Ні, це не реклама інтернет-магазину. Це спостереження дивного явища: коли вставляю штепсель зарядки під корпусом розетки іскрить (то синьо-зеленим, то помаранчевим). Причому під'єдную непідключену зарядку. Іскрити не повинно, бо немає замикання на споживача: акумулятор чи телефон не під'єднано. Причому Чому ж тоді іскрить? Мама каже, що то я наелектризований, від того що довго проводжу час біля комп'ютера.

Батько вставляв — іскор немає. В чому річ?!

Часто таке явище буває, коли вилки штепселів погнуті (з заводу в такому стані).

А у вас буває, що іскрить під розеткою?

Сьогодні коротко. Гарна погода. І це радує.

Дівчата красуються. Сонячно. Тепло.

Правда, фотік ніяк не почнуть ремонтувати. Окуляри, які хочу, не підходять. А які підходять — не подобаються.

Працювати лінь. Країна із новою владою летить у дупу. А в решті: "Всё хорошо, прекрасная Маркиза. Всё хорошо, всё хорошо".

Вихідні накриваються... Троє знайомих: хтось захворів, хтось працює, а інший збирається у похід і тому йому не спільних вилазок. Шкода. Лізти кудись одному страшно. Хоча є на прикметі декілька місць. Мітинг "Ні капітуляції" ввечері. А у мене нормальний фотік в ремонті.Та ще й за підтримки партії "Солідарність". Так що теж не підходить. Ну, значить, буду продовжувати сидіти вдома і арбайтен! Я ж не на ставці — треба працювати, щоб щось заробити.

І це на фоні ниття. Окуляри замовив (хоч щось добре) — більше штуки (тисячі) гривень. Фотік в ремонті. Правда, ремонт ще не розпочали і фіг його знає в скільки він обійдеться.

Нічого, будемо працювати, сидіти вдома і скиглити.

Захотів пройтись на базар, подивитись що із ним зробили. Бо розповідають, що посунули і звільнили одну вулицю для проїзду машин, заодно щоб не шуміли під вікнами нового будинку. А щоб просто так не тинявся мама сказала, щоб купив собі джинси на осінь-весну. Ну ок, вибирали в магазині — не сподобалось: вузькі і тільки сині. Може хоч на базарі щось знайду? Так ось, розкладка: купа джинсів. Ціни демократичні (від 200 до 500). Звичайно, не супер-пупер брендові і модні, але нові. Ну, я так думав.

Вибирав. Ледве продавець знайшов мій розмір. Наче нормальні джинси. На вигляд нові. Ще й недорого. Хіба що здивувала відсутність ярликів.Продавець чогось запевнив: "Вони не ношені". А що, можуть бути ношені?

А вдома мама каже, що вони пахнуть хімією. І ярликів немає. Але нічого робити — випрали: вода вся підфарбувалась. Як каже мама: "Головне — не потрапити під дощ" (були у мене і такі джинси).

Ну, буду носити. Он, брат до одруження купляв у секонді шмотки. Просто тепер ніколи не треба купляти одяг на базарі. Краще у супермаркеті. Там хоч дорожчі і треба їхали, але хоча б будеш знати, що нове.

Щось забагато проблем одразу. Спочатку окуляри зламались. Потім браузер самостійно вимикався. І от дійшла черга до фотіка. Щось із зумом. При спробі скористатись збільшенням з'являється повідомлення "Системна помилка масштабування".

Фотіку 6 років. Пробіг шалений. До того ж, часто користуюсь у режимі репортажної зйомки (протилежність постановочних зйомок) — тобто, на ходу. Тому не дивуюсь. Питання було лише коли почне ламатися.

У знайомих фотографів громадського транспорту фотокамери ламаються швидше, тому наїзди, мовляв, "майстер-ламайстер", не приймаються.

Подивився, що є нового. Подивився на ціни. І вирішив, що спочатку треба віднести в ремонт.

Правда, якщо не використовувати зум, можна продовжувати користуватись.

Після тижня в шаленому ритмі — трьох подорожей (в різні області) майже за один тиждень, намітилось затишшя. Ну, проте можна спати хоч до обіду і не треба зрання визирати на вулицю. Правда, враження від поїздок розвіюються. Тож скоро захочеться ще кудись поїхати. Ось тільки з ким і куди?

І це притому, що такі подорожі часто пов'язані з пригодами. Наприклад, як виїжджав з Остра. Прийшли на автостанцію завчасно. А маршрутки, яка повинна бути за розкладом, немає. Шо робити? Чекати наступну. Тим часом погодка стає дратувати: вітер, пасмурно. Наступна маршрутка через годину. Чекаємо. І тут звідкісь — похоронна процесія (біля автостанції розташоване кладовище).

Сидимо в очікуванні рейсу на Київ. Маршрутка стоїть годину! А чекати все важче: починає боліти голова.

Сів у маршрутку. До головного болю доєдналась нудота. Причому міг би реально блюванути — настільки нудило. Ще й в автобус підсадили якось алконавта з бодуна. Дивлячись на нього ще більше хотілось проблюватись. Але було б соромно, бо мужик напився, а я просто чимось травонувся.

В дорозі стало спекотно. Нудота. Краєвиди за вікном не дуже, хоч і місця нові.

Полегшало лише як приїхав додому.

Браузер задовбав. Firefox вже другий тиждень рапотово припиняє роботу. Разом із сайтом роботи. Доводиться заново логінитись і писати з початку. Задовбався. І найгірше, що невідома причина. Подивився по підказкам — може бути все, що завгодно. Поради починаються як в анекдоті про поламку автівки — протерти кузов, постукати по колесу. Ну шо: перевірити оновлення Вінди і браузеру, перевірити антивірусом, повимикати додатки? Кожен раз, як буде вилітати, пробувати кожен спосіб?

Може хто стикався з подібною проблемою? Firefox почав нестабільно працювати лише наприкінці вересня.

Ще одне місто. Ще одна поїздка. Тільки цього разу, дуже дальня поїздка. Але за вартістю обійшлася як поїздка до Києва.

Це — Козятин.

Найбільша цікавинка — залізничний вокзал.

До речі, 50% (якщо не більше) міста складає залізниця. І саме залізниця є основним містоутворюючим підприємством.

Хто носить окуляри, той напевно проходив через таке — коли сідаєш на окуляри. Після такого вони стають кривими і доводиться їх вигинати. І досягнути заводського стану вдається не одразу і з трудом. Але виявляється, що можна зламати оправу і від частого протирання скелець.Оправа тріснула і ще трохи — і окуляри розділяться навпіл. Тепер не знаю, що робити. Вигнув оправу, але помічаю, що лінщзи втиставлені не вірно. А це не корисно для зору. Що тепер, псувати зір неправильним центруванням лінз, чи спробувати вирівняти, зламавши при цьому оправу? Не знаю. Є варіант — замовити другі окуляри з такими ж самими лінзами (або з новими лінзами). Юо і оправа окислилась. І лінзи злегка подряпані. Але ж можуть запропонувати/вмовити виписати нові скельця, а це не дуже привабливий варіант. Особливо враховуючи, що за 3 роки зір далі погіршується.

Що б ви робили в такій ситуації?