Сьгодні вийшов 

Із мого нутра хробак:

Знайде хазяйка,

Побачить це - жахнеться;

Біжить най до аптеки!

Напевно люди,

Що давали ковбаси,

Наїлись мила...

До котячого хвоста

Чи хтось чіпляє банку?

* * *

Кипіла злива, обпікала п*яти, -
Ми бігли по асфальту без мети...
І моє плаття мокре і прим*яте
долонями прикрив од світу ти.

І полиски стрибали у калюжі.
І ліхтарі сміялися до сліз.
І твої руки танцювали дужі.
А я бриніла і летіла ввись.

 

 

Хочеться стрибати і сміятися, але я на робочому місці...

Мабуть це від близкості відпустки, адже сьогодні мій останні робочий день. Не знаю, як бути із джазовим фестивалем... Але ж, коли подумати, то є варіант поїхати на два вихідні і потужним позитивом подовжити відчуття відпустки. :)

 

Chorus:
Have we a time?
Have we a time to save our relations?
Have we a time?

I haven’t words to say to you…
It’s so very important to me, that all we have feeling…

Refrain:
You can not believe me now,
But how I may to say all these words
That I have in my soul?..
It isn't that day, it isn’t that night
To say “I love you so much”…
And if you say some little word “no”
I’ll be so unhappy,
‘cause my heart will be braking…

Can you feel my ache in yourself?
How many time I must to wait your word, your answer?

Refrain…

How we can to save our relations?
We were best friends, but now who we are?

Chorus…

Refrain…

L. Bratok (c)

Чомусь життя таке коротке ...
Чомусь спішать кудись усі ...
Лише для тебе все скінчилось ,
Й проблема часу більше не твоя тепер...
Чим завинив ? У чім провина перед Богом ?
Хіба ж є Бог , коли Таке він допустив ?
Страшні птахи злетіли понад ставом ...
А спогади про тебе все не погасають ,
Живеш у серці , немов і не вмирав зовсім ...
Чомусь життя таке коротке ...
Чомусь невпинно поспішає в безвість час ...
Лише для тебе все скінчилось ,
Лежать в могилі - ось нове призначення твоє …

Л.Браток(с)

Ну ось і все...
Ми вже не підемо до школи.
Тепер наш шлях
Проліг до інших місць.
Ми ідемо такі поважні, горді,
Постава "струнко":
Геть, не підійди!

Та що казати?
Вже зовсім дорослі
Й упевненості не бракує
Ні у сьогоднішнім,
Ні в завтрашньому дні.

Спокійним кроком,
Зважено, обдумано
Ступаємо ми на новий поріг,
Таким рішучим кроком
Ідемо ми до нашої мети.

Ми не питаєм у майбутнього:
Чи вірним шляхом
Будемо ми йти?
Бо кожен з нас
Зробив свій вибір,
Яким би важким він не був,
Тому й крокуєм впевнено
До нам важливої мети.

Ми вже не підемо до школи...
Тепер дорога повела нас в інший дім.
Ми стали всі студентами,
Ми стали всі дорослими людьми...

Лаурка Браток (с)

                1.
Вспомнишь однажды :
Мы виделись дважды –
В прошлом апреле
И в прошлом марте .
Как же с тобою
Нам встретиться в мае
И не прощаться ,
Как было уж дважды ?

припев:
Время промчалось ,
Минута к минуте . . .
Мы были вместе
В объятьях друг друга . . .

Третья попытка
Встретиться снова . . .
Как жить друг без друга ?
Сказать это слово . . .

Люблю . . .
 
                        2.
Не шути так со мной , не шути ,
Ещё не знаешь ты цену любви .
Играть конечно проще , но знай :
Неосторожность разрушит весь рай .
Каплей разлуки разбавим мы чашу ,
В которой хранятся чувства все наши ,
Может однажды вскипят в этой чаше
И мы вернёмся друг к другу однажды . . .

припев...

Л.Браток (с)

Школу я закінчила на відмінно
І буду навчатись й надалі сумлінно.
Вся справа оця не в оцінках сама,
Просто в житті є корисна вона.

Терпіння, бажання і праця, що плідна,
Формують людину, суспільству потрібну.
У наші часи тільки розум – то сила,
Та вміння для розуму – справжні є крила.

А вміння – це вчення: ось вся таємниця,
То ж має в нас бути знання, немов криця.
Закінчили школу – гайда в інститути,
А вже після того – у справах відбутись.

І всім працювати на благо країни,
Бо то дорога нам усім Батьківщина,
Бо тут нам належить по-справжньому жити,
А потім і цілі родини створити.

Так от і я буду й надалі навчатись:
І вступ в академію на меті мати.
Подейкувать будуть подекуди люди:
„Студентка! подумаєш, теж таки, де ж там!”
Та я їм в отвіт буду гордо казати:
„Студентка! Так, любі панове, студентка!”

Лаурка Браток (с)