Символом правильного вікенду мають бути какахи...
Натуральні лосячі какахи, в які ледь не вляпався десь в Карпатах, ібо дивитись треба під ноги, а не кудись там.
По фактурі та габаритах вони схожі з кабанячим послідом. Тут важливо не переплутати, оскільки сусідство з боровим рідко закінчується приємно...
Тут вчора один таваріщь видав в фейсбуці півтони тексту про покатульки в неділю при тому каже що то ліпше, ніж 7 сезонів Сімпсонів поспіль.
Цю річку ми перетинали разів зо сім, а як називається -- забув...
Місцеві породи -- прапра-корова видно согрішила з буйволом.
Через кожні 20 км зупинка. Вибалакатись і посьорбати водички. Вода до речі стає противно-холодною у цій порі року.
Старі розвалені мости -- казковий дестрой.
Воловець. Звідси ми й починали дорогу.
Кусок гір, нічого особливого
Ближче до Мукачево зацінюєр місцеву архітектурку недавнього часу. Новобудови вже йдуть з іншим закосом.
Розказую як є на той випадок, якщо буде знов кудись кликати:
- ставати треба зранку шостої години. Що само по собі напряг;
- через збитий режим наступні пару днів не буде сили сидіти вечорами в неті;
- більшість лоботрясів, яких підписуєш зіскочуть в останній момент. отож, готуйтесь їхати мінімальною купкою;
- вай-фаю нема...
- графіка в цю пору року нікудишня. Карпати виглядають гірше, ніж на моєму нетбуці-дворнязі; Значить красівих селфі для гарного соціального резонансу не вийде;
- доведеться педалити 80км+ і робити вигляд, що дуже від того тащишся;
- якщо не береш фотік, матюкаєшся, бо потім всеж находиш прикольні кадри;
- вода в флязі стає паскудно холодною;
- якщо береш -- можеш не встигнути на електричку;
- багато не вип'єш. Залишки здорового ґлузду кажуть не брати більше 50 грам коньячку;
Єдиний можливий бонус від цього непотребу -- повна перезагрузка працездатності (актуально для всяких компутерних задротів). Сьогодні в мене другий понеділок, а при всіх напрягаг температура мізків лишається в межах 36.6.
- А коли я вип’ю, то мені й тут заїбісь…
https://www.facebook.com/vitalii.chepynoga/posts/797872656924092
Хто куди збирається у відпустку?
Східниця розташована на висоті 600-900 м над рівнем моря. Вершини гір, які оточують місто, досягають висоти 823 м. клімат помірно континентальний. Для Східниці гори створили унікальний мікроклімат. Зима – м'яка. Літо тепле, з чергуваннями ясної сонячної погода і благодатних дощиків. Ранком в долині часто стелиться легкий, прохолодний туман.
Схили гір усіяні щільним різнотрав'ям та наповнені ароматами карпатських трав.
В лісах як на подіумі красуються ялини, смереки, бук, а також біляві своїми стволами берізки.
Пейзажі полонин прикрашають ягоди малини, чорниці, ожини, ваблять зір лісні горіхи, а на узліссі час від часу можна поповнити корзину улюбленцем грибників - білим грибом.
Східниця благодатна земля. В
околицях міста до 40 різних і унікальних за своїм складом мінеральних джерел, які багатьом допоможуть забути
шлях до аптек.
На південь від Східниці село Урич - IX-VII столітті до нашої ери, яке досі зберігає історію походів Святослава. Тут збереглась одна з найбільш давніх фортець – Тустань (від слів "Тут стань"), що нагадує про славетні часи колись величної нашої Київської Русі, береже історію часів Данила Галицького. Фортеця, яка залишалась неприступною. Фортеця в оточенні карпатських лісів (сосна, ялиця, смерека), які чергується з полянами порослими кущами чорниці, ожини, ялівцю, калини та покритими польовими квітами.
Стінами фортеці служили скелі. Самим скелям 50 тисяч років. Після відходу льодовик видається судячи з зображення сонця, а також календаря на скелях тут був один з культових центрів давніх слов'ян. На північній стороні підніжжя фортеці два джерела живої води. Одне лікує бачення, інше цілюще іонами срібла. Є і мертва вода – вода в колодязь біля стін фортеці (30 м у гранітному шарі). Дослідники стверджують, що коли фортеця була оточена неприятелями, місцевий знахар (мольфар) заповнив колодязь настоями з трав і зміїної отрути. Багато хто з нападників знімаючи снагу таким зіллям були отруєні. З тих пір там -"мертва" вода!
Рухаємось до річки Стрій (стрімкий
потік), яка змійкою в'ється поміж карпатських
вершин несучи свої стрімкі води до не
менш стрімкого Дністра.
На річці Стрій
Хвилиночку постій
Подивись в далечину
І закохайсь в таку Галичину.
Через гори, через живописні полонини, через перевал у м. Воловець, мимо хребтів Смерек і Палений Грунь, через чарівний Пилипець мандруємо в неперевершене своїми красотами Закарпаття .
Зимові лижні траси тут літом як ніколи будуть в нагоді для фотохудожника.
Не реагуємо на примхи погоди і не полінуємось піднятись на гору Гимба та Великий верх.
В спекотний сонячний день , ковтнувши холодної унікальної водички з природного джерела курортного містечка Сойми, побажавши вдалого польоту літаючим птахам Карпат
та поділившись останнім бутербродом з бурим карпатським хазяїном тайги , косолапим Мішкою,
держимо курс до водопаду Шепіт
Отримавши уроки гри на трембіті в місцевій колибі
нарешті добираємось до довгоочікуваного високогірного озера Синевир. Про нього існує багато різних легенд і розповідей. Але його красоти завжди неповторні з огляду на непередбачуваність погоди. Воно викликає тихе захоплення.
Повертаємось милуючись палітрою полонин та гірськими закатами
Краще гір можуть бути лише Карпати!!!
Вітер... Вітер мандрів... Теплий вітер...
Позавчора ще раз закривав сезон... Гріх не піти по горганах у таку погоду...