хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «сум»

Зустріч

Привіт!

Привіт…

Я стільки тебе чекав…

Я марила так тобою…

Ти йдеш? У слід

Залиш хоч надій причал.

Пробач, що здалась без бою…

Зажди! Не йди!

Я так й не сказав тобі,

Як довго чекав на тебе…

Поклич… Вкради…

Сховай мене від дощів,

Хай сердиться хмарне небо…

Ти чуєш стук?

Це серце моє з грудей

Вистрибує – ти зі мною…

Сплетіння рук…

Я п’ю аромат плечей…

Бажання знов пеленою

Відчуй! Бажай!

Я хочу для тебе лиш

і дихати, й мріяти, й снити…

Не відпускай!

Не можу…

Не мій…

Залиш

хоч мрію тебе любити…

Пробач

Пробач, що я в життя твоє ввірвалась, Що, дозволу не запитавши твого, Я так бездумно й грішно закохалась, Тобі взамін не даючи нічого… Пробач, що я у снах тобі писала Із почуттів заплутані картини, Я не зуміла, але так бажала З тобою поруч бути безупинно… Я так хотіла… Потайки присяду, Коли ти спиш, на ліжко біля тебе, Збиратиму любов свою розп’яту Шматочками заплаканого неба. Я твого сну, повір, не потривожу, Торкнусь очей, лиш так, щоб не проснулись… В житті ми стали тільки перехожі, Що мимо пролітаючи спіткнулись…

Ти підеш

Ти підеш, не лишивши й слідів,
озирнутись назад не посмієш,
а я буду сльозами віршів
розмивати сполохані мрії…

Ти підеш, залишивши мені

лиш думки, дико сплутані снами,
що стікатимуть знову по склі
то чорнилом, то сіро дощами.

Ти підеш… Я присплю крадькома

всі бажання і пристрасті ночі,
та коли тебе поруч нема,
то чомусь не всміхаються очі…

Ти пробач… за цей сум у рядках,

за ці сльози дощу і чорнила…
Ти від мене втікай, але так,
щоб тебе я знайти не зуміла…

Дилема

Дві дороги. Дві долі. Одне перехрестя.
Дві планети. Два сонця. А небо одне.
Я твоя. Я для тебе. Я тінь твого серця.
Я твоя і без тебе немає мене…

Дві печалі. Дві мрії. Одне божевілля.

Два бажання. Сльози дві. Розлука одна.
Ти скажи де знайти відворотне чар-зілля,
Щоб тобою не марити більше у снах?

Дві надії. Два «хочу». Сердець один стукіт.

Дві любові. Дилема. Один болі штрих.
В забутті до безумств ніжно сплетені руки
І дві різні колючі обручки на них.

Не розлюбила…

Я за тобою знову так сумую…

Перераховую у небі тьмяні зорі

і їх холодним подихом цілую, мов перед долею схилилась у покорі. Хтось скаже : «Ні, вона ж бо не любила, що легко так відмовилась від нього!» Не сперечатимусь… Навіщо? Та й не сила… Немає більше крил у серця мого… Не розлюбила… просто перестала про це щомиті шепотом кричати, і не тому, що слів мені замало, тому, що знати це тобі не варто, бо раптом там у тебе чисте небо і ти у нім літаєш вже щасливо, а я… чекаю ревно так на тебе й так сліпо знов надіюся на диво… Не розлюбила… Не питай, не треба, лиш чом німими стали мої очі – не відповім… лише в твоєму небі вмиватиму до блиску зорі-ночі…

Проллюся дощем

Проллюся дощем.
Чорнобілим, сумним і безкраїм.
Проллюся за край,
щоб втопити весь розпач і біль…
Самотнім плачем
хай про мене цей дощ нагадає,
лиш ти не шукай
тої пам’яті більше в собі.

Мене вже нема

і не треба дзвонити, писати.
Тепер я лиш тінь
і без сонця життя в ній нема,

а ти… й крадькома
моїм сонцем не зможеш вже стати,
а я в темноті
задихатимусь в клітці одна.

У мрій за плечем

я ховатись втомилася дуже.
Не треба в казках,
наяву мені жити дозволь!..
Проллюся дощем…
Добре так, коли плачеш й байдУже,
що ти не така,
що не граєш відведену роль…

Вшановано пам'ять жертв політичного терору

З 2 по 11 серпня 2010 року відбулася поїздка представників українських громадських організацій в Російську Федерацію для участі у міжнародних днях пам'яті жертв політичного терору, очолював делегацію Народний депутат України Ярослав Кендзьор. Представники делегації взяли участь у поминальних заходах на місцях масових страт в'язнів ГУЛАГу - в урочищі Сандармох (Республіка Карелія) і на Соловецьких островах (Архангельська область).
    
Започаткували ці поїздки бувші українські політв'язні, ще у 90-х роках минулого століття, цьогорічну поїздку, як і три попередні, організував Український інститут національної пам'яті. Вже четвертий рік поспіль поїздки здійснюються за державної підтримки. В цьому році до складу делегації ввійшли представники Спілки Української Молоді історія якої тісно пов'язана з трагічними подіями політичного терору. Нагадаємо, що багато членів Спілки Української Молоді у 30-х роках ХХ ст. стали жертвами політичних репресій, а перший Голова СУМ Микола Павлушков був ув'язнений на Соловках і розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох. Тому вшанування їх пам'яті є особливо важливим для нинішнього покоління СУМівців.

У столиці Карелії Петрозаводську відбулась зустріч з представниками карельського товариства української культури "Калина". Голова Правління Лариса Скрипникова розповіла про напрямки роботи, здобутки і проблеми товариства. Добрі відносини з місцевою владою допомогли товариству отримати нове приміщення, що покращить умови праці для членів "Калини". Звучали нарікання на те, що українська влада, як попередня так і сьогоднішня, не звертає уваги на потреби українців за межами України, пам'ятник козацький Хрест "Убієним синам України", в урочищі Сандармох встановлений зусиллями товариства, В.Ющенко та його команда намагалися подати, як свою заслугу хоча ніякої участі в його встановлені не приймали. Також критика прозвучала на адресу Голови Президії УВКР Дмитра Павличка який ігнорує всі звернення і пропозиції керівництва "Калини".

Прибувши на Соловецькі острови українська делегація взяла участь у меморіальному мітингу, який щороку проводиться на Алеї пам'яті в селищі Соловецькому та оглянули нову експозицію про Соловецькі табори, що відкрилася у бувшому тюремному бараці. На другий день відбулося вшанування пам'яті на Секірній горі (колишній чоловічий штрафний ізолятор для політв'язнів) та круглий стіл на якому виступили представники різних делегацій з Росії, України, Німеччини. Про долю організаторів Спілки Української Молоді Миколи Павлушкова і Бориса Матушевського які були в'язнями ГУЛАГу розповів Голова СУМ Олександр Задорожний.

Незважаючи на те, що учасники делегації були членами різних громадських організацій і політичних парій, між ними встановились дружні відносини які допомагали долати труднощі пов'язані з втомливими багатогодинними переїздами в автобусі. Під час зупинок учасники поїздки мали можливість відвідувати різноманітні пам'ятки архітектури і природи, що також сприяло налагодженню особистих та міжорганізаційних контактів між членами делегації.

СУМ-Інформ
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/ea6bfaa00af6ae8b
http://kmosum.livejournal.com/4640.html

В напівтемряві

В напівтемряві напівтіні…
Серед них впізнаю тебе…
Візерунки ще не осінні,
Та не літні із них уже.

Там, в узорі із незабуток,

Бачиш – серця проплівся щем,
Та по ньому нитками смуток
І розтріпаний біль плачем.

Ні, не те! Я шукаю знову

У мережеві блиск очей
І кохання парчу шовкову,
І тремтливу вуаль ночей.

Я шукаю… а ти журбою

Серед тих напівтіней всіх
Поснуєш мов  на полі бою
Мертві душі бажань моїх…

Не знаю... не вірю...

Я дивлюсь в твої очі, тільки
в них нема навіть відблиску мого,
в них байдужості тіней стільки,
що вогонь перетворюють в скло.
Я не хочу більше кохати.
Я не знаю кохання святого.
Тільки біль і бажання втікати
залишило для мене воно.

Я не хочу чекати більше,

я не знаю надії із болю,
лиш її пустотлива тиша
убиває мене без жалю.
Я не вірю уже в кохання,
це лиш мрій і думок сваволя,
це лиш вигадка й покарання
для того, хто повірив в «люблю»…