хочу сюди!
 

Катерина

42 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 43-50 років

Замітки з міткою «футбол»

Евро 2012...мрії здійснюються!


Рівно місяць тому ми зробили крок до здійснення мрії мого брата Влада.
Саме 8 червня було відкриття Евро 2012.
Саме цього дня ми їхали до Львову не знаючи чого чекати, але сподіваючись на найкраще.
Приводом нашої поїздки була довгоочікувана перемога у конкурсі від Макдональдс "Супроводжуй футболістів на поле Евро 2012", де Влад Ефімов, футболіст ФК Полісся Житомир 2001, мав супроводжувати футболістів у матчі Німеччина-Португалія
Чесно кажучи, навіть не сподівались на такий високий рівень організації конкурсу. 
Сівши в потяг ми відразу відчули, що по переду буде багато нового та цікавого. З нами в одному купе їхало два чоловіка з Америки, з якими ми дуже весело спілкувалися на українсько - англійський мові. З першої хвилини нашої зустрічі я тільки й чула "Роналдо-Роналдо", але не відразу зрозуміла, що ж вони мають на увазі. Згодом, розговорившись, виявилось що вони помітили у Влада схожість з К. Роналдо, та називали його українським Роналдо) Приємна несподіванка для нас, адже Роналдо це улюблений футболіст Влада і саме його він мріяв побачити та вивести на поле. Розповівши з якою метою ми їдемо до Львову американці були приємно здивовані та відразу дістали фотоапарати і почали з нами фотографуватися)
До Львову ми приїхали о 6-40 і нас вже чекав на пероні наш організатор Артур. Він взяв наші речі та відвіз до готелю та заселив нас до номеру.
Проживали ми у готелі "НТОН". Умови там дуже хороші, обслуговування та харчування потягне і на "5 зірок"! 

 Крім того протягом всього часу перебування у Львові до дітей ставилися як до vip-персон, приділяли багато уваги. Нам виділили окремий автобус, а також супровід міліції, яка супроводжувала дітей протягом дня.
 
Окрім українських дітей були і діти з Німеччини та Португалії. Якщо з німцями українці не змогли знайти спільної мови, то з португальськими хлопчиками дуже потоваришували! 

Після зборів у Макдональдсі, де діти отримали подарунки, їх відвезли на стадіон "Львів-Арена", де вони мали репетирувати вечірні події!
А в цей час батьки та близькі дітей мали можливість оцінити визначні місця Львову разом з екскурсоводом. Атмосфера була дивовижна! Німці та португальці весь час співали, раділи, а зустрічаючи українців вигукували "Україна-Україна". Це було так приємно спостерігати. Але не зважаючи на це всі чекали вечора...
І ось залишалось буквально декілька хвилин до початку...кожен чекав виходу діточок, адже це така відповідальність та честь! Мрія збулась!
Влад, який так живе футболом, змалечку захоплюється Роналдо, і чимось навіть схожий на нього, нарешті побачив свого кумира! У підтрибунному приміщенні перед виходом на поле Влад протягнув руку до Кріштіана, і тей з посмішкою на вустах потис її! Здається це така дрібниця, але ж зовсім нещодавно про це могли тільки мріяти!

На поле Влад йшов разом з 21 номером збірної Португалії, разом з Перейрою! Емоції не передати словами! Дитина була переповнена радістю! 


В ході гри ми підтримували збірну Португалії. Але всеж перемогу одержали німці.

Після матчу дітей відвезли до Макдональдсу де вручили подарунки м'яч, медалі, 2 форми, і найнеобхідніше для Влада...сороконожки Предатори)
Наступного дня нам та португаляцям влаштували екскурсію до львівської шоколадної майстерні, де діти готували шоколад.

Після цього Влад довго прощався з португальськими дітьми, адже за цей час вони справді подружились навіть не зважаючи на мовний бар'єр.


Дякуємо Макдональдсу за те, що вони здійснюють дитячі мрії!
Дякуємо кожному, хто голосував за Влада у конкурсі, а це 4000 чоловік!

Разочарование.

[ Мой фотоотчёт: Днепр - Лех 0-1 ]

 

58%, 7 голосів

33%, 4 голоси

8%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Если муж – фанат футбола… «Отфутболить» или жить?

НА ЗАМЕТКУ ЖЕНЩИНАМ 

 Ну что это за страшная трагедия, способная омрачить мирное женское существование?! По телевизору опять трансляция Чемпионата мира по футболу. Прощай, любимый сериал, музыкальный канал и женские ток-шоу. Прощай, муж! Как долго мы теперь не увидимся? Ты же совсем на меня не смотришь! Ты смотришь футбол....

  А Ваш благоверный – тоже заядлый фанат футбола? И как только начинается Чемпионат, жизнь в семье кардинально меняется? Драки за пульт, ревность к телевизору и обида, временами переходящая в ненависть... Ничего, через месяц "EuroSport" отойдет на второй план, и супруг вернется в семью. Кто же будет в восторге, если любимый, после похода на стадион, вваливается в дом в мятой футболке и грязных джинсах, да еще "благоухает" пивом? Эх, доля женская, придется потерпеть... Хотя можно и не терпеть, а получать удовольствие вместе с ним.

  Если среднестатистическому мужчине задать вопрос: "что Вы любите в жизни больше всего?", он ответит: "Футбол, работу и женщин". Возможно, добавит: "спиртное, хорошую кухню и грудь Пэм Андерсен". Да уж, любят наши мужчины футбол, а о нас во время матча начисто забывают...

  Стоит только начаться матчу, и наши спокойные парни превращаются в агрессивных орущих самцов. А вся их любовь к нам, перекочевывает в телевизор. Обижаться бесполезно, тем более устраивать скандалы и топать ножкой: "выбирай - я или футбол?!". Мужчина выберет футбол. Так что же теперь делать нам?

  Если вдуматься, все не так уж плохо. Футбол – старейшая спортивная игра с богатой историей. И никакие запреты, за все время его существования, этот спорт не уничтожили. Попасть на Чемпионат – мечта каждого мужчины. Или почти каждого. Но что там интересного для нас? На самом деле, если удастся посмотреть Чемпионат с трибуны, избежать всеобщей лихорадки не получится. От ревущего стадиона получаешь огромный заряд адреналина, а когда по полю бежит Рональдо, никакие концерты мировых звезд не сравнятся.

  Говорят, от любви до ненависти один шаг. К футболу эта фраза применима как нельзя кстати. Фанаток среди девушек, между прочим, довольно много. Почему бы не попробовать и нам его полюбить? Ну хотя бы за спортсменов, для начала.


33%, 5 голосів

13%, 2 голоси

27%, 4 голоси

27%, 4 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

футбольных акробатов пост





...а в общем, первый тайм мне понравился... бл...

оптимістично - перемир'я в дії!

Дебальцево, українські військові грають у футбол! football


і підключимо трішки фантазії 

Знайомство з живою легендою

Я вже згадувала про похід на ДН до друга-футбольного коментатора, коли хвасталась букетом.

Але букет така дрібниця... після ефіру на застілля прийшла жива легенда. я не вірила власним очам і взагалі не вірила що дитячі мрії можуть збутися через стільки років. Маленькою липла до екрана телевізора, щоб побачити універсального солдата футболіста і навіть всерйоз не могла помріяти, щоб побачити вживу зблизька, не те що познайомитися. Думаю мої ровесники і старші щонайменше чули про нього. Хтось може не поділяти мого захвату

Гостями на застіллі став Володимир Безсонов.  Молоді пацанята спортредакції звичайно ж поглядали на легенду, але нам, старшим за них, років на 10, виявилося важко стримувати емоції до моменту, коли гість поїде, і коли можна буде вдосталь порозмахувати руками і поділитися враженями перебиваючи одне одного))))

Простий з неймовірним почуттям гумору, прекрасний артистичний оповідач, він співав з нами "Команда молодоссти нашей", розказував історії про Лобановського, ті які в інтерв"ю зазвичай не розказують ))) Про можливу кар"єру хокеїста, і вибір на користь футболу, про легендарну п"ятірку Ларіонова, про ескапади друзів-хокеїстів Фетісова, Касатонова і покійного вже Крутова. 

З забави Володимир Васильович пішов з цукерковою трояндою в петлиціlolОтака багатофункціональна штука цукеркові букети. До речі багато хлопців зробили таке саме

Був там ще і Віктор Леоненко, але його я знаю мало і він ніколи не входив в перелік моїх улюбленців. І *пошепки* мені не дуже сподобалося як він поводивсяsmutili

Сьогодні зранку подзвонила похвалитися мамі. Вона рада за мене і трохи заздрить, бо це кумир її молодості. На прізвища хокеїстів мама відреагувала здивованим вигуком: "звідки ти їх знаєш? це ж було ще до тебе".lolДовелося пояснити, що в моїй голові багато всякого мотлоху,  збираного десятки років з ентузіазмом плюшкіна.lol  

был случай (с)

У нас в садике была такая история. 
Первый день, у воспитательницы дети из трёх групп. Есть свои, но в большинстве чужие. Вечером всех разобрали, один ребёнок остаётся. Сидит играет в песочнице. Воспитательница на веранде. Начинает волноваться.

- За тобой кто должен прийти?

- Папа!

Ну, папа так папа, сидят дальше.
Папы нет.
А всё, садик пустой уже, один охранник, и спросить не у кого. Пошла, взяла списки, где телефоны родителей, что б позвонить. Спрашивает.

- Тебя как зовут?

- Петя Смирнов!

Она все списки перешерстила. Нет такога ребёнка в списках, хоть ты тресни!
И что делать? Был бы понятный ребёнок, забрала б домой, и дело с концом. А тут?
Обычно, если ребёнка долго не забирают, у него истерика, а воспитатель его утешает. А тут всё наоборот. Ребёнку хоть бы что, а воспитателя уже колбасит не по детски. А этот главное сидит, играет как ни в чем ни бывало.

- Ну и где твой папа!!!

- На работе.

- И когда он за тобой придёт?

- Он не придёт.

- ПОЧЕМУ???

- Он футбол смотрит. Он когда футбол смотрит, его лучше не трогать.

- Он что, на работе футбол смотрит?

- Ну да, на работе.

- Это что ж такая за работа, что там футбол смотрят?

- Он охранником работает.

- Где?

- В детском саду.

- В КАКОМ???

- Ну, тут... В этом саду. В вашем. Он сказал "Исчезни с глаз, и что б до конца футбола я тебя не видел!". Вот я и сижу. А Вы почему не уходите? Эх! Вас наверное тоже до конца футбола из дому выгнали...