Случилось это в такую же новогоднюю ночь, как сегодня, года полтора назад… Сидів я в теплій хатці, дивився у вікно і згадував свою буремну молодість.
Спочатку я був малим бешкетним кошеням. Вже не згадаю з яких причин, але чомусь я недолюблював рулони туалетного паперу. Головне, що простий сірий папірчик мене не цікавив, а от той благородний, м"якенький і біленький мене просто бісив і я не міг пройти мимо і не потріпати його.
А ще в молодості я був безстрашний. Мені навіть море було по коліна. Сніг скажете ви? Так сніг це та ж вода, а для мене така купа снігу це і є море
Взимку я зустрів сусіда, ми з ним добре товаришували. Як бачите з мого погляду, в цьому дуеті я був заводилою.
Коли настала весна, я відчув потяг природи і став ходити до сусідніх дівчат.
І от знову настала зима, як і рока півтора назад, а може й більше, я вже не дуже орієнтуюсь своєю котячою пам"яттю. Вирішив я згадати молодість і побігти прогулятись
Але поглянувши, що там твориться я передумав
і вирішив, що краще як в таку ж новорічну ніч, як півтора роки назад помурчу під теплою ковдрочкою
і помрію про ту білу кралечку, яку бачив місяць тому, коли пробігав сусіднім перевулком
Новорічного настрою!
Хай мрії збуваються!