хочу сюди!
 

Нина

49 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 50-56 років

Замітки з міткою «школа»

Дитинство.

1. Була в мене подружка, баба Соня. Чи не єдина доросла, котру я взагалі дорослою не сприймала. Це найближча сусідка. Іноді мене з нею лишали, ми нігті фарбували на руках, ногах. Багато говорили про життя. Я не дуже розуміла, нащо мені та школа і чи хочу взагалі туди, тож вона пообіцяла, що піде зі мною до першого класу і сидітиме за однією партою. І не пішла. Я їй влаштувала розбірки увечері 1 вересня і навіть обізвала брехухою, змушена була вибачатися, бо батько то все почув.

2. Блатні пісеньки. Мій дід у свої 12 років за сталінських часів був судимий та ув'язнений. Іноді (коли вип'є), співав блатняк. Мені завжди в таких випадках говорили дорослі "іди, не слухай оце". Ну я-то все одно слухала. І співала потім однокласницям, коли разом зі школи теліпалися. Саме так, бо ми не йшли, а спинялися через кожні 2-3 кроки, щоб порахувати ґав тощо. Дорога зі школи додому відстанню кілометр могла займати годину. 

3. Музичний талант. Мене не прийняли до музичної школи. І досі якщо треба, щоб гості пішли, мене просять заспівати. Іноді це моє безталання є предметом шантажу)

4. Взагалі була спокійною дитиною. Бабуся казала, що "Таню можна посадити на стільчик, і вона там годинами сидітиме". А дід казав, що "Таня гірша від хлопця". Обидвоє були праві, бо хорошою дівчинкою я була наодинці. Або з дорослими. А в колективі однолітків мозковим центром. Це з моєї, відмінницької, подачі у третьому класі увесь клас влаштував бойкот вчителю. Бо він публічно побив учня, ні за що. Тоді не було заведено скаржитися батькам, ми все вирішували самі.

5. Вперше покурила у 6 років. Сиділи ми на лавці гуляли: я, мій брат з Одеси, ще троє сусідських хлопців. Всі малі ( років 5-6), а я - найстарша, семилітня, за місяць до школи. Говорили про цигарки і що ніхто ще не спробував. Аж тут проїздить машина, з неї викинули димлячий бичок. Я, недовго думаючи, забираю його й докурюю на очах у шпани. Кашляла й смерділа ще довго, але респектом в їхніх очах користуюсь досі))

6. Безстрашні були: однокласниця жила у багатоповерхівці, ми тоді вже у 5 класі були, навчалися у другу зміну. Я завжди зранку приходила до неї, і, поки батьки на роботі, ми лазили на дах. Щось кричали, виходили на самий краєчок щоб похизуватися безстрашністю. Кидали сирі яйця з даху: на людей, машини і так просто. Колись поцілили дільничному на фуражку, втекли непоміченими, він нас, двох зразкових дівчаток, ні в чому не міг запідозрити, ходив по хлопчачих сім'ях з розборками.

7. Хотіла бути дитячим лікарем, але гралася чомусь у школу. В мене було багато ляльок (12 штук), всі вони сиділи за табуреточками на маленьких стільчиках. Кому не вистачало місця - були покарані й вигнані з класу. 

8. Любила новий рік і зиму. Батько приносив величезну ялину, аж під стелю, триметрову, вона займала половину великої кімнати, ми всі разом прикрашали. Я любила вимкнути світло, увімкнути підсвітку й лежати, фантазувати. Мандаринки,  апельсинки, навіть сирки в шоколаді аж із Києва якось були. А ще робили листівки з тих ялинкових іграшок, що розбилися ненароком. Треба було їх на пилючку подрібнити, вирізати листівку, помазати клеєм та посипати отим пилком. Краса! 

9. На всі свята я підписувала листи усім родичам та друзям, це був мій обов'язок. Я писала список, кого вітатиму, мама виділяла бюджет, я купляла листівочки по списку + 2 запасних. І підписувала. Обов'язково гарно і без помилочок. Родичі досі згадують.

10. Колись полізла рукою у воду, що грілася у відрі кип'ятильником. Мама прала й сказала піти перевірити, чи не нагрілася бува там вода. Ну я рукою й перевірила. Більше так не роблю.

11. Тортури ікрою. Мій дядько нам на подарунки (теж десь під нов.рік) привозив трилітрову банку червоної ікри. І я мала з'їсти хоча би одненьку столову ложку на день. Не любила, відмовлялася, ховала за заварником у кухні, щоб не їсти))

12. Поміняла три школи. Це три різні колективи. Зрозуміла, що для авторитету треба гарно навчатися та нічого не боятися. Особливо з того, що бояться однолітки.

Дякую батькам. Мама мотивувала до навчання, а батько - до сміливості.




Проект "душа назовні", 
гроші можете перевести волонтерам, 
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=524590134723440&id=100015173746469 ;)

Каліграфія. Згадаймо, як то було...

Згадаймо, як то колись було, і покажіть лікарям...

Обо всем понемногу



А у нас все репетируют и готовятся к приезду Пороха. Потемкинские деревни, блин.

Эх, где мои школьные годы...Мне очень нравилось учиться - в школе был отличником, медицинский окончил с красным дипломом, а когда атестовался на высшую категорию мое дело (с огромным количеством авторских иллюстраций и сонограмм) кафедра выставила на стенд в качестве образца и как собственное достижение.

Куда-то пропали нормальные сновидения (про нормальный сон - вообще молчу, а снотворные не действуют). Вместо нормальных снов - какой-то деперсонализированный зацикленный абсурд. Какие-то неконгруэнтные геометрические фигуры, которые пытаются подогнаться друг под друга. Ничего человеческого или хоть как-то понятного. Изматывает.

На работе ничего интересного, дома тоже.

И вот еще. Кабельщики вообще охренели. Не осталось каналов, которые можно смотреть. Сегодня отрубили National Geografic. Капец, из 72 каналов -- 90% политические срачи и заказухи, остальное - немного мультиков, телемагазины, отстойная музыка и два футбола. Из того, что можно смотреть осталось только Discovery и Animal Planet. Хотя самый интересный был - National Geografic. Сволочи. Хотят всех дебилизировать и зомбировать своими политсрачами. Избиратель, который хочет смотреть снукер и National Geografic нашему султанату не нужен - слишком независим. 

Ненавижу!

В рамках проекта "Душа наизнанку недорого"
Карта Приватбанка - 5168 7573 2914 3327

Map

1-ше Вересня.


1-ше  Вересня.  Продовження.

Урок в американській школі.

Класна керівниця знайомить клас з новеньким:

- Діти, у нас новенький - Шакіра Сузукі з Японії.Починаємо урок і подивимося, як добре ви знаєте американську історію; хто сказав: «Свобода або смерть»? У класі мертва тиша…

 

Сузукі підкидає руку:

- Патрік Генрі, 1775 рік, Філадельфія.

 

- Дуже добре. А чиї слова: «Держава - це народ, і як такий ніколи не повинен померти»?

 

Знову рука Сузукі:

- Абрахам Лінкольн, 1863 рік, Вашінґтон.

 

Вчителька суворо дивиться на клас:

- Соромно, діти! Сузукі - японець, а знає американську історію краще за всіх!

 

У цей момент тихий голос із задньої парти:

- Дістали срані япошки!

 

Вчителька різко обертається:

- Хто сказав ??? !!

 

Сузукі схоплюється і відтарабанює:

- Генерал Макартур, острів Гвадалканал, 1942 рік.

 

При повному онімінні класу, вигук з «Камчатки»:

- Та смокчи ти!

 

Вчителька йде плямами:

- Хтоооо ??? !!!

 

Сузукі миттєво схоплюється:

- Білл Клінтон Моніці Левінські в Овальному кабінеті, Вашингтон, 1997 рік.

 

Обурений крик:

- Сузукі - гівно !!!

 

І ні секунди затримки:

- Валентино Россі на мотогонках ГранПрі-Бразилія в Ріо де Жанейро 2002 рік! - випалює японець!

 

Клас в істериці, училка в непритомності, відчиняє двері і з'являється розлючений директор школи:

- Твою мать! Що тут за бардак ??? !!!

 

Сузуки не встиг ще сісти:

- Президент Єльцин, засідання парламенту Росії, 1993рік!

 

тут блоговка первосентябрьская намечается))))

Мамочки и папочки, с новым учебным годом!)))

...хай щастить!)))cvetok kiss

PS: Зази, я вне конкурса))) прости, не удержалась)))