Продовження розповіді про очікування від приватної клініки. Хоча за час очікування я вже перенервував. Але виявилось, що не так вже й страшно (якщо не враховувати страху від пребування на вулиці). Сервіс на висоті! Здивував інший підхід, ніж у державній стоматології. Зворотня сторона зручності — не можна розмовляти.

Що ще цікавого... Дорога була слизькою, тож ледве не зробив сальто.

"А нашо ти пишеш про зуби?" Тому що мене це турбує. Ну так, складний випадок. Засмучений. Сказали, що інші зуби теж мабуть доведеться видалити. Чим тоді їх заміняти? Нагуглив, що є вставні щелепи, які тримаються за всю щелепу на проволоці. А якщо не зможу їх носити? І чи зникне від того запалення? 

Імпланти не можна, бо є купа протипоказань і дуже дорого і довго. Коротше, не знаю, що робити. Хіба що, відрощувати бороду і вуса або купити баф, щоб закривати морду (правда, про ковід всі забули і в масках не ходять, тому це буде привертати увагу). Одним словом, є над чим подумати.

Поки шо порадили проконсультуватись у більш просунутих спеціалістів. Але все одно нервую. З іншого боку, ніхто не примусить видалити зуби, якщо я того не захочу.

Здається, минулого осінньо-зимового сезону вже був допис з подібною назвою, але в житті багато циклічних речей. Наприклад, зміна сезонів року. Так, звичайно, є світове потепління, однак перепади температур залишаються і яким би довгим і спекотним не було літо (що навіть у вересні гаряче), рано чи пізно холодає.

Цієї ночі була холодрига: термометр показував 16,5°С. Навіть під двома ковдрами замерз. Хоча попередньої ночі було навіть спекотно (але тоді обігрівали кімнату). Від похолодання одразу нежить (насморк).

Довелось вмикати обігрівач, а частину своїх речей переносити до іншої кімнати, бо тісно.  Щоб поставити обігрівач, треба робити перетасовку. Але це не найбільша незручність: прикол в тім, що тепло стає при ввімкненому обігрівачеві. А як вимкнеш — холодає. Й то, обігрівач може нагріти на 1-1,5°С. А скільки при цьому витратить електрики?!

Котел несправний. Та й теж гріє слабо.

Ну і кімната така, найхолодніша. З теплої виперли в свою колишню кімнату, тому так...

А так, після ночі відігрівся. Шмарклі втихомирив. І норм. До наступної ночі. А потім може бути знову те саме.

Помітив подряпину на окулярах. На нових окулярах, замовлених цього року. Неприємно. Незручно знову звертатись, бо не пройшов і рік. Та й невідомо, чи захочуть замінювати одне скельце.

Подряпина з краю, тому не дуже заважає. Але в будь-якому разі оглядовість від цього погіршилась. Добре, що є запасні (старі) окуляри. От що порадите? Юзати старі (вони сильніші, а я вже до слабкіших звик) чи замовляти ще? Батьки скиглять і мовчать.

Відмінусував ще один зуб. Тепер не вистачає 6-ти. Як для 40 років, мабуть, багатенько, але вважаю, що є, у кого ще гірше. Звичайно, у когось вони тримаються довше. Але якщо врахувати, що "зубопад" розпочався в 30 років, це ще в межах очікуваного. Якогось дискомфорту, крім психологічного, не відчуваю.Те, що відбувається поступово, майже непомітно (можете записувати в цитатник).

Викорчували так, що нічого не відчув. Знеболення діяло довго. Але після відходняку все одно боліло як і до видалення. А ще бентежить, що лунка заживає дивно. Але і сама проблема з зубом була дивною.

Не можу без матюків, тому що деньок видався насиченим. З ночі дув такий вітер, що прокинувшись ледве зміг заснути знову. А під ранок ще й нежить заробив, оскільки через вітер було прохолодніше. Так що насморк, що капець.

Зрозуміло, що за такої погоди і насморку хрін куди підеш (планував прогулятись).

Вранці вирубило електрику. Добре, що опівдні полагодили і що хоча б якийсь час працював мобільний 4G, то міг побачити, що була повітряна тривога.

Від потужного вітру відірвався кабель попереднього інтернет-провайдера (якщо не помічали, то до всіх будинків, в усякому разі у мене в місті, тягнуться дроти), а потім щось впало. Я захотів подивитись. Туди не можна, сюди не можна — то я вирішив подивитись зі своєї кімнати, а там перед вікном стояв журнальний стіл. Однак допитливість була сильнішою, обперся на стіл і скло — хрусь. У батьків — істерика. Особливим був припадок у батька. Хоча стіл стояв у мене. Правда, купляли вони, десь 10 років тому. Але у мене не запитували. Одним словом, я не дуже засмутився, бо він мені заважав. І я б його викинув, але нікуди було перекласти папери та всілякі дрібниці. В результаті, зняв столешню, де було скло, — і поставив на місце. Правда, бічні стійки не знімав, бо батьки заперечували. Ну, нехай стоять. Будуть, як обмежувачі. Дрібниці та папери розтасував по різним місцям — і наче норм.

Можна було б, звичайно, замовити нове скло. Але мама переживала, що це дорого (а гроші ж не її), треба шукать, хто зробить. Ну, нехай постоїть напівкомплектний. Так він мені менше заважатиме. А якщо буде незручним, можна купити пластиковий кошик для речей. За 10 років столик вже окупився. Та й шафи і комод не в кращому стані:) Мама вже забула, що хотіла той столик викинути.

Наслухався про стан справ в державі і на війні (просто через цікавість). Потім довелося себе заспокоювати. А оскільки ніякі засоби не допомагали. довелось подивитись порнушку, хоч це і ризикованіше, ніж відвідування китайських сайтів по роботі. Важко сказати, наскільки допомогло, бо все одно не заснув, але як мінімум було цікаво :)

Отже, що ж засмутило у відосах експертів і колишніх військових:

1. Розповідають, що найближчими місяцями посилять мобілізацію, бо русня не заспокоюється і закидує новим фаршем, який треба комусь перемелювати, а втрати й у нас чималі.

2. Наші втрати величезні. В усякому разі більші, ніж про це говорять.

3. Неповага до ветеранів. Обурив випадок у Львові, коли водій не пустив ветерана з інвалідністю, бо не хотів затримувати рейс.Що зробили з водієм невідомо, але сумніваюсь, що йому щось загрожує, крім народної помсти.

4. Підтвердження загиблих бійців таке, що важко довести загибель. Простіше оголосити без вісти зниклим.

5. Погана якість китайських аптечок, на які у міністерствах вважають гарними і хочуть замінювати на кращі.

6. Лякають щоденними ракетно-дроновими обстрілами інфраструктури і блекаутами.

7. Недостатня кількість Атакамсів. Тому "бавовна" на расіянських аеродромах, як у Бердянську, будуть одиничними випадками. Та й лапті тепер будуть обережнішими.

8. Рано чи пізно Україну підведуть до перемир'я на невигідних умовах, на які погодяться приСлуги Коломойського.

9. Зменшення підтримки через вибори у Словаччині, недостатнє забезпечення зброєю. Вреші-решт, Україні теж доведеться компенсувати це м'ясними штурмами.

10. Держава забезпечує харчуванням і озброєнням, але дронів недостатньо.

Ось така, х%йня, малята...

Чим себе заспокоюєте і відволікаєте, і наскільки це допомагає? І що думає про ситуацію в країні?

При завантаженні оновлень для Віндовс виникає помилка. По-перше, довго завантажується. По-друге, пише, що встановлено, але при цьому пропонує встановити ще раз.

Почитав, що пишуть в інтернетах. Така проблема не лише у мене.

Одоліла лінь. Нічого не хочеться робити. Правда, хоч вдається виспатись. І якщо щось хочеться, то спати.

Для осені це нормальне явище. Особливо, якщо враховувати, що нікуди не їжджу. Та й емоціне вигоряння від роботи ніхто не скасовував. Навантаження по роботі значно більше, ніж минулого року.

Декілька думок і нонаток щоденника. Найперше, про вторгнення палестинців до Ізраїлю. Схоже, терорашка взялась на розгойдування світового порядку, тому під загрозою не лише європейські чи середньоазійські країни, а й взагалі весь цивілізований світ. Вже відомо, що напад палестинців підбурювала рабсія та іран. Тому не здивуюсь, якщо до них приєднається і китай, який нападе на Тайвань. Гадаю, ми стали ще ближче до Третьої світової війни.

Варто сказати пару слів про погоду. Вітряно і дощово. Сьогодні, правда, лише вітряно. Однак некомфортно. А ще небезпечно, якщо надворі. Хоча на фоні військової загрози примхи погоди не настільки дратують.