Ув очі я дивлюсь ясні

І весь тону, уже безсилий...

Живуть в мені твої пісні,

Як профіль твій до болю милий.

Печаль в невипитім вині:

Де ж ви мене, вітри, носили,

Що я на воронім коні

До тебе доскакав насилу?..

До пліч коханих доторкаюсь...

Як я тебе в цю мить люблю!

З небес омріяних спускаюсь

І заклинаю, і молю:

Не покидай мого жалю!

Перед тобою тихо каюсь...

В. Кулик

       а заключаються вони в простому виборі: чи для пізнання жінки достаньо пізнати одну, щоб склалося більш-менш повне враження про жіноцтво, чи таки всі жінки настільки різні, що вони ніяк не піддаються створенню синтетичного образу на основі детального вивчення окремої представниці слабкої статі.

---

Коментарі повинні стосуватися як самих індивідів у фізіологічному плані, так і їх особистісної складової.  

Давньоукраїнське слово "жона" походить від давньоукраїнського "муж". Заміжня жінка - "замужона", скорочено - жона. Це не мій уявний витвір, а деталі дослідників-філологів. Отже, жінка походить не тільки від чоловікового ребра ("Створення світу"), а й саме слово має початкову основу у "чоловічому" слові.