"Тайна газовых контрактов по имени Женя"
ТИСНИ НА ТЕКСТ, ТУТ ПОВНА ВЕРСІЯ!
- Пойдём покажу ракетный павильон!
- Да ладно, я сама из Днепропетровска!
- Вова! - Юля! - Путин! - Телегина! - Путь создан для телеги… - Как телега для пути. Они весело рассмеялись. Просто и беззаботно. Так началась история любви, которая важна для десятков миллионов людей.Зменшення залежності диктує і зміну тональності в переговорах Європи та РФ. Ще кілька років тому європейці ковтали незгоду російської сторони ратифікувати Енергетичну хартію і заплющували очі на скуповування Газпромом через свої афілійовані структури енергетичних компаній на внутрішньому ринку ЄС. Сьогодні, після прийняття Третього енергетичного пакета (передбачає підвищення конкурентності на енергетичних ринках, зокрема шляхом розділення компаній, які здійснюють видобуток, транспортування і продаж енергоносіїв), Газпрому заблокований доступ до управління європейськими газовими мережами. У ключових компаніях – партнерах російського газового монополіста відбулися обшуки за наказом Єврокомісії на предмет монопольної змови. Учорашні друзі – французькі, польські, німецькі енергетичні компанії – подали на Газпром до суду через завищення ним цін на газ, а сама РФ не вимагає, а просить у ЄС надати її «Південному потоку» статусу транс’європейського проекту,оскільки це дасть змогу залучати кошти на нього.
Євросоюз сьогодні майже зробив те, що тільки стоїть як завдання перед Україною: відвів Росії важливе, але дуже визначене місце у своєму енергобалансі. Газпром справді постачає багато газу в ЄС – до третини загального імпорту. Однак, незважаючи на прогнози зростання його споживання в європейських країнах, більшого від росіян просто не хочуть,бо це шкодитиме національній безпеці Європи. Російські проекти її не цікавлять: ліміт постачань від Газпрому вже вибрано. Ось чому Єврокомісія так стримано привітала запуск «Північного потоку»і, попри всі старання Кремля, підтримала проекти «Південного коридору», а не «Південного потоку». «Південним коридором» до країн ЄС має надходити газ із Каспійського регіону: Туркменистану та Азербайджану, і саме він компенсуватиме дедалі більші потреби ЄС у найближчі десятиліття.Такий розклад суттєво ускладнює ситуацію Росії. Для Газпрому це означає зменшення, якщо не припинення, витрат ЄС на інфраструктурі проекти. Обсяг експортованого палива в ЄС із часом може хіба що падати, а через розвиток спотового ринку знизиться й ціна. «Експортована революція» сланцевого газу зі США знеохочує європейські компанії працювати на нинішніх умовах на російських родовищах. Зокрема, норвезька Statoil, один із партнерів із розробки Штокманівського родовища, уже заявила, що не впевнена в успіху роботи саме через сланцеві проекти. «Російській газовій галузі доведеться серйозно конкурувати за частку на європейському газовому ринку, яка встановиться після 2030 року між 13% і40%. Нам, зрозуміло, треба бути ближче до 40%», – прокоментував ситуацію голова Російського газового товариства Валєрій Язєв під час Міжнародного форуму «Газ Росії-2011». Не краща ситуація і на східному напрямку. Китай, не погодившись на запропоновану росіянами ціну, у листопаді цього року просто закупив додаткові обсяги в Туркменистану. Згідно з прогнозами аналітиків банку Societe Generale, саме останній і залишиться основним постачальником газу до Піднебесної протягом найближчого часу.
Щоб зберегти свою роль на Заході, Росії потрібно швидко шукати інші, крім постачання свого газу, проекти за власною участю й водночас блокувати альтернативні пропозиції.Таким проектом може бути «вигідна» пропозиція транспортувати до кордонів ЄС туркменське блакитне паливо наявними газопроводами через територію РФ та України. Мовляв, поки побудується ваш «Набукко» чи інший газогін (а його запуск справді відтягується, сьогодні йде мова про 2019рік), багато що може статися, натомість ви хоч зараз укладайте договір із Туркменистаном, а ми потурбуємося про постачання газу звідти аж до ваших східних кордонів уже тепер. Можливо, цей сценарій був викладений українським політикам, який разом зі страшилками про «Південний потік» переконав пристати на російську пропозицію.
У ЧОМУ ІНТЕРЕС УКРАЇНИ? Однак насправді успіх такого сценарію для ЄС, а тим більше для України є сумнівним. По-перше, тільки-но наша ГТС опиниться під контролем РФ,європейці перестануть розглядати її як можливість для альтернативних поставок. Це буде елемент російської системи. По-друге, хоч би яким був туркменський газ, якщо він надходитиме через «російську» трубу, то втрачатиме цінність для них, адже це не диверсифікація, а лише імітація, а ЄС чітко відрізняє одне від іншого. По-третє, що може дати нашій країні такий консорціум? Стабільність постачання газу? Ні. Враховуючи, що «Південний потік» – це поки що «страшилка для наївних», воно і так було б стабільним – меншим, але стабільним. Модернізацію? Ні. Якщо правда, що консорціум є «подякою» за нижчу ціну на газ у 2012 році, то додаткових коштів на реконструкцію годі чекати. Натомість Україні доведеться ділитися з усіма його сторонами коштами від транзиту. Найімовірніше, закриються лінії фінансування від Світового банку чи ЄБРР: який сенс вести переговори з державою, якщо газопроводом керує інша структура? І головне – наша держава втратить також можливості для реальної, а не імітованої диверсифікації джерел енергоресурсів.
Замість вигадувати «велосипед» або погоджуватися на нав’язану зовні схему, Україні варто озирнутися на тих, хто ще вчора перебував у схожій ситуації. Польща торік – після спроб Росії отримати в обмін на дешевше блакитне паливо доступ до газопроводу – категорично відмовилася від такої угоди, активізувала проекти з власного видобутку сланцевого газу, почала будівництво терміналу скрапленого. Сьогодні ці проекти реалізовуються не на папері, а на практиці. Польська PGNIG через 10 місяців безуспішних переговорів щодо ціни подала на Газпром до Стокгольмського суду,де вже лежить сто аналогічних позовів від німецьких, французьких та інших компаній. Молдова, яка теж не може досягти домовленості, попросила допомоги в переговорах у Європейської комісії. А тамтешній парламент взявся контролювати хід переговорів із Росією. При цьому уряд країни публічно підтвердив готовність реалізовувати всі європейські реформи, хоч і відчуває, мабуть, немалий тиск із боку РФ щодо здачі стратегічних інтересів.
Що робить Україна? На неодноразові заяви європейських структур про готовність допомогти просто мовчить. А коли переговори з Росією досягають особливо критичної точки, фактично відкриває «другий фронт», заявляючи вустами заступника міністра енергетики Володимира Макухи журналістам про те, що незадоволена європейською стороною. Спроби депутатів парламенту не те що контролювати, а хоча б дізнатися зміст перемовин марні й безнадійні. А засекреченість, яка супроводжує всі переговори, змушує оглядачів будувати найгірші сценарії і тільки посилює ефект від інформаційних провокацій та маніпуляцій.
Європейський Союз та Україна – споживачі газу. У них однакова мета – зменшити залежність від одного постачальника. Логічніше, якби ці споживачі замість того, щоб посилювати недовіру між собою, подумали про спільні можливості з диверсифікації. Якби України створила вільний доступ до своєї газотранспортної системи, а ЄС вдалося домогтися транспортування газу з Туркменистану через російську територію (а інструменти для такого впливу в нього є), ми могли мати реальну, а не імітовану диверсифікацію. І вартість газу бутла б іншою, ніж сьогодні обіцяє РФ.Читайте також: Енергетична недоімперія : Газова «матрьошка»
Якщо досі йшлося про те, що Газпром законтрактував приблизно 22 мільярди кубометрів на рік (при потужності першої нитки в 27,5 мільярда), то тепер з'ясовується, що запланований на 2012 рік обсяг прокачування складе лише 10,4 мільярда. Такі дані містяться в матеріалахради директорів Газпрому, який пройшов 20 грудня, пише газета "Ведомости".
Після наміченого на осінь 2012 року запуску другої нитки "Північного потоку" його потужність збільшиться до 55 мільярдів кубометрів. Тим не менш, в 2013 році, згідно із даними матеріалами, по трубі планується прокачати лише 37,82 мільярда кубометрів газу. Максимальне завантаження системи не передбачається навіть в 2014 році, коли обсяги поставок намічається довести до 49,4 мільярда.Прес-служба оператора "Північного потоку" коментувати ці цифри відмовилася, порекомендувавши звернутися до того ж Газпрому: "Компанія Nord Stream уклала з Газпромом договір за принципом "качай або плати", так що використання потужностей відбувається виключно за розсуд Газпрому". Раніше представники Nord Stream неодноразово пояснювали, що російська сторона повністю орендувала всі потужності газопроводу. Таким чином, з моменту введення в дію другої нитки "Північного потоку" Газпрому доведеться платити за 55 мільярдів кубометрів, навіть якщо реально прокачуватися буде значно менше. Так, російському монополісту доведеться даремно витрачати гроші, а заробляти їх буде швейцарська компанія Nord Stream, капітал якої контролюється концерном лише наполовину.
"Можливе пояснення настільки невигідною схеми полягає в тому, що в Газпромі серйозно переоцінили або нинішні потреби Євросоюзу в російському газі, або готовність західноєвропейських компаній закуповувати його по тих прив'язаних до нафтових котирувань високих цінах, на яких наполягає Москва. У зв'язку з цим виникає питання, чи варто в такій ситуації запускати інший трубопровідний мегапроект Газпрому - "Південний потік"? Адже він обійдеться як мінімум рази в два-три дорожче, ніж неповністю завантажений "Північний потік", пише Deutsche Welle. Зазначимо, раніше журналіст Bloomberg в Росії Лучіан Кім у своїй статті для The Chistian Science Monitor писав, що через низку проблем Газпрому"Північний потік" може стати єдиною ланкою в запланованій мережі трубопроводів. Нагадаємо, перша гілка європейсько-російського газопроводу "Північний потік" була відкрита у листопаді 2011 року.Через півтора місяці після урочистого пуску першої нитки газопроводу "Північний потік" з’явилися повідомлення про перебої в подачі газу.
Deutsche WelleР.Ищенко
16 декабря 2011 Украинский политолог, президент Центра системного анализа и прогнозирования Ростислав Ищенко ответил на вопрос «Однако», чем станет для Украины 19 декабря — день двух саммитов Украина-ЕС и ЕврАзЭС. «19 декабря для граждан Украины совершенно точно будет понедельником — рабочим днем. Об этом дне еще можно сказать, что до самого последнего момента украинские власти будут вести отчаянный торг по всем внешнеполитическим направлениям. Поэтому Янукович уже не в первый раз дает понять, что он готов поехать либо в Брюссель, либо в Москву, либо и туда и туда, а МИД Украины, соответственно, не в первый раз намекает, что главное не подписать какой-либо документ к какой-то там дате, а договориться о его подписании», - напомнил политолог. «По состоянию на сегодня, когда до саммитов ЕврАзЭС и Украина-ЕС осталось четыре дня, неизвестно ровным счетом ничего, хотя правительство Азарова уже начало сводить бюджет с расчетной стоимостью российского газа в 400 долларов за тысячу кубов. Одновременно с этим прозвучало и заявление Алексея Миллера о том, что "Газпром" не собирается делать Украине подарки на Новый год. То есть, по состоянию на понедельник, 12 декабря, когда была озвучена позиция главы Газпрома, никаких политических договоренностей с РФ Украина не достигла, - уверен Ростислав Ищенко. - Но это не исключает традиционную для украинских властей способность подписывать нужные им документы о скидках на газ за считанные секунды — нашелся бы чистый лист бумаги!» «С другой стороны, у Москвы нет необходимости подписывать новое газовое соглашение с Украиной 19 декабря или вообще до Нового года, газ всё равно будет поставляться, ведь контракты Тимошенко-Путина никто не отменял. Получается, что первый день 2012 года газ будет идти на Украину по той же цене, что и 31 декабря 2011 г., точно так же будут крутиться нолики на счетчике. У Москвы нет стимула идти на уступки Киеву и подписывать документы о скидке на газ именно в декабре», - уверен эксперт. «Ну, а если говорить об объективной реальности, которую почему-то не воспринимают украинские власти, то дедлайн подписания документов с «Газпромом» или вступления в Таможенный союз прошел... несколько месяцев назад! Уже в сентябре начался неконтролируемый развал украинской финансовой системы, социальной сферы и после этого начали нарастать выступления населения против власти. Если этот момент был упущен, а руководство страны продолжает отрицать факты, и говорит о том, что 19 декабря может что-то изменить, то 31 декабря она рискует с разочарованием понять, что иных событий, кроме наступления Нового года, на Украине не происходит, а безрезультатные переговоры с Брюсселем или Москвой можно вести и до 28 февраля и до 1 мая, главное самим верить в то, что эти переговоры могут разрешить внутренние проблемы страны, - заявил политолог. - Украинская власть будет балансировать между Западом и Востоком даже тогда, когда ей это будет очевидно невыгодно, до тех пор, пока она не ощутит реальную угрозу своему физическому существованию». «А вообще, все эти ожидания от 19 декабря можно сформулировать коротко. Руководство России излишне дипломатично подходит к слабостям украинских властей. Если бы Владимир Путин позвонил бы Виктору Януковичу и напомнил бы, что выбор для президента Украины — это не ЕС или ЕврАзЭС, а дача на Рублевке или общий барак на Колыме, то Виктор Федорович начал бы думать быстрее, чем он это делает сейчас», - заявил Ростислав Ищенко. «Очевидно, восточное направление для Украины не просто более выгодное, это, по сути, гарантия её государственности. Если кто-то думает о независимости Украины, то эти люди в первую очередь должны думать о вступлении в Таможенный союз, ведь не бывает государства без экономики и финансов! А без ТС Украина останется без средств к существованию, что, при прочих равных условиях, непременно приведет к народному бунту, ведь руководство страны не только ничего не делает, но еще и отбирает самое последнее. В этом случае народ может подняться и «вынести» власть вообще, а Украина превратится в неуправляемую территорию без света, газа и электричества, по которой бродят бандитские шайки», - предположил политолог. «Вариант сотрудничества с Россией продлевает украинскую государственность на обозримый период времени. Безусловно, независимости у государства, которое находится на иждивении быть не может, и Украина должна будет войти в геополитическое пространство России, но при этом она сохранит все формальные атрибуты государственности — территорию, флаг, даже гимн, какая разница какие там слова?! Более того, на сегодняшний день у России нет проектов по поглощению Украины, ни целиком, ни по частям. Существует проект создания Евразийского союза, который предполагает ограниченный суверенитет всех членов этого объединения, не более того», - напомнил эксперт. «Ну, а 19 декабря для простых украинцев все равно будет понедельником и более ничем, от того, где в этот день окажется Янукович и его свита, мало что зависит. Важно другое — как быстро будет думать президент Украины, а где именно он будет думать — не имеет значние, в Киеве, Харькове или Москве. Но пока реалии таковы, что глава государства сам по себе и власть, которую он представляет, старается всеми правдами и неправдами 19 декабря не принимать никаких решений, чтобы торговаться дальше и дальше», - резюмировал Ростислав Ищенко. Напомним, на 19 декабря запланированы два саммита: Украина-ЕС в Киеве, на котором может быть подписано Соглашение об ассоциации, и ЕврАзЭС в Москве. МИД Украины уже сделал осторожное заявление о том, что подписание Соглашения об ассоциации с ЕС может быть перенесено на более поздний срок, а официальный сайт президента Януковича дал информацию о поездке главы государства в Москву. Некоторые эксперты предполагают, что после евроатлантического провала, Янукович может в корне изменить внешнюю политику Украины и на саммите ЕврАзЭС объявить о создании газотранспортного консорциума с Россией, а также о вхождении в Украины Таможенный союз.
(с) 