Додумався у 31 градусну спеку поїхати на вилазку. Але півтора місяці не було сталків, тому зважився на таке безглуздя.

Отже, спека. Засмажився на сонці — тепер як негр. Натоптав понад 20 кілометрів. Ще й взяв участь у шоу "Ригають усі". А потім ледве не заночували посеред заброшки, бо маршруток на Київ вже не було.

Але об'єкт епічний. Якщо цікаво, можу розписати детально пригоди.

Подивився на продовження будівництва Шулявського мосту.

Без шляхопроводу проспект Перемоги виглядає незвично.

Темпи робіт радують. Думаю, до кінця року буде новий міст.

Затори об'їжджають не лише через Виборзьку, а й по іншим вуличкам. Начебто це зекономить час або пальне.

Військово-історична реконструкція в моєму місті це дещо. Дещо нове.

Звичайно, масштаб невеличкий. Але гуркотіло сильно. Аж вуха закладало. Хоча стріляли холостими.

Фотографії не передадуть всієї атмосфери, вогню від пострілів і запаху (напевно, пороху). Але декілька фоток покажу.

Вчора відбувався перший день фестивалю. "Під Покровом Тризуба". Це вже 4-й фестиваль. Цього разу він триватиме не один, а два дні. Та й програма різноманітніша, ніж на 2-му фестивалі, в 2017му.

На ніч виступали хедлайнери. І мені навіть вдалося зробити класні (на мою думку) нічні знімки. Це при тому, що ще заливав дощ.

Вночі виступали "Kozak System"!

Щоправда, порядок виступу музикантів змінився, тож "Козаки" заспівали раніше, ніж передбачалося. Тому їх виступ ледве не проґавив.

Збулась ще одна з мрій — полазати по бомбосховищу.

Нажаль, лізти знову довелося самому.

Але те, що побачив потім мене шокувало.

[ Читати далі ]

Рік тому вперше пройшов по парку Кіото. Але сакури тоді ще тільки-тільки розцвітали. Проте цього року застав цвітіння. Ось декілька фоток.

Парк гарний. Сподобався.

Декілька днів тому сумістив вилазку по заброшкам з прогулянкою. Вийшло 50/50, але краще хоч так, ніж взагалі ніяк — бо подружка продовжує морочити голову, можливо дружбі кінець. Так я сам пройшовся.

Правда, нафоткав мало — трохи більше 40 знімків. Але ці заброшки переважно недоступні для огляду, тому азарт поступово спадав. Плюс — фотографувати незручно, бо всі вулиці запарковані машинами, навколо багато перехожих. Ще всю дорогу думав де відлити. Однак, попри все, вийшло непогано — на четвірку з мінусом (по 5-бальній шкалі).

Повний фотозвіт можна прочитати ТУТ (ЖЖ).

Виявляється, сакури квітнуть вже в повну силу. Правда, побачив їх не в парку Кіото — до "Лісової" поки не доїхав, а біля оперного театру.

Прикол в тому, що поруч тусувалась японська делегація. Мабуть теж святкували цвітіння сакур (в Японії навіть є спеціальне свято).

Ну а я вирішив скористатись нагодою і пофоткати. Правда, не знаю куди приткнути фотки в основному блозі. Який фотозвіт зробити.

Сподобалось, що поруч ростуть три різних види сакури. Зблизька відмінності не дуже помітні, але здалеку видно 50 відтінків рожевого:)

На 36-річчя зробив собі подарунок — замовив екскурсію по підземній річці. Клов. "Баян" серед діггерів і сталко-діггерів. Але ж я лише сталкер. Тому для мене це нова тема, хоч і популярне місце.

Мама істерила, хоча в умовах була права. Але не послизнувся і не намок. І майже не забруднився.

1. Дохріна води (а буває ще більше — ледве не під самий верх).

2. Ходити незручно: в підлозі вимоїни і ями, слизький мул, місцями слизькі плити, треба перелазити труби.

3. Є місця, де можна позлизнутися або впасти. Див. п.2.

4. Є водоспади, через які треба проходити.

І це ще не все. Просто труднощі у вигляді пролазання через люк і низька стеля — це дрібниці в порівнянні з вищезазначеним.

Було страшно (прогулювався один) і хріново (знову шлунок влаштував забастовку). Проте нормально злазив.

Можна було не обходити далеко, але ж я не люблю перти напролом (тим паче, що є охорона). Вояки звідти пішли мабуть років 10 тому, так охорона приватна.

Шо це і де це розповідати не буду. Бо раптом і вам захочеться.

"Колючка": один периметр - зовнішній. І ще два біля окремої частини.

Територія закинута (чи занедбана?). Частину будівель знесли. Однак і того, що залишилось, достатньо для дослідження.