натхнення тут - http://blog.i.ua/user/2994692/577968/ (прочитайте обов"язково!!!) Дозвольте жінці бути слабкою, Сховайте в серці її від всіх, В обіймах ваших нехай струною Тремтять бажання її і сміх. Цілуйте жінку, щодня, щоночі, Відчуйте скільки любові в ній, Як вам сміється, як сонні очі «Люблю» шепочуть й сльоза з під вій… Кохайте жінку, та так, щоб небо, Щоб світ позаздрив тим почуттям, Повірте, жінці крім вас не треба Ніяких красок і фарб життя. Бажайте жінку, –...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Ніжність долонь, теплота їх безкрая, Затишок щирих ласкавих очей … Як же тебе мені не вистачає В мареві днів, в напівтіні ночей… Пахнуть світанки цілунків ваніллю, Тільки такі недосяжні вони… От би напитись якогось чар-зілля Й стати сльозою цілунків отих. Плачуть дощами самотність і втрати, Біль оживає краплинами сліз, Та поцілунків твоїх аромати Їм не розмити дощам всім на злість. Навіть як скажуть, що це божевілля, Навіть якщо не здолати розлук, Я...

Читати далі...

Місяць як скибка лимону в вікні, Тьмяні зірки, й ті за хмарами плачуть… Тиша. Не сміє ніхто самоті Свято порушити болі й невдачі. Кілька краплинок в бокалі вина, Дим сигаретний проймає свідомість… І не важливо чия вже вина – Бо все одно тепер «тільки знайомі»… Десь полетіти б в нікуди, за тьму, Просто вхопитись за вітер і зникнуть Там де немає «навіщо», «чому»… Щезнеш, – без тебе за мить одну звикнуть… Час мабуть лікар, хоча… швидше яд – П’єш і звикаєш…– наркотик…...

Читати далі...

Чому у світі усе так складно – знайти, почути, йти до мети. От ніби раптом знайшов розраду, так ні, – за мить всі горять мости… Чому у долі нема натхнення життя картини писати так, щоб тільки радісним в них знаменням був кожен крок, кожен штрих і знак. Чому всі мрії такі крилаті і їх так легко спалити вщент, а потім ночами знов шукати вчорашніх зустрічей ніжний щем. Чому у світі усе так важко – любити, мріяти, берегти, на півдорозі впізнати щастя і в суєті мимо не пройти…

Залишся спогадом весни В моїх очах і в пам’яті просторах. І ненароком загляни у мої сни, Розлийся в них безмежним синім морем. Так, як колись, до вій торкнись осіннім вітром, Розбий розлуку хоч на мить любові світлом. В словах байдужість… Та в душі її немає. Душа за посмішкою сльози знов ховає. Ти в свої сни мене не клич… Прошу, не треба. Нехай тебе зігріє ніч Любов’ю неба. Загубиться серед зірок наше кохання. До твоїх вуст лиш один крок… Та вже світання. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Місто тоне в вечірній вуалі, Ліхтарями розмішує втому, Зачарованим подихом далі Переспівує пісню знайому. Позолотою місяць-молодик Розливається в чистому небі. Тиша… Мрії один тільки дотик, – І думки в мить з тобою й для тебе… Пересічним простим перехожим Пролетить моя мрія зірчаста, Тільки втомлене місто не зможе В ній розгледіти іскорки щастя… Тільки вітер, зігравши на струнах Мого серця як ніжності злодій Не розвіє над містом відлунням Таємничо...

Читати далі...

Важким був сьогодні день? Розслабся і випий чаю. Робота, проблем тандем Ніяк досі не спадає?– А ти подивись на все З усмішкою, без курйозу, Життя закоротке все ж, Щоб тратить його на сльози. Включи рок-н-рол чи реп, А любиш – класичні твори, І хай за дверима смерч Руйнує моря і гори. Собі подаруй цю мить, Де вітер цілує осінь, Де сонцем листок тремтить В розплетених мрій волоссі. Собі подаруй життя Любові, де ясне небо, Де вплетені почуття У стрічку доріг до тебе...

Читати далі...

Як все-таки в природі все мінливо... Тут сонце світить, тут іде гроза. Тут буревій. Безжально злива полива. За нею знову сонце вигляда. Бува похмуро і туманно. Буває ясно і безхмарно. В житті так само все бува... На серці щастя змінює печаль Й веде тебе під ночі темної вуаль. А потім йде новий світанок І душу ніжно зігріва барвистий ранок, У серце спокій поверта. Таке воно життя-буття. ;)

Дивуюсь спокою своєму І вірі в те, що ти зі мною.Ніби зв’язало міцно щось насІ не втікти вже нам від цього. Хотіла б щоб і ти відчув це, Та й перестав не довіряти. В житті буває звісно всяке. Зла світу нам не подолати. Та власне щастя будувати І сумнівів не допускати... Чистоту стосунків крізь життя нести - Це те, що можем разом я і ти! [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Коли місяць зіркам ночей безсоромно цілує скроні, я напилась з твоїх очей аромату краплин безсоння. І щоночі тепер не сплю, все літаю в нічнім просторі, приворотне чар-зілля п’ю, що в стакан підсипають зорі. Переливом сріблястих нот знов сную ліхтарів проміння і торкаюсь крильми висот чи то блуду, чи то прозріння. У вербове волосся віт заплітаю нічні серпанки і шукаю найменший слід дивних снів своїх витинанки. З неба струшую до землі і збираю...

Читати далі...