Коханий козел

Розгулялись жовторилі, пишуть що завгодно.

Вже доводять, що женитись на жінках не модно.

Обписали у газетках не одну сторінку -

Все про те, як дядько дядька взяв собі за жінку.

І при цьому жовте кодло гордо заявляє,

Шо любити дядьку дядька кодекс дозволяє,

Бо скасовано колишні заборони грубі:

Дядько з дядьком жити можуть у законнім шлюбі...

Вдосконалювать закони - справа благородна,

Та крім писаних законів є мораль народна.

А якщо вже дозволяють жити без моралі,

То давайте в цьому ділі просуватись далі,

Бо коли отак крізь пальці на мораль дивитись,

То чого ж тоді не можна на козлах женитись?

У козла характер тихий. Він вас не обдурить,

Випивати не уміє, цигарок не курить.

Для козла варить не треба ні борщу, ні каші,

Він же може ціле літо пастися на паші.

Не потрібні йому меблі, і не треба хати,

Привяжи його в сараї та й іди гуляти.

А якщо його застанеш з юною козою,

Можна палкою огріти, відшмагать лозою.

Він в міліцію на тебе скаржитись не піде,

А лежатиме в сараї, бо подітись ніде.

Мужику кашкет потрібен, тапочки на ноги,

А козел не зможе кепку натягти на роги.

Мужики і в літню пору не виходять босі,

А козел без черевиків біга й на морозі.

Ну, розсердиться , буває, - може лобом бахнуть,

Ну, козли, одверто скажем, неприємно пахнуть.

Та й мужик же кожен другий митися ледачий,

То хіба ж від нього запах кращий за козлячий?

Що козел не дуже мудрий, так і то нічого,

Бо хіба дядьків дурніших не бува за нього?

Дорогі дівчата наші і поважні дами!

Як мужчина не бажає мати діла з вами,

Надто високо несеться, чваниться, гордиться,

Так і знайте: на козлові вирішив жениться!

П.П. Глазовий!