ИЗРАИЛЬ. Иерусалим: Церковь "Отче наш"
- 04.04.10, 12:46
Гимн брату Солнцу
Всевышний, всемогущий, благой Господь, твои суть хвалы, слава, честь и всякое благословение.
Тебе единому, Всевышний, подобают, и никакой человек не достоин тебя называть.
Восхваляем Ты, мой Господи, со всем Твоим творением, начиная с господина брата солнца, который есть день и которым Ты освящаешь нас.
И сам он прекрасен и, излучая яркий свет, несет знак от тебя, Всевышний.
Восхваляем Ты, мой Господи, и за сестру луну и звезды, которые на небе Ты сотворил яркими, драгоценными и прекрасными.
Восхваляем ты, мой Господи, за брата ветра и за воздух, и облака, и ясность, и всякую погоду, через которую даешь Ты пропитание своим созданиям.
Восхваляем Ты, мой Господи, за сестру воду, которая полезна весьма и доступна и ценна и чиста.
Восхваляем Ты, мой Господи, за брата огня, которым Ты освещаешь ночь, который и сам прекрасен и приятен и мощен и силен.
Восхваляем Ты, мой Господи, за сестру нашу мать землю, которая нас поддерживает и направляет, и производит различные плоды с яркими цветами и травой.
Восхваляем Ты, мой Господи, за тех, которые оставили все ради любви к Тебе, и приняли на себе уничижение и мучение.
Блаженны те, кто примет это в мире, потому что Тобой, Всевышний, увенчаются.
Восхваляем ты, мой Господи, за сестру смерть телесную, которой никто из людей живущих не может избежать.
Горе тем, которые умирают в смертных грехах; блаженны те, кого настигнет она в исполнении Твоей святой воли, кому смерть, настигнув, не причинит зла.
Восхваляйте и благословляйте Господа моего, Благодарите и служите Ему с великим смирением.
Св. Франциск Ассизский.
Кавана наполняет слова молитвы смыслом и создает уникальную связь с Творцом, которая влияет на происходящие с нами события и влияет на исправление всего мира. Под понятием кавана мы понимаем направление мыслей и эмоций в молитве. Фундамент каваны это простое понимание смысла произносимых слов. Комментарии мудрецов добавляют более глубокое понимание слов, выстраивая прекрасное строение нашей молитвы. Так же как и в строительстве невозможно пропустить фундамент, так и в каване нельзя упустить простое понимание смысла слов. Сидур с подстрочным переводом строит прочный фундамент молитвы даже для пользователя, который только недавно научится читать на иврите.
Чем отличается новый сидур от выпущенных ранее? Для ответа на этот вопрос откройте обычный сидур с переводом. Даже свободно владеющие ивритом пользователи могут встретить слово, перевод которого они не знают или не помнят. Перевод на отдельной странице решает эту проблему, но цена этого решения - потеря концентрации в молитве. Требуется время, для того чтобы найти нужное слово на странице с переводом и для того чтобы вернуться в место молитвы на иврите. Как правило, такая ситуация повторяется и пользователь обычного сидура просто продолжает молитву, теряя смысл слова, перевод которого он не помнит. Так появляется конфликт между важнейшим желанием понимать смысл молитвы и сохранять концентрацию в молитве. Сидур с подстрочным переводом полностью решает эту проблему даже для пользователя, который учит иврит, уже умеет читать, но еще не понимает смысла большинства слов.
Молитва связывает нас с Творцом - источником всего в чем мы нуждаемся и о чем мы мечтаем.
Закажите сидур с подстрочным переводом на сайте https://ru.soferstore.com, и сделайте неоценимый подарок для себя и близких.
Молитва
О Пречиста Владичице Богородице, всечесна наша Мати, Ігуменя всіх православних обителей чернечого житія, у Святій Горі Афонській і по всій вселенній сущих! Прийми смиренне моління наше і принеси його до Всещедрого Бога нашого, нехай спасе душі наші Своєю благодаттю. Споглянь на нас милосердним Твоїм оком і Сама зверши в Господі наше спасіння, так, як без милості Спаса нашого і Твого святого клопотання за нас, не зможемо, окаянні, звершити своє спасіння, бо занедбали життя наше в суєтах мирських, а вже близько часи жнив Христових і день Страшного Суду наближається. Ми ж неприкаяні, у безодні гріховній потопаємо через нерозсудливість свою, по сказаному від святих отців, засновників ангельського життя у плоті, що останні монахи розгнузданістю житія свого уподібняться мирським людям, що і збувається нині, так, як останнє чернецтво наше плаває життям своїм в морі житейському, посеред великої бурі і негоди, і святі обителі наші в прасі перебувають, через гріхи наші, Всеправедний Господь наш Ісус Христос так благозволив, ми ж недостойні не маємо де голову прихилити.
О найсолодша наша Мати Ігуменя! Збери нас воєдино розсіяне стадо Христове і спаси православне, монашество останніх часів, і всіх православних християн сподоби райського житія з Ангелами і всіма святими у царстві Христа Бога нашого, Йому ж честь і слава, з Безначальним Його Отцем і Пресвятим Благим і Животворчим Духом на віки віків. Амінь!
Мироточива ікона Божої Матері «Ігуменя Манявська». У 1652 році Скит, як і увесь край охопило «моровое поветре», страшна чума косила людей. Померло дуже багато монахів. У молитвах ченці ревно благали Господа про помилування. І ось 22 грудня ієромонахові Філарету з’явилася Пресвята Богородиця у багряній мантії, яка увійшла через святі врата (ворота) у монастир, і увійшовши до храму «Благовіщення Пресвятої Богородиці» і тут зупинившись, сказала: «Вже припиниться пошесть».
Ієромонах Онуфрій. Хресто-Воздвиженський храм Манявського монастиря. Праворуч від алтаря, біля ікони Божої Матері Ігумені Манявської монах Онуфрій читає молитву. Ще одна святиня українського Афону – ікона, що мироточить.
Мене наповнює тиша та спокій. Ця молитва підіймає та несе не просто за межі храму, а за межі усвідомлення буття. Навпроти мене молодий священик, монах. І просто Українець з великим серцем. Впевнено, усвідомлено він читає молитву, а мої думки линуть над подіями останніх п’яти років, а душа благає: «Господи, подаруй нам мир!».
Згадую, як мій молодший син, будучи ще зовсім маленьким, під час трапези в Почаєвському монастирі, на яку ми завітали під час нашого візиту до цієї обителі, вигукнув, скуштувавши пісних страв:
– Тату, яка вбога їжа!
– Синку, ти правильно сказав – в Бога. Господь навчає нас, – відповів я йому тоді.
А зараз, через 15 років, він подорослішав і щоранку та щовечора говорить з Богом. 21 рік пішов на те, щоб навчити його відчувати Бога. Діти складно до цього йшли. Та коли я привчив себе до того, щоб любити їх, звертаючись до Всевишнього, то і вони почали спілкуватися зі мною через Бога.
Вже скоро мої діти будуть навчати своїх дітей. Я не буду нічого нав’язувати. Просто буду любити їх з мовчазною вірою. А вони, навчившись говорити з Отцем Небесним, коли-небудь розкажуть своїм дітям про те, що серед нас є Бог.
Як неймовірно добре, коли ти відаєш про таке майбутнє, коли Господь допомагає тобі обрати правильний шлях. Ти дихаєш на повні груди, розправляєш плечі і з любов’ю та силою дивишся на ікони і просиш благословення.
Я набагато пізніше зрозумів, звідки прийшло відлуння цих думок під час молитви, котру читав Онуфрій, – така ж батьківська турбота митрополита Івано-Франківського і Галицького Іоасафа відчувається до кожного священнослужителя цієї обителі. Це батьківське виховання. Те генетичне та рідне, що було необхідне нам з давніх давен, а останні 100 років – життєво важливе.
Монах Онуфрій не приховував свого хвилювання. Та, не зважаючи на це, про віру він говорив впевнено та усвідомлено. Во істину, школа віри. Школа сильної віри в Бога і Україну. В якийсь момент мені стало неймовірно соромно. Ми живемо там, в миру, серед метушні та байдужості сьогодення, а вони тут в молитві та тиші, де кожен день – часточка вічності. Різні світи, різні прагнення, такі різні цінності.
Нація – це тіло Христа. Це єдиний духовний егрегор, в якому є місце для милосердя, співчуття та любові. Монахи Манявського монастиря, цього українського Афону, моляться за усіх нас. А що робимо ми? Чи стане в кожного з нас духу подивитися в очі священику, котрий відрікся від мирського, щоб молитися за нас, і щиро покаятися?
Як ми зможемо дивитися в очі тим, хто повернувся з війни? А тим, хто заплатив за мир на нашій землі найдорожчим – життям власної дитини? Ми повинні це зуміти. Мусимо! Це наш священний обов’язок. Подивитися на ікону і пошепки промовити: «В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь!».
Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ».
Герой програми Ієромонах Онуфрій
І в той же час є святиня, котру не давали розбудовувати та примножувати – Манявський Скит. Ікона матері Божої Одігітрії. Преподобні Іов та Феодосій. Це ВЕЛИЧНА історична спадщина НАШОГО народу, про яку кожен із нас має знати.
В підземному храмі Гроба Господнього тихо та затишно палали свічки. Напівтемрява. І неймовірний спокій.
Отець Василій. Виважений, усвідомлений в Господі священик. Всією своєю суттю прагне роз’яснити, підтримати, допомогти.
Архімандрит Сафроній. Духівник Манявського Скиту. Це той священик, який підтримує дух та віру своїх братів – монахів обителі. Дуже наповнена людина, розмірена, некваплива. Над нею не владні пристрасті матеріалістичного світу. Човен, що пливе по чистій та дзеркальній воді. Навіть не уявляю, яких сил це йому коштує. В молитві.
Ієромонах Меркурій. Нам опустили ікону Манявської Божої Матері, розповіли чарівливу історію її появи. Після «Сповіді» я став на коліна перед цією святинею та мав змогу помолитися до неї. Я ще довго буду дякувати Богу за таке диву і подумки часто буваю там, в пустому на той момент храмі, на колінах, перед цією іконою.
Ієромонах Онуфрій. Не зважаючи на юний вік, він настільки ясно усвідомлює себе в Господі! Він несе Слово Господнє і так щиро радіє цьому. Там у величному храмі мені пощастио бачити перед собою юного та самостійного громадянина України. Тим більшим відчувався контраст між двома світами, двома зовсім різними вимірами. Світом тиші, спокою, молитви, благодаті й ніжної любові та іншим світом, метушливим і захаращеним, куди так не хочеться повертатися.
Поряд із надгробною плитою, котру дивом вдалося врятувати та зберегти, ми розмовляли зі схеромонахом Сергієм. Таїнство… глибокий священик. Родом з Донецька, він надзвичайно вдячний Богу за те, що відведений йому час він має змогу провести в Манявському Скиті. Обривки фраз… уламки думок…
Як пояснили мені монахи, він на прямому протистоянні з дияволом. Там своє світло і своя темрява. Монах жертвує мирським в ім’я Господа. Це урочисто і трагічно… Це заворожує і болить…
Настоятель Манявського Скиту отець Феогност. Був надзвичайно здивований. Вперше в житті зустрів священика, тим паче монаха, котрий постійно посміхається, жартує, сміється і сприймає життя з таким неймовірним позитивом.
Вже під час діалогу отець Феогност дозволив собі відкрити те, як багато йому болить, як мудро він усвідомлює життя, як щиро поважає Слово Боже… Та сприймає життя як шлях в Господі. І робить це з посмішкою. Щирою, по-дитячому відкритою посмішкою.
В Манявському Скиті атмосфера добра і поваги. Нас запросили на вечерю. Ми молилися перед трапезою. Проста їжа. Пісна. Божа.
Храм під яскравими зірками. Божа обитель серед величних гір. Дуже тихо… Без зайвої розкоші, проте з такою величезною душею.
Маленька та чарівна країна Оксани Сусяк. Патріот. Націоналіст. І ніжна, ласкава та затишна гостинність. Так багато в будинку зроблено тендітними ручками господині. А ще ікони, глиняний посуд… Неймовірно теплі та добрі спогади.
Іконописці та художники Микола та Людмила Ребенчук. Виставка їх робіт в музеї Гуцульщини. Світлий та набожний Микола. Усвідомивши суть передачі, він не вагаючись відкрив свою душу. Мужній вчинок. Корінна киянка, нащадок стародавнього роду, дружина Миколи – Людмила. Скромна, совісна, трохи сором’язлива людина. Це вона написала ікону Криворівнянської Божої Матері. Дуже світла сімейна пара.
Юрій Крученяк. Ця людина повністю віддала себе вивченню гуцульського етносу. З ранку до вечора він працює в музеї Гуцульщини, ходить в експедиції горами. Пристрасно цікавиться всім, що пов’язано з його землею. Фанат.
Наталя Кумлик. Донька музиканта-віртуоза Романа Кумлика, котра відродила музей в пам’ять про батька та назвала музей на його честь. Цікава, захоплююча екскурсія, нескінченний потік відвідувачів. Вона грає на неймовірній кількості музичних інструментів. Продовжує справу батька. Дух цієї людини надзвичайно високий. Глибоко віруюча людина. Для мене ця людина стала відкриттям. Я не помиляюся в тому, що час і молитва створять диво.
Отець Михайло. Верхній Ясенів. Храм Святого Духа. Діти на війні. Старовинні ікони, моці святих… І священик, який по-дитячому щиро переживає за свою любу Україну.
Боцвінок Марія Михайлівна. 90-річна гуцулка. 7 дітей. 17 онуків. 20 правнуків. Чекає на праправнука. Родина членів церковної двацятки. Пам’ятає Австрію, Польщу та Московію на рідній землі. Надзвичайні сила та мужність.
Отець Назарій. Разом із громадою відбудував три храми. Сильний та незламний духом священик. Від нього віє Україною. Подарував нам дві ікони. Молимося!
Усвідомлений та творчий гуцул Руслан Трач. Він відроджує бойове мистецтво гуцулів – ХОРС. Він дивиться вглиб себе і свого народу, вірує в нашу культуру. Такі українці можуть сміливо говорити за всіх нас. Вони – майбутнє нашої країни.
Юрій Соломченко. Мисливець за білим щастям. Гори, гриби та спілкування. Спокійний, легкий, думаючий. Ми розмовляли. Щиро, відкрито та чесно.
Дмитро Дзвінчук. Не бачу сенсу перераховувати його наукові здобутки та регалії. Етнічний Гуцул, котрий має безпосередній стосунок до виховання нашої молоді. І має на це моральне право – він дихає країною, йому болить Україна.
ПЛАСТ. Степан Волковецький. Політик. Дипломат. Громадський діяч. Просвіта. Пройшовши величезний шлях, він прийшов до колиски української державності. І сьогодні бачить її в організації виховання молоді і соціуму, відновленні та збереженні нашї історичної та культурної спадщини.
Михайло Січка. Запеклий, націоналістично заряджений УКРАЇНЕЦЬ. Поміркована бесіда. Високе сприйняття державності. Пишаюся нашою молоддю.
Олександр Сич. Дуже важливо було побачити не посадову особу, голову обласної ради, а людську, УКРАЇНСЬКУ душу. Письменник, історик і глибоко віруючий українець. Фундаментальність в усьому. Надзвичайна розмова.
Капеланія – новий, неймовірний, надважливий етап щабель розвитку нашої рідної Церкви. Свято-Троїцький кафедральний собор. Благословення митрополита Івано-Франівського і Галицького Іосафа. Нам надали змогу в той день зняти шість програм. Шість священиків. Шість військових капеланів.
Головний капелан Івано-Франківської області Іван Креховецький. Майдан. Волонтерство. Війна. Впевнений та мужній духівник. Завзятий патріот.
Капелан Степан Гуменяк. Майдан. Волонтерство. Війна. Дуже переживає за воїнів. Всією душею. Всім серцем.
Капелан Анатолій Холевчук. Добрий та стриманий. Він відкрився, коли ми почали говорити про його дітей. Він так пишається тим, що вони моляться.
Військовий священик Федір Мороз. Цей священик користується великою повагою серед тих, хто пройшов війну. Він бере участь в їх житті. Він просто пішов на війну. Духовно і морально. Він проніс її через свою душу.
Капелан Василь Мороз. Молодий та щирий священик, капелан. Він спокійно спостерігав за своїми церковними братами. Внутрішній світ цієї людини неймовірно усвідомлений. Він священик по діду. Уклін Вам, отче!
Віктор Курелюк. Капелан. Він сидів зібраний, наче натягнута струна. Він так високо цінить військове БРАТЕРСТВО. Коли йшов на війну, його дружина чекала на дитину. В день зйомок програми у його донечки був день народження. Стоїк. Вірний ідеалам Батьківщини.
Всі капелани – це Майдан, війна і віра. Вдихнув цю силу і відчув себе під захистом Господнім. Це диво Боже, коли на допомогу нації стають священики, перебуваючи разом з воїнами на передовій.
Віталіна Маслова (Береза Бетула). Ця дівчинка пережила величезну трагедію. Двоє діточок. А вона все полишила і з ранку до ночі займається реабілітацією воїнів, що повернулися з війни. Художник. Вчитель. Психолог. Киянка, що до болю в душі, до щастя в серці закохалася в Гуцульщину.
Лена Рашковська. Адвокат. Гуцулка. Підкорювач гірських вершин та гірських річок. Знавець історії рідного краю, старовинних гуцульських обрядів, пісень, легенд, казок та переказів. Її діти моляться, перш ніж сісти за стіл. В їх сімейному музеї збереглися вишиванки, котрим більше 100 років. Це наш особистий Янгол-Охоронець в цій мандрівці.
Всі 39 героїв цього циклу – це люди, котрих Лена знає особисто і з котрими нас познайомила. Там в Жаб’є (Верховині) саме вона з величезною любов’ю відкрила нам душу гуцульського етносу. І ми закохалися в цю казку. Ми були зачаровані цим дивом. Це дійсно диво, коли так чуєш, так відчуваєш свою землю.
Приїхав шукати Бога. Я знайшов його, жовто-синій. Наш Бог серед нас. Він любить нас і закликає бути сильними. Він вчить не забувати ні про тих, хто на передовій, ні про тих, хто в тилу. Він просить переусвідомити сотні років темряви та байдужості.
Моя рідна і люба Гуцульщино, мої надзвичайні гуцули, частинка мого серця назавжди лишилася з вами!