Дзэн-с японского медитация... Для меня очень актуальное мировозрение.. делюсь подборочкой  притч:

Слова не нужны

У Дого был ученик, которогозвали  Сошин.  Сошин долго ждал,  находясь рядом с  Мастером, чтобы  научиться медитации. Он ждал уроков, подобных  школьным. Но их не было,  и это сбило его с толку и разочаровало. Однажды он сказал  Мастру:

- Много времени  прошло с тех пор.  Как я пришел  сюда, но ни слова  не  было сказано мне о сути  медитации.

Дого улыбнулся этому и сказал: - Что ты говоришь, мой мальчик? С тех пор,  как  ты пришел. Я всегда давал тебе  уроки медитации! Эти  слова  смутили  бедного ученика еще больше. Некоторое время он обдумывал  их. Однажды, набравшись храбрости,  он опять  обратился  к  Мастеру: - Что это были за уроки, Учитель? Дого сказал: - Когда утром ты приносишь  мне чашку чая, я принимаю ее; когда ты подаешь мне еду, я принимаю ее; когда  ты кланяешься мне, я в ответ киваю головой. Как еще ты хочешь обучиться медитации? Сошин повесил голову и стал думать о загадочных словах Мастера, но в это время Мастер обратился к нему: - Если   хочешь увидеть,  смотри прямо сейчас, потому что, когда ты начинаешь думать, ты полностью упускаешь.

Не претендуй и не усердствуй!

Лин-чи находился в храме,

когда туда пришел  молодой человек  и сел рядом с закрытыми глазами в  застывшей позе.  Он желал  стать учеником и  надеялся произвести впечатление на Мастера.

Лин-чи сказал:

- Будь живым! Не претендуй и не усердствуй!

Жизнь, а не  логика

Однажды Лин-чи удивил всех. Когда умер его Учитель, Лин-чи стоял и плакал. Слёзы текли по его щекам.

Многие его друзья стали  говорить:

- Что ты делаешь? Здесь собралось столько людей. Они уже обсуждают твое поведение  и недоумевают: «Невероятно! Лин-чи плачет! Мы думали, что он  полностью не привязан и его дух свободен. И вот он плачет! Он сам учил нас,  что душа бессмертна, умирает только тело; что  тело – прах. Прах возвращается к праху.  Почему же сегодня он плачет?»

- Почему ты плачешь? – спросили они. – Ты говоришь, что ключем является непривязанность.  Почему же ты привязан к  Учителю?

На это Лин-чи ответил:

-  Ваш вопрос логичен. Но  что мне делать? Слезы текут, я плачу. Я сам обнаружил, что плачу.  Я  тоже  удивлен. Но что  же я  могу поделать? Так во  мне проявляется жизнь. И я не стану подавлять ее проявления. Я всегда принимал ее  целиком.

Осознанность

Тэнно  пришел к Нан-ину в гости. Он обучался у него более 10 лет и теперь уже сам обучал учеников.  На улице шел дождь, потому Тэнно надел деревянные башмаки и взял зонтик.

Поздоровавшись с ним, Нан-ин спросил:

- Ты, я полагаю, оставил башмаки в прихожей, хотелось бы  знать,  зонтик ты оставил справа  или слева?

Тэнно замешкался. Он понял,  что не воплощает дзэн в каждом мгновении.

Потому он вернулся к Нан-ину и проучился у него еще шесть лет.

Як кажуть в народі - "Кожний кулік своє болото хвалить"

Мудрість? Чи прикмета? І те і інше. З будь-якої прикмети, на мій погляд, можна взяти щось собі корисне. Тому, в прикметах безліч мудрості та досвіду для всіх.

Кулік навіщо хвалить своє болото (гніздо)? Щоб самка обрала саме його... і там вже далі по природньому задуму... А природа - розумна.

Лише тільки кулік це робить? Та ні, всі чимось хваляться, намагаючись пригорнути увагу тих, хто їх цікавить. Рослини - квітнуть і пахнуть, щоб комахи їх опилювали. Тварини - бьються між собою, змагаються за право бути першим. Доводять свою неперевершеність.

А люди? Що роблять люди? Тут я помітив 2 різних підходи до справи:

1) Робити як каже природа - хвалитись, доводити, що найкращий, прикрашати, прибрехувати... Аби тільки заволодіти увагою. Тобто, "болото" у всіх практично однакове, просто різні маркетингові підходи до його рекламування

2) Робити як каже розум - створити з себе, або свого "болота" таке, щоб іншим і доводити нічого не було потрібно, а всі і так бачили неперевершеність. Тоді вже "болота" між собою по суті різняться. І необхідність зосереджуватись на рекламі та маркетингу практично зникає.

І в першому, і в другому випадку витрати часу та зусиль приблизно однакові. Але часто люди не створюють щось нове та якісне, а копіюють вже існуюче та популярне, дублікуючи та клонуючи "болота"... Користі не прибуває... Лише зростають витрати на рекламу... Зростають ціни.... і таке далі.

Сам я, коли усвідомив такий стан речей, обрав шлях створення саме нового, кращого світу, починаючи з самого себе.

Коли мені приходить думка, як самому стати кращим, ближчим до природи та до людей, або як зробити щось нове, цікаве та корисне, то я докладаю максимум зусиль для того, щоб це реалізувати. Коли я можу чимось допомогти людям - я допомогаю. Коли є корисна порада - ділюсь.

Часу на "піар свого болота" практично не залишається... Але навіщо мені піар? Хай люди самі оцінюють - у них для цього розум є. А дурити їм розум рекламно-маркетинговими штучками - це вже давно не мої заходи (-:

____________

Щастя вам, любі друзі!

Щиро ваш, Миколка, який вірить, що зробити світ кращим - може кожна людина, і доводить це своїм прикладом.

---

Один східний володар побачив страшний сон, ніби у нього випали один за одним всі зуби. У сильному хвилюванні він покликав до себе тлумача снів. Той вислухав його заклопотано і сказав:

— Повелителю, я повинен повідомити Тобі сумну звістку. Ти втратиш одного за одним всіх своїх близьких.
Ці слова викликали гнів у володаря. Він велів ув'язнити нещасного і покликати іншого тлумача, який, вислухавши сон, сказав:
— Я щасливий повідомити Тобі радісну звістку — ти переживеш всіх своїх рідних.
Володар обрадувався і щедро нагородив його за це передбачення. Придворні дуже здивувалися:
— Адже ти сказав йому те ж саме, що і твій бідний попередник, так чому ж він був покараний, а ти винагороджений? - запитували вони.
На що мудрець відповів:
— Ми обидва однаково тлумачили сон. Але все залежить від того, не що сказати, а як сказати!

Анекдот.

Одного професора через одну літеру "ф" запитують:

- Що таке час і що таке вічність?

Той відповідає:

- Навіть якби я мав час це пояснити, вам потрібна була б вічність, щоб це зрозуміти.

 

Для тих, перед ким постало запитання "Ну і де сміятися?":

НІДЕ.

 

Для тих, кому цікаво, чому саме зараз саме Некрот розповів саме цей анекдот:

навіть якби я мав час...

 

Бажаю вам завжди мати час! На все справді важливе. І мати мудрість відрізнити те, що ви можете змінити, від усього іншого. І потрібне від непотрібного.

На цьому відкланююсь.

В одному чернечому братстві Індії заведено було вітатися такими словами:

"Я вітаю в тобі Божественне начало!"

Люди вітали прояви Бога в кожній істоті, не тільки у людині, а й у тварині. Цим людям не можна було зашкодити, бо вони у всьому бачили виявлення Бога.

 

Люди похожи на оконные стекла. Они сверкают и сияют, когда светит солнце, но, когда воцаряется тьма, их истинная красота открывается лишь благодаря свету, идущему изнутри.

                                                                                       /Олдос Хаксли/

 

Одна хвилина мудрості

Притча сприйнята і опублікована по пам'яті. Не судіть строго стилістику тексту. Основне суть.

Чому недоглянутий сад ліпший за доглянутий.

Одному китайцю набридло сидіти вдома в селі, він кинув батька, матір та подався у мандри. Довго блукав він по широких китайських просторах, аж на десятий рік зустрів свого односельчанина. Той і сказав йому, що батько помер, а мати важко хвора і просила його повертатися. Замучила того совість і він повернувся. Заходить він до хати. Матінка лежить на ліжку присмерті і дивиться через вікно в садок. (Для тих, хто не знає, в кожного китайця повинен бути садок, хочаб клаптик метр на метр) А сад цей занедбаний, захаращений, недоглянутий.

Щоб якось потішити матір, вирішив наш китаєць поприбирати в саду. Закрив він ставні на вікні, пішов у сад і почав працювати. Працював день і ніч чотири доби не покладаючи рук. І нарешті наступного дня він відкрив ставні в материній кімнаті. Матінка подивилась у сад і сказала з гіркістю у голосі:

- Сину, що ти наробив.

---

Вот і пойми потім китайців.