Чим більше проводжу часу вдома — тим більше стаю відлюдькуватим. Тому треба було хоча б десь прогулятися. Тож вирішив продовжити розвідувати ДОТи вздовж залізниці між Тарасівкою і Крюківщиною. Цього разу збирався дослідити нові ДОТи — №№235, 236, 239. І заодно полазити по ДОТу №230, в який не заліз під час першої прогулянки. Так що більше половини маршруту — вже знайомі стежки.

Нажаль, ні в один ДОТ не вдалося залізти (Чому не вдалося — почитаєте під врізкою). Можна сказати, вийшла прогулянка-розвідка.
Також засмутило те, що подряпав чоботи (Дивуюся як не зробив дірок на штанях. Може треба краще придивитись?).
А ще по дорозі натрапив на дохлу собаку (З етичних міркувань фотки не буде).

1. Розпочалася прогулянка від зупиночної платформи «Тарасівка». Навколо — смітник. Як можна гадити, де живеш?


Добре, що грязюка підсохла і хоча б можна було пройти по дорогам.
Ех, знав би які чигирі очікують попереду!

[ Продовження прогулянки... ]

Можете не поздоровляти з Днем народження. Навіть в основному блозі не буду зайвий раз нагадувати. Хто захоче і знає мій День народження — й так поздоровить. А от з новим стилем можете привітати. Мамі не сподобалось, як підстригся. А це значить, що гарний look.

Років 10 або більше відрощував волосся. Але набридло. Та й мити волосся треба часто. А так навіть розчісувати не треба. Заодно захотілося змінити look.

 
Красавєць!

[ Читати далі ]

Зібрався в столицю, полазити по одній, давно приміченій, заброшці. Кінотеатр «Маяк», знаєте такий? Але фігушки! Стільки років будівля стояла відкритою — а тепер всі входи перекрили. З відчаю вирішили поїхати подивитись ще один закинутий кінотеатр. «Диск», на Корчуватому. Однак й там полазити не вдалося. Абандон загородили парканом. А за парканом — сліди. Супутниця спробувала поломитись в хвіртку. Добре, що я подивився в щілину — бачу мужик йде до хвіртки. Місце неочікувано виявилось обжитим. Цікавитись шо то був за мужик: бомж, чи сторож не стали. Кажу: «Йдемо звідси».

Кінотеатр «Диск».


Все більше й більше розчаровуюсь у київських заброшках. Полазити ніде. Лишилося ще декілька столичних заброшок, які хотілося дослідити. Але не впевнений, що це можливо. Цікавих і доступних заброшок в Києві майже не лишилось.

Причому це не означає, що абандонів нема. Просто вони маленькі і нудні.
[ Читати ще ]

Останнім часом виробники викручуються, як можуть. Ну і махлюють теж. Бо рівень достатку українців знизився — і дорогі продукти стали менше купувати. Десь чув, що навіть дослідження проводили. Тому замість нормальних харчів підсовують неліквід. І це не тільки прострочені продукти, а й харчі низької якості.

Ось один зі свіжих прикладів — консервований горошок. На бляшанці написаано: «Зелений горошок "Салатний"». Зображено зелений горошок.

А збоку написано дрібним шрифтом «Столовий ґатунок».

Як думаєте, що всередині?

[ Як думаєте, що всередині? ]

У меня тоже жилье есть.

 

Нарешті злазив на легендарний недобудований опіковий центр на Троєщині. Справді, величезна територія, багато будівель. А ще — повно охорони і людей і частина території використовується (під склади чи офіси і виробництва). Всюду — сліди собак.

Коротше, нормально полазити не вдалося. Бо датчик стрьомності зашкалював. Дослідили тільки один корпус. Та й то, якогось дива не знайшли сходи.



А ще з'їхав на сраці з гірки, пройшовся на краю прірви, довелося лізти через колючі кущі. Це при тому, що дув сильний вітер і холодно. Зате нас не схопили.
Так що крута вилазка!

[ Іще фотка... ]