Сьогодні у прохолодний, а на десь і дощовий, осінній день відмічають День свого Ангела Віри, Надії та Люби.

 Тож віттаю Вас, і бажаю, щоб ці слова супроводжували Вас все життя.   

А на додачу кілька позитивчиків, що я зустрів на вулицях Києва цього місяця:

 

Або так:

 

І це мабуть гарбуз?

А ця фея ще до когось поспішає:

І вам усім бажаюзустріти свою фею у наступному місяці!  

 

Осінь...

А що тут скажеш? Осінь найкраща пора, як і рання, так і пізня! Про осінь майбуть написано набільше віршів, та і блогів теж. Я люблю осінь, люблю осіннє сонце і багряно-жовте листя, яке злітає з дерев і падає тобі під ногі. А ще я люблю осінню подорожувати! Їдиш, а навколо тебе різнокольоровий світ. А захід сонця в цю пору незвичайно красивий, особливо в Криму, на березі моря! Заздрю Кримчанам, по доброму. Якось потрапив в Крим якраз на Оксамитовий сезон. Дочого там красиво... Ні, я не можу написати, це неможливо передати словами. Та це все початок осені, Вересень і Жовтень, але найбільш мені подобається Листопад! Чому? Тому що я дуже люблю дощ, особливо осінній. Мені подобаються похмурі дні, коли небо затянуте хмарами а на землю падає дрібний холодний дощ! В таку погоду я вдягаюсь так щоб мені було комфортно й тепло і прогулююсь містом, розглядаючи голі та мокрі дерева на яких подекуди ще висять самотні листочкі. Сірі люди, які повертаються з роботи або магизину, хто в авто, хто під парасолькою, хто з піднятим комірцем куртки, пошпішають до теплого дому. Я ж собі іду малим кроком і просто насолоджуюсь і мрію. Ех... Якби я мав автівку, я б залив повний бак і просто їхав, байдуже куди аби тільки було менше авто і людей. Їдиш собі тихенько, розслаблено, нога ледь-ледь торкається педалі газу, в салоні грає тиха спокійна музика а двірники час від часу прибирають краплі на лобовому склі.

 

P.S. Для тих хто не зрозумів що таке Термінал http://blog.i.ua/user/1003466/323584/

http://video.i.ua/user/1212099/27729/134854/

Моя перша відеоробота.
Ох і попрацювала я над нею.... вчора зробила остаточний варіант, почала викладати сюди на наш портал впродовж кількох годин... ... і виявилося...що вона завелика.. ...... .....ггг... майже Гіг!   Взяла не той розмір, 
Сьогодні вже зклеїла найостаточніший варіант, який вам і пропоную
В ньому використані Шпалери Осені , зібрані з безмежного Нету та нашого потралу :-)) , ті , хто постійно цікавляться моїми шпалерами одразу впізнають їх , а також може й свої шпалерини. Тож Всім Дякую!

а також прекрасна музика Кейко Мацуї "Forever. Forever" (Назавжди...Назавжди...)

Бажаю приємної подорожі впродовж 4 хвилин з Осін*ю, яка легкою грайливою ходою йде по Планеті.

Ваша Вогненно-Золота Осінь і ... Ружа



З.І. до речі не покидаю спроби завантажити обіцяний багатьом любителям Японії та Осені, фільм про Осіннє Кіото на свій віртуальний диск. Кіно чималеньке (гіг з хвостиком) , але просто фантастичне - купила собі місце на тому Файлі. але чомусь вже дві спроби провалилися.. спробую і сьогодні, тому не дивуйтеся. що я весь день буду світитися он-лайн... , насправді мене не буде ....

.( Ліна Костенко )

 

РОЗМОВА З ЛИСТКОМ Діткнулась ставу осені рука, Паде на хвилі журавлине: кру, І поширяється далеч укруг, Друкує в хмарах зорями друкар.          

В руці з землі листок маленький дру.

О, як є повно в нім зими примар, Та крихта літа ще життя трима. Листок маленький, мій зів’ялий друг. Розвіється життя останній хунт, Що вітер все про нього грав, брехун, Коли за щастя вів із ним ти спір. Та не сумуй; ти весну мав. Тям те: Не раз майстерством є та щастям теж Знання самоошуки пити спирт.

( Богдан-Ігор АНТОНИЧ )

   

Як гірко пахло листя в нашім жовтні!
І вранці у росі здавалось цвітом.
Там де палали скрізь жоржини жовті,
Метеликом літало запізніле літо.

Ховалось сонце за осінню браму,
Поміж дерев струнких і крон крислатих,
І над осіннім жовтим океаном,
Жураликом літав вже лист крилатий.

І напливали пахощі дурманом,
А ми ступали по вогненних квітах,
В казковому примарному тумані
Йшли берегами бабиного літа.

Як гірко пахло листя в нашім жовтні!
І вранці у росі здавалось цвітом.
Там де палали скрізь жоржини жовті,
Метеликом літало запізніле літо.

Ховалось сонце за осінню браму,
Поміж дерев струнких і крон крислатих,
І над осіннім жовтим океаном,
Жураликом літав вже лист крилатий.

І напливали пахощі дурманом,
А ми ступали по вогненних квітах,
В казковому примарному тумані
Йшли берегами бабиного літа.

Знову настала осінь... Перші маленькі листочки починають осипатися з дерев.Сонечко ніби прощається з людьми, вкриваючи всіх останніми теплими проміннями. . Знову на вулицях з’являються школярі.                                                                                                      Люблю осінь! Це найпрекрасніша пора року...  Осінь- це чудове жовте непалюче сонце, це свіже повітря, як ковток води після переходу по засушливій літній пустелі. А потім дощі, і багато червоного листя.  Так і хочеться весь час бути десь у парку, сидіти на лавочці, просто насолоджуватись цією красою... Просто немає слів щоб описати... чарівні дерева різних кольорів .. зелені.... жовті.. червоні.. Диво..... диво яке створила природа...

Всіх вітаю з першим осіннім днем!!!

Ух!  Ух!...
Вже іде,
Літо краде
Легкий
осінній дух...
Ночі - німі.
В холоді тиша.
Спеку залишу
На поталу зимі.
Вже поглядає
Здибленим оком
Сум. Й ненароком
З-за слів виглядає.
...З-за слів.
Й із змочалених снів...
...Крадуться сум і дух осінній,
І вже немає квітів синіх,
А лише жовті та рябі...
Я осінь - залишу собі.

Август - мой любимый месяц, хотя бы потому, что становится прохладней, все уже отдохнули и возвращаются
домой отдохнувшие и загорелые.

В августе чистые прохладные ночи, мелкие дожди, по утрам хочется спать и не спешить на работу. Горячий чай и кофе занимают свое место любимых напитков.

Август - император года.