В тих самих снах, де все було
не так,
В тих самих снах, де все було
нівроку,
Де всі слова були такі
глибокі,
І від думок ховався переляк,
Де на доми, дерева і дроти
Туман уранці вішає сорочку,
В тих самих снах живеш
предивна ти,
І поливаєш квіти у садочку.мал. - Садові ворота у Вітеї (Клод Моне)[Приєднана картинка]