Замітки ліна костенко

Замітки з міткою «ліна костенко»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

ANne*

Ліна Костенко - Ольга Богомолець

heart " ВАЖКИЙ ЧАС ! Я ПОВЕРТАЮСЯ ! " heart

І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила.

Такої чистої печалі, Такої спраглої жаги, Такого зойку у мовчанні, Такого сяйва навкруги.

heart

Такої зоряної тиші. Такого безміру в добі!.. Це, може, навіть і не пісня, А квіти кинуті тобі.

І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути Я ще ніколи не пила...

heart

heart heart heart

Додаток до замітки " МНОГАЯ ЛІТА , Ліно Василівно !!! "

http://blog.i.ua/user/1727364/431896/

Коментарі: 16

Oloneya

Апологiя лицарства

19.03.10, 20:43
ліна костенко, любовь, мужчина и женщина, стихи о любви

Апологiя лицарства

Ліна Костенко

Там за вiками за гiрким туманом,

Де Вiчнiсть трубить у Роландiв рiг,

Була Любов єдиним талiсманом,

А талiсман той звався оберiг.

Було життя овiяне красою,

Любов i честь цiнились над життя,

I що там смерть з великою косою -

Мужчина, лицар, сонячне дитя.

В моїх садах мелодiї Провансу -

I жiнка, жiнка, жiнка всiх вiкiв.

За неї лицар гинув без авансу,

Вона ж чекала цокоту пiдкiв.

В монастирях, фортецях i столицях,

З глухих палацiв схожих на тюрму,

Якщо вiн лицар, о якщо вiн лицар -

Вона троянду кидала йому.

Гирмiли вальси, пурхали амури,

Давили буднi смикал сiм'я

Жiноча туга билася об мури

Де лицар мiй молитва де моя.

I хоч в'яжiть, хоч клiтку або плiтку,

Хоч бозна-хто розкаже бозна-де,

Якщо вiн лицар - жiнка кине квiтку,

На все життя очима проведе.

Коментарі: 23

TatianaR

«Життя іде і все без коректур…»

Видавництво «Навчальна книга – Богдан»
запрошує на літературний вечір,
присвячений 80-річчю Ліни Костенко, який відбудеться

22 березня о 16. 00
«Дім книги» (м. Тернопіль, вул. Коперника, 19).

У вечорі братимуть участь:

Леся Романчук
Тетяна Дігай
Ірина Демянова
Олег Герман

Коментарі: 9

Вишиваночка

В дні прожиті ...

18.03.10, 23:21
ліна костенко

В дні, прожиті печально і просто,

Все було як незайманий сніг.
Темнооким чудесним гостем
Я чекала тебе з доріг.

Забарився, прийшов нескоро.
Марнувала я дні в жалю.
І в недобру для серця пору
Я сказала комусь: – Люблю.

А буває – спинюсь на місці,
Простягаю руки без слів,
Ніби жду чудесної вісті
З невідомих нікому країв...

Є у серця така покута –
Забувати скоріше зло,
Аніж те, що мусіло бути
І чого в житті не було.

Коментарі: 61

ANne*

Очима Ти сказав мені...

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталю, несказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.

heart

У світі злому і холодному, де щастя зіткане з прощань, чи ми пробачим одне одному цю несподівану печаль? Чи будем вік себе картати? Але за віщо, Боже мій! За те, що серце калатати посміло в ніжності німій?! За ті передані привіти? За тихий погляд, що п’янить? Нехай це сонечко посвітить. Нехай ця туга продзвенить. heart

Душа пройшла всі стадії печалі – Тепер уже сміятися пора.

heart

Коментарі: 12

_*N_

Недумано, негадано...

18.03.10, 19:44
ліна костенко, ольга богомолець, улюблене

http://photo.i.ua/user/1633264/110143/2519625/

Коментарі: 10

_*N_

Я вранці голос горлиці люблю....

18.03.10, 11:44
ліна костенко, ольга богомолець, улюблене

http://blog.i.ua/user/1633264/241984/

Коментарі: 15

_*N_

Вечірнє сонце.

13.03.10, 16:33
ліна костенко, ольга богомолець

Вечірнє сонце, дякую за день, Вечірнє сонце, дякую за втому, За тих лісів просвітлений Едем, І за волошку в житті золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт, І за мої обпечені зеніти, За те, що завтра буде зеленіть, За те, що вчора встигло одзвеніти.

За небо в небі, за дитячий смiх, За те, що можу і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за тих, Котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень, Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, За цю потребу пісні, як молитви.

Коментарі: 4

Вишиваночка

Дзвенять у відрах крижані кружальця

13.02.10, 16:07
ліна костенко

Дзвенять у відрах крижані кружальця.
Село в снігах, і стежка ані руш.
Старенька груша дихає на пальці,
їй , певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,
і кияшиння чорне де-не-де,
Все згадує себе в свою найкращу пору.
І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

Коментарі: 12

ANne*

Крилатим грунту не треба....

02.12.09, 22:11
вв, ізнову осінь, крила, ліна костенко

КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я. У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання. У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи. У кого - з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!

ЛІНА КОСТЕНКО

Коментарі: 18