.

МОСКВА — ЭТО ГЛУБИНКА МАЛОРОССИИ!!!! (урок истории для Путина) admin | 27.04.2015 | ХрЕнДяБлИкИ | Комментариев нет УРОК ИСТОРИИ ДЛЯ ПУТИНА. Знаете ли Вы, что россиянам многое недоговаривают? По поводу событий современности и давно минувших дней у российских мещан сформирована абсолютно кривая картина мира. Страшно себе представить, но, очевидно, даже Путин находится в тумане притянутой за уши «великой» истории Российской империи. Хотя возможностей докопаться до сути у него предостаточно, ведь любые исторические архивы в его распоряжении. Особенно в отношении Украины. Но ведет себя Владимир Владимирович так, как будто каждый день штудирует школьный учебник истории младших классов. Это какой-то… позор. Покажите ему кто-нибудь этот ролик. Только пусть сначала сядет, дабы не на#бнуться от неожиданности.
http://www.hrendyabliki.com/moskva-eto-glubinka-malorossii-urok-istorii-dlya-putina/