Кицька полюбляє лежати посеред камінати. Коли вночі йдеш, то можна не помітити. Після того, як з десяток разів ледве не перечепився, або не наступив на кицьку, вона одразу застрибує на стіл — але не для того, щоб поїсти, а щоб не наступив. А коли вночі наближаєшся до Мурзіка (таке буває рідко, бо зазвичай він до ночі в хаті не затримується), він подає сигнали, мявчить — мовляв, "Не наступи! Я тут!"

Вже в другому радіоприймачі додумався зробити антену знімною. Правда, при цьому її не можна поставити на місце. Ну шо ж, де тонко — там і рветься. Буде привід купити новий радіоприймач. Хоча й так відсутність антени не дуже-то і впливає на якість прийому.

Не перестаю дивуватись зменшенню об'єму на системному диску. Зазвичай таке відбувається перед оновленням системи і пов'язане з резервуванням місця під оновлення, але цього разу злизало 6 гігабайтів після користування відередактором, яким не користувався півроку. І при цьому проект (заготовку відео) не зберігав, оновлення не пропонувало. Пошерстив куди могло дітися, і так не зрозумів.

Азарт, схоже, — не моє. З нічів'я вирішив прогнозувати скільки будуть виявляти нових хворик на ковід. І шо б ви думали? Вгадав лише третину. Причому були як завищені, так і занижені очікування. Добре, що ні з ким на гроші не робив ставки.

По-моєму, про це я вже писав. Але все-таки... З початком епідемії мої вихідні не нічим відрізняються від буднів. Що робочі, що будні дні просиджую за компом. Різниця лише в тому, що по будням більше часу приділяю роботі і менше - відосикам на Ютубі і соцмережам. А у вихідні - навпаки.
І найцікавіше те, що який це буде день — залежить від натхнення. Тому робочий день може перетворитись на вихідний, а вихідний на робочий.

Вирішила підтягнути свої знання з рідної і солов"їної) Коми, тире, двокрапки і таке інше. Перелопатила купу додатків для тренування, а все дурня якась з набридлою рекламою тупого контенту. Нічого краще за старого підручника Ющука я і не знайшла) Хоч раніше всю цю пунктуації як насіння лузгала. Притупіла з роками)) Робота, як говориться, не сприяла. Вчора вибрались прогулятись в місто. Я так скучила за прогулянками, що ловила всі розмови перехожих і випадкових сусідів в кафешці. Ми спостерігали за невимушені залицяння випадкових знайомих, посередні жарти, які підкупляли своєю простою простотою))) А погода вирішила нас пожаліти. Ми відчували, як мерзли вуха в липні місяці, як осінній плащ і тепла кофта дисонували з календарем, проте були доречними під чашку гарячого чаю на терасі кав"ярні) А ще я примітила, що люди почали одягатись в зручні речі - це ж чудово))) Дівчата допетрали, що підбори на 6-7 см можуть виглядати не менш привабливо, а ще і зручніше ніж всі ті 10+сантиметрові знаряддя для вбивства і самогубства)) А кросівки - це взагалі подарунок небес) Вчора ввечері я була щаслива як дитя. Я буду пам"ятати ці години. Здибаємось.