Я без тебе не зможу життя це прожити,

Найдорожча у світі усмішка твоя,

Я не можу тебе не любити,

Хочу бути твоєю я.

Хочу в очі твої дивитись,

Цілувати твої вуста,

Ти-моє неземне кохання,

Ти-найближча людина моя.

Я для тебе-промінчик сонця,

І віддам всю свою теплоту,

І розвію я темряву ночі,

Заспокою я душу твою.

Полонив моє серце твій голос,

І твоя загадкова краса,

Я щаслива,що є ти у мене,

І я вдячна за це небесам! 

Сумно верби до води схилились,

Де колись зустрічалися ми,

Там сьогодні назавжди розлучились,

Пригорни мене,осінь,пригорни.

                                 Темна ніч своїми зорями чарує,

                                 Над землею стелиться туман густий,

                                 Щедро осінь дерева розмалює,

                                 І до ніг впаде листочок золотий. 

Вже минуло,пролетіло тепле літо,

Ти пішов...І я залишилась одна,

Заспівай же мені пісню,буйний вітре,

Обіймай же мене,осінь золота.

                                     Уже літні не літають павутинки,

                                     Вже у вирій відлітають журавлі,

                                     Всюди видно лише осені картинки,

                                     Покриває жовтий лист сліди твої.

Ви візьміть,журавлі,мене на крилах,

Щоб ніхто розбите серце не знайшов,

Я його так віддано любила,

Тільки він зі мною щастя не знайшов...

                                      Ніжна осінь чарівна,що ж мені ти принесла

                                      У корзині своїй кольоровій?

                                      Чому біль і печаль?Чому смуток і жаль

                                      В тому серці,що жило для любові?                                  

Мені без тебе так важко жити

У цьому холодному,дивному світі,

Лиш думка про тебе мене зігріває,

Кохання твоє кожну мить відчуваю.

Віддала тобі найдорожче,що є-

Це вірність і ласку,й кохання своє.

Тобі лише серце я хочу відкрити,

І тільки з тобою життя все прожити.

Подумати навіть важко,

Що ми б могли не зустрітись,

Я вдячна тобі,мій єдиний

За те,що ти є на світі!

Ми створені всі для любові,

Без неї не можемо жити.

Того,хто для нас став Любов"ю,

Як можемо ми не любити?

                                    Коли налилось моє серце

                                    Тривогою і журбою,

                                    Ти ніжно його торкнувся,

                                    Й омив своєю сльозою.

Так довго душа страждала

Від холоду й лютого болю,

Ти,наче промінчик сонця,

Її освітив любов"ю.

                                    І на незримих крилах

                                   Лечу я кудись у безмежність.

                                   І тільки одне питаю:

                                  О,Господи,де ти?Де Ти?

Твій голос промінням світла

У душу мою проллється-

"Невже ти ще не зрозуміла?

Я тут,у твоєму серці!"

                                     Мій Боже,навчи очима

                                     Твоїми на світ дивитись!

                                     Навчи мене,Боже,любові,

                                    Без неї не зможу я жити.

Ти мій єдиний і коханий,

Ні з ким у світі незрівняний,

Понад усе тебе люблю,

Для тебе небо прихилю,

Віддам тобі усе тепло і ласку,

І поведу тбе в чарівну казку.

Здійсню усі твої я мріїї,

Розбужу приспані надії.

І сонця ясним променем 

В душі моїй проллється

Те щастя,що ім"ям твоїм зоветься.

Говорят,что любовь прекрасна,

И не знает обиды и зла,

Что ж мечты наши на осколки 

Разбивает жестоко она?

Свет волшебный,сияющий в сердце,

Лучик нежности и добра

Почему же с холодным ветром

Ты,любовь,от меня унесла?

Не люблю я больше февраль,-

Этот месяц любви и счастья,

Он ТЕБЯ навсегда украл,

Оставляя в душе ненастье.

Так неслышно прошла весна,

Омывая дождями душу,

Тихо плачет сердце моё,

Пускай ветер слёзы осушит.

Не живёт больше в сердце надежда,

За любовью она ушла.

Нету в нём ни тепла,ни печали,

Лишь осталась одна пустота...

Крикнет сердце, а кто услышит?

Кто вернёт ему дивный свет?

Лишь одно только хмурое небо

Зарыдает дождями в ответ...

Ще недавно були ми разом,

І в душі розквітала весна,

Ще недавно була я твоєю,

а сьогодні для тебе чужа...

Ще недавно з тобою летіли

В небеса ми,як вільні птахи,

А сьогодні мені сказав ти,

Що в нас різні з тобою шляхи...

Пам"ятають ще губи твої поцілунки,

Пам"ятаю я рук твоїх ніжне тепло,

Мені без тебе холодно і сумно,

І не забуде серце того,що було.

Знов темна ніч своїми зорями чарує,

І може,з іншою сьогодні ти,

Я про одне тебе благаю:

ТИ НЕ ПРИХОДЬ ЩОНОЧІ В МОЇ СНИ!

Розлука ранить з кожним днем все більше,

А я сумую за тобою все сильніше.

Ти кажеш,що дороги наші мали розійтися,

А моє серце тихо кличе : повернися...