хочу сюди!
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «історичне»

1938й рік. Австрія "возвращєтся в родную говєнь"

Так. З референдумом про об"єднання "браццкіх народов" (все як у Криму у 2014му). Аншлюсс.
Та тількі не визнав ніхто ті аншлюсси. Ані тепер, ані тоді.

Австрійці тоді, та кримчани зараз потрібні не самі по собі, а у пакеті з територіями. Здебільшого, як дешеве трудове або кулеметне м"ясо. Ну звісно, розширяти плацдарми для агрессіі.
Звісно свого часу німецький, а тепер російський фюрери піднімали країни скалєн, а потім, звісно мета - світове панування.

Хоч такі вожді-фюрери траплялись і до них.

Щось не дуже розумію кому та навіщо це треба. Здається добробут мало залежить від розміру територріі країни. І не факт, що велика територія не лусне та не посипеться.

2c8475da0d1f04c24ece84c46b1a496b.jpg


9b69a657cfccf23bc20c2a9a29b02a83.jpg

Архівне. Історичні параллелі. "Уводі баржу!".

На фоне новостей о Бейрутской трагедии вспомнился эпизод из книги Н. Коняева «Шлиссельбургские псалмы» о временах столетней давности, когда подобная участь угрожала Петрограду, переживавшему  лихие времена гражданской войны. Цитирую:
«В Шлиссельбурге тогда верховодим товарищ Жук…

            Загрузив в Шлиссельбурге пироксилиновыми шашками баржу, он отправился в Петроград. Баржу он причалил к набережной около Смольного и отправился докладываться..
            - Дружище! – объявил он председателю Петроградского совета Н.С. Чхеидзе. – Я баржу пироксилина привёз тебе, да ещё в придачу 400 человек, вооружённых винтовками…
            - Пироксилин? – переспросил Николай Семёнович. – Да ты что, с ума сошёл? Баржа взорваться может!
            - Конечно, может, - добродушно улыбаясь, подтвердил товарищ Жук. – Искру только покажи, Товарищ Чхеидзе, так твой Смольный, а с ним пол-Питера на небеса к господу богу взлетят!
            Николай Семёнович замахал руками:
            - Уводи баржу! – закричал он. – Не надо, не надо нам твоих шашек!
            - Как не надо! Корнилов наступает!
            - Не надо ничего! Уводи скорее баржу!
            - Куда?
            - Куда хочешь, только подальше. Вывези в море и пусти ко дну!
            Однако, товарищ Жук пожалел уничтожать труд своих товарищей и, сговорившись с руководством Выборгской стороны, раздал пироксилиновые шашки по здешним заводам.


            Эти пироксилиновые шашки власти изымали потом несколько недель, но больше никто уже не сомневался в революционности товарища Жука.

Если это действительно было так (насчёт диалога не знаю, а баржа действительно имела место быть), как описывает Коняев, тов. Чхеидзе достоин всяческого уважения, как спасший город от разрушения, но в Питере, насколько мне  известно, даже улицы нет с его именем.  Зато в нашем селении улица Жука есть и даже его могилка тут же. Хотя, надо сказать, человек был действительно неординарный.

Фото часопису "Пробуждєніє". За 1912й рік.

886cd449172fc3ba53d5047d1fbcb172.jpgfab76337cf15f578f6d02a8d477c5412.jpg66cbf4d2190b4b34f6d1aaf874eb5d3e.jpgПочаток якоїсь деградаціі уявлень про євангельські дива. Все навпаки.


Колчак. Піар.


Не дуже зрозуміло, навіщо так піарити людину, яка так бездарно програла війну більшовикам.

І. До речі.
Його армія нараховувала до 700 тисяч. Це найбільше угруповання антибільшовицьких сил.

У Дєнікіна було від 150 до 200 тисяч, а успіху і то було більше. Якщо враховувати, що у Дєнікіна не було ані золота, ані достатньо військ, та навіть стрілецької зброї. (Завод "Арсенал" виготовляв на той час лише гармати, та й то, кажуть, без снарядів)

Та й те що йому битись крім більшовиків довелось з Махно та навіть з Петлюрою.
Головна таємниця у тому, що Дєнікін на відміну від Колчака не "ліберальничав" з самозваними отаманами. А вішав не соромлячись. Та навів відносну дісципліну.
Більше половини царського золота було саме у Колчака. Захоплене ще у Самарі чи у Саратові  в серпні-вересні 1918го у більшовиків.

Дєнікін отримав у спадщину від царя та АНТАНТи лише тисяч 40 чи 50 тис. гвинтівок на середину 1918 року, а інше відбивав у більшовиків.
***

Велику частину золота Колчак віддав японцям на закупку озброєння, так і не отримавши анічого. Можливо флотоводець Колчак був непаганим. А саме полководець, економіст та дипломат, аж ніякий. 

Сибірські отамани нахшталт Сємьонова робили, що заманеться, хочу воюю, хочу ні...з "національними" ватажками, така ж картина. А дотягнув наступ лише до Пермі.
На іжевському заводі так і не наладили випуск гвинтівок.

Ще й дав можливість більшовикам захопити величенькі залишки золота наприкінці гр. війни.

Жертви сталінізму. Фотопереодягання у сучасність.

Спеціаліст з фотошопу "переодягнув" фотографіі реальних репрессованих у сталінські часи людей у сучасний одяг. Або розстріляних, або померлих у концтаборах.
 
Щось видає у обличчах людей минулої епохи?

история.


За останні місяці, кажуть, режим Лукашенка "нелегально" страчував протестувальників. (іммітуючи самовбивство чи нещасний випадок).

Смертельні репрессіі нікуди не зникали.

1 листопада -день жертв політичних репрессій. (Мабуть не обов"язково сталінських).
Дивним чином зівпав з Хеллоуіном. А здається увесь час білоруси та українці "разом з руцькеміром" жили та живуть у якомусь хеллоуіні.




"...Красивые битвы добра со злом бывают только в фильмах, поэтому закончится всё быстро, буднично и даже как-то скучно: самых ретивых орков просто затопчут, те, чьи руки в крови, попытаются сбежать, остальные, даже не моргнув глазом, присягнут на верность новому вождю. А потом..

Потом будет трудное и, одновременно, радостное время. Время обновления и созидания, время скорби по погибшим и надежд на будущее. Но это уже совсем другая история....."

Цікаво, чи згадає хтось цей день історіі "положитєльном" сенсі?

Якщо ні, буду радий. Значить хід історіі незламний?







"к побєдє коммунізма" )) Але це з подвійним змістом. Можно роздивлятись як заклик до з"єднання з цивілізованим світом. Або захоплювати у состав совка.


підручник lol


Он як. Чапаєва міг вбити колчаківець Трофимов.

Герой анекдотів можливо потрапив під час втечі у полон до білих. Та був розстріляний білим офіцером. Або не хотів, щоб більшовики відбили, чи не втік. 
 Або у стані аффекту, бо чапаєвці могли наробити лиха його сім"ї та близьким. Або Чапаєв міг здати своїх розвідників. Це з вікі.

Та зрозуміло, що більшовицька історія про таке б не згадала.
Полон входить до заборонених тем історіі СРСР.
 




Кіномани, агов!

Хочу переглянути фільм "Таємний щоденник Симона Петлюри", а в Дніпрі немає сеансів. Може, я погано шукаю? Чи їх таки немає?(((
Сторінки:
1
3
4
5
6
попередня
наступна