Збирався поїхати на Софійську площу, на Головну ялинку. А в результаті...

1. Батько просрав, що на лікарняному забув поставити печатку. Довелося бігти у поліклініку.

2. Поліклініку, суки, обгородили так, що поставили паркан на тротуарі.

3. Відніс лікарняний на батькову роботу. Там сказали, що необхідне пояснення.
Чортова бюрократія. П%здець!

4. Під диктовку написав пояснення (бо батько не навчився писати).
Відніс вдруге.
Батя подзвонив на роботу і обклав їх "теплими і лагідними" словами. Так що пояснення прийняли без питань.

5. Настрій зіпсовано. Так що вирішив поскаржитися на перегороджений тротуар (пункт 2).
Запитав у відділі архітектури і благоустрою. Сказали — це до мера.

6. Накатав звернення. Роздрукував. Сходив до міськради аж на інший край міста.

7. В міськраді якраз була перерва. Тож довелося годину маятись.
Був би при собі фотоапарат - но проблем. А так, не знав чим себе зайняти.

8. В міськраді сказали, що поліклініка не їхня, а в підпорядкуванні району. Але заяву прийняли.

9. Їхати в Київ пізно. Та й погода зіпсувалась (дощ і мряка).

Єдиний плюс — поки чекав перерву, знайшов залаз на одну заброшку.

Знайшов, чим заморочитись. Зараз сонячні дні пройшли. На вулиці туман і похмуро. По такій погоді маршрутки вже не пофоткаєш. Мабуть тому захотілось на фотосайті повиставляти координати зйомки. А то вже деякі місця зйомки не можу визначити)

Блін. Вже за...бався. А там фоток тих.
Треба, хоча б розмітити координати для комунальних автобусів.

От така я людина... Як налаштували підключення до інтернету в магазині мобільного зв'язку, так і користувався. Потім повільна швидкістиьи змусила подивитись які є варіанти. Виявилось, що підключення 2G. Думав, що 3G нема, бо підключится не вдавалось. Але перепитав в магазині. Сказали, 3G повинен бути. І цього разу все вийшло.

Дуже доречно, враховуючи, що Firefox останнім часом ви%обується. Вилітає, через якийсь плагін.

Писав про сніг, якй покращив настрій. А от і зимові фоточки.

Подекуди довелося протоптувати дорогу.


[ Ще фотка... ]

На вулиці красиво. Снігу багато насипано. Уявляю, як у Києві гарно. Особливо, затори на дорогах.
Цікаво, буде слизько? Бо біля будинків розчистил, а дороги, начебто, блищать.

Так що можна «відкопати» на Ютубі старе гуморстичне шоу і посміятися.

Якщо нічого не пишу, значить скоріш за все, просто не хочеться писати. Такий п%здець коїться. В батька тепер не тільки загіпсована рука, а ще й нога. Помітив набряк на руці. Вирішив піти до лікаря. Там безапеляційно сказали: операція. На двох руках(!). І не призначили ніякого лікування. Мало було переживань через батька — тепер ще й за себе переживати треба.

Як порвав зв'язки на коліні обійшлися без втручання. Хоча інший лікар пропонував.
Коли поламав руку теж пропонували вставити імплант. Але все само зрослося.
Так що одразу погоджуватись на радикальні міри не хочеться. Таке враження, що лікарям аби різати. А ще це ж гроші. Яких нема.

Вичитав (а перед тим і визначив діагноз) по інтернету, що оперативне втручання дуже травматичне. З високим рівнем ускладнень. І потім дуже довго заживає. А реабілітація може зайняти 3 місяці. А від фотографій операції (в результати пошуку видало відео) ледве не блюванув.

Призначили замість ліків — купу аналізів. Це ж їх проходити тиждень, не менше. А в чергах скільки вистояти!
Ну і вершина цинізму — лікар сказав: «Приходь, коли надумаєш».

Коротше, треба поборотись. Лікарям аби тільки гроші дерти і різати.

Батько завжди дзвонить, як на зміні. Але цього разу дзвінка не було. Виявляється, батько по дорозі на роботу вирішив проскочити перед машиною на велосипеді. І віз з собою банки.
Ага! Проскочив? Ще й впав на банки.

Тепер буде довго на лікарняному. І мінус — гроші на лікування. І в лікарню треба водити кожен день.
І сам же винен? Реакція вже ж не та, що в молодості.

З мамою вважаємо, що цей випадок навряд чи чомусь навчить батька.

Ще й невідомо, кого визнають винним у ДТП.

P.S.: Зараз навіть переходячи дорогу на зелене світло, необхідно дивитись по сторонам.
Пригадую, як мене ледве не збила машина на односторонній дорозі(!). Так що й на односторонніх дорогах треба дивитись в обидва боки.

Ну а «Ай, проскочу!» взагалі неприпустимо.

Став вкладатись спати, як зазвичай + не нервуюсь — і став краще спати. Хоч виспався.

От такий коротенький допис. Хоча є ідеї про що поговорити. Ну, якось іншим разом.

P.S.: Контора, куда спочатку взяли, а потім передумали брати на роботу, знову виставила оголошення. Зарплата 7 000. Хе-хе! Брехня! Мені розповіли, що зарплата 5 000.

Несподівана розв'язка історії з працевлаштуванням. Довго розпитували — і передумали. Що маємо: А) Даремно переживав. В)  Даремно підстригся (нічого, скоро волосся відросте — добре, що не поголився налисо). С) Можна сміливо пізно лягати спати і спати хоч до обіду. D) Знову треба шукати роботу.

А знаєте в чому причина? Не сподобалось, що запропонував маршрут без пересадки. Сказали, що швидше буде по-іншому, з двома пересадками. Ну, добре, поїхав би маршрутом, як сказали.

Може, не варто було б писати, щоб не зурочити. Але оскільки вже вихвалявся, що взяли на роботу, напишу.

Ліг спати на 3 години раніше звичного. Спати хотілося. Але цього, як не дивно, недостатньо. Півгодини-годину подрімав. Не спав, а дрімав — начебто у свідомості, але вже показують сни — було де набратись вражень: півдня дивився відео-сталки, ще й вдалося поюзати порносайти. Однак ні заброшки, ні еротика відмовлялись показувати повнометражки, тому прокинувся десь близько 22ї. Послухав радіо (а шо ж ще робити?). Далі не спалося (хоча спати хотілося). Під ранок декілька годин поспав, хоч нічого не снилося. Як не дивно, не дуже відчував недосипання.

Вийшов з дому рано, о 6й ранку. На вулиці темно. На дорогах калюжі. Не видно, де калюжі. Навіть там, де є освітлення, — ліхтарі освітлюють дорогу, а не тротуар (!). Маршрутки виїждають на маршрути(!). Продавці відкривають магазини. На вулицях, як не дивно, є люди.

Маршрутка ледве їхала. Мабуть, вже налаштовуються на обмеження швидкості по населеним пунктам до 50 км/год. Але доїхав вчасно — на роботу приїхав раніше всіх. :)  Поки зачекав, доки всі прийдуть. Потім трохи ввели в курс справи. Тільки збирались дати завдання і... сказали, що роботи мало, тому до завтра можу гуляти.

А нова стрижка наче сподобалась. Хоча моя шапка чомусь не сподобалась (а ви кажете: чого нервуєш?).
Борідку, мабуть, доведеться поголити. На всяк випадок.