[ Читать дальше ]

Днем солнечные лучи проходят
внутрь через овальные световые люки, обеспечивая каждое помещение
естественным освещением. Разноцветные витражи создают атмосферу
волшебства, перемещают в другую реальность, защищают от посторонних
взглядов: владельцы такого дома, как и морские обитатели красивых
раковин, не любят повышенного интереса к своим персонам.

Смотреть все фото и полный текст заметки

Американский журнал включил монумент героям великой Сталинградской битвы – "Родина-мать зовет!", в список самых уродливых советских памятников. Подробности: авторитетное американское деловое издание включило в рейтинг "самых абсурдных памятников советских времен" одну из высоченных статуй мира, скульптуру "Родина-мать" в Волгограде. Это решение уже назвали скандальным и циничным. На Мамаевом кургане, где была одна из самых кровавых битв Второй Мировой войны, похоронены 30 тысяч советских солдат.

[ Прочитать полностью... ]

(частина друга)

      Думаю, варто більш-менш детально описати місце що на 2 тижні стало табором для фестивалю. По-перше - це тайга, хоч широтно місцина десь іде поряд із нашою, однак висотна поясність і розташування в глибині континенту роблять свою справу. Основною атракцією місця є озеро Мульта, складова каскаду з трьох озер, рівень дзеркала найнижчого 1600 м над рівнем моря.  Вода в озері майже крижана, і це у найтепліший місяць... Погода за день змінюється по 7разів і більше, а температура за півгодини без проблем падає на 10 градусів навіть вдень. В сонячний день, а точніше в сонячні години могло бути до +30, а вночі... ну, зранку на траві і моху бував іній. Але не все було на стільки дико, за пару км знаходилась хата лісничого, навіть із кіньми і банею, але зрозуміло, що все не безкоштовно. А тепер годі технічних характеристик!
      Поставили ми колом свої 4 намети на території, що призначалась як "спальний район"у таборі. Біля нас розташувалась казахська команда і челябінці. Згодом у нас із ними було спільне вечірнє вогнище. В той же день треба було запасатись будівельним матеріалом, тобто сухостоєм, оскільки рубати живі дерева і негарно, і протизаконно (штраф 1000 руб.) В перший день знайшли мало, а точніше майже нічого.Однак певний успіх був у тому,  що знайшли собі ділянку для будівництва, і, подивившись на природу навкруги дійшли висновку, що наш попередній проект - фігня, треба робити інакше. Навіть абстрактно уявили, як.
      Добре, що їжа була не  нашою проблемою, для учасників фесту діяла польова кухня тричі на день, однак не скажу, що завжди вона нас радувала.
     В першу ж ніч з"ясувалоь, що я погарячкував, взявши не достатньо теплий одяг. У спальнику я був повністю одягнений, включаючи светр і куртку, однак це не дуже допомагало. Аби не можливість притулитися до Маші і не ковтки горілки перед сном, не знаю, як би я пережив ті ночі. Це стало мені відповіддю, чому росіяни вважають Україну півднем.
     Наступного дня за матеріалом ми подалися на інший берег озера, кілька років тому там була пожежа, все давно позаростало молодняком, однак і багато лишилось голих стовбурів, адже модрина (ліствєнніца) так просто не згорає. Дістатися туди було 2 варіанти: або чекати в черзі на надувний катамаран, а черга була чималою, або перейти вбрід у тому місці, де з озера витікає річка. Чекати ми не захотіли, бо час на будівництво був обмежений. Води у броді було більш ніж по коліно, крижаної води, і без пари ковтків міцного алкоголю неможливо було себе змусити туди увійти. Пощастило нам, що про запаси спиртного ми подбали. Та й холодно тільки перші секунди. Інші веселощі почалися із рубкою дерев, оскільки інструмент у нас був, як завжди, "найкращий", та й модрина, як виявилось, дуже міцна деревина. Просто капець, яка міцна. Однак кілька таких деревець ми повалили, кілька знайшли вже повалені, та й сам процес проходив досить весело, із жартами. Весело навіть було тягти ці надзвичайно важкі стовбури до берега, навіть не знав, що деревина може бути такою важкою. І зрозуміло, що в"язати дерево у плоти теж довелося, стоячи у воді, бо інакше ніяк. Чекала нас невесела перспектива плисти на тому плоту через озеро, а він був дуже не надійний, та й озеро не таке мале, має течії і має чималу глибину. Кому як, а мене така перспектива лякала, не хотілось опинитись у крижаній воді. Нам пощастило, неподалік катамараном свою деревину буксували сусіди-челябінці, то й ми напросилися до них, щоби вони й наше дерево потягли. отже ніхто не ризикував, залишилось лише кілька кілометрів до табору пішки, знімаючи штани на броді.
     День по тому, почали будувати, вкопали кілька колод а березі, а далі - знову у воду! Як же не зручно, стоячи у воді, під холодним дощем у кам"янисте дно забивати кувалдою палі... Як не хотіли ми запобігати черги, а в черзі на пилораму довелося трошки по панікувати. По-перше, не треба пояснювати що таке порядок по-слов"янськи. А по-друге, то ланцюг на пилці злетить, то бензин закінчиться... До речі, це дуже нервувало: багато бензину витрачалося на генератор для нічного кінотеатру (велике біле полотно посеред тайги, поляна замість глядацького залу, проектор - пожирач електрики, а отже і бензину), та дискотек (у тому ж ключі), все це мило, однак це ж не основне, навіщо ми приїхали! Приїхали ж, здається, будувати... Врешті, почали реагувати простіше на всі ці речі, і просто ловили кайф від процесу. Ну і звичайно, відмовились від плану напилити дощок. Тим більше, з круглих стовбурців наш об"єкт виглядав, як виявилось, прикольніше.
      Тепер, якщо вже згадали, про побут. Вода в озері дуже чиста, оскільки так важко до Мульти добратися, то й загадити було нікому. Тому пили ми її прямо звідти. На ній же нам кухарі готували їжу. Для вмивання, миття  і так далі, вода набиралась у великі  діжки, яких було декілька на весь табір, і на ділянках біля них все і здійснювалось. В озеро ніхто не  гадив, за цим слідкували. А слідкувати доводилось. Якось, під час сніданку, вийшов один з організаторів і в мікрофон  сказав: "Всєм доброє утро. Ізвінітє, что поднімаю ету тєму за завтраком, но просто достало уже... ХВАТІТ СРАТЬ ГДЄ ПОПАЛО!!!! Єсть же специально туалєти для етого! Нас тут 600 чєловєк, ми же так всю тайгу засрьом!!"...
     Туалети, варто сказати, були не для слабких нервами людей... Однак описувати їх не буду, це не найприємніше явище. Було навіть кілька явищ під назвою "душ", але помитись там відважились лише сибіряки. Екстриму нашим організмам вистачало і без того. Через кілька днів я навіть застудився і був із температурою, але це не завадило тримати в руках ані молоток, ані пилку. Слабкість, звичайно ж була, та це ніщо у порівнянні із ймовірним там енцефалітним кліщем. На щастя, нікому таке добро тоді не дісталось.
     Минув 10-й день будівництва, і об"єкт наш був готовий. Від того, що ми проект ували у Києві, гуртом у квартирі одногрупниці вночі, майже нічого не лишилось. Вийшло краще, принаймні це була думка нас авторів, і багато хто з тим погодився. В вечорі було урочисте відкриття. Музика, салюти, феєрверки, фотографування з об"єктами (а їх було близько 70)... Потусивши з усіма, ми повернулись до своєї своєї "берлоги", що спорудили десь на третій день із плащів-наметів для того  щоби там по вечорах їсти, курити кальян (один із нас віз його на Алтай прямо з Києва), грати на гітарі під час вечірніх злив. Пилося і співалося тоді добре,  про свою хворобливість я навіть не думав, не  помічав її.
     Наступного дня у нас в планах була прогулянка до верхнього каскаду озер  (кілька годин пішки в один кінець) і БАНЯ!!! Природа там дійсно дивовижна, все там ніби й не знало ніколи людського втручання, ніби так і залишилось у своєму первозданному вигляді. А довгоочікувана баня була просто чудовою винагородою за всі наші старання. Та й треба ж було, врешті, нормально помитися. Варто сказати, алтайці топлять баньку досить суворо, із нашими не в порівняння, але навіть із цим задоволення було на стільки великим, що ті 100 рублів просто здавались дрібницею. А хворобу ніби рукою зняло після алтайського пару. Був як новенький, і гуляння з приводу закриття фетсу теж далися нам на славу.
      Дорога назад, то вже окрема епопея, про це трохи згодом...

Новый знак на западном въезде в Киев. Сегодня я увидел его впервые.

башня Стефана Батория - самое крупное оборонительное сооружение фортификационной системы Каменца-Подольского. Башня выполняла роль надвратной и одновременно могла обстреливать всё пространство северной части города с прилегающим каньоном Смотрича. была построена в 1564-85 гг. на средства польского короля Стефана Батория, за что и получила его имя.

В XVII веке башню отремонтировал ремесленный цех скорняков, после чего её также стали называть Скорняжной /Кушнирской/

ремонт, который финансировал польский король Станислав Август, был увековечен установленной со стороны города над Ветряными воротами памятной плитой с надписью на латыни: «Года Божьего 1585-го Королём Польским Стефаном Баторием построена, Станиславом Августом, Королём Польским, восстановлена и увеличена года Божьего 1785-го».
.

По легенде, в 1711 г. во время посещения Каменца-Подольского у русского царя Петра I, проходившего через ворота башни, с его головы ветром сорвало шляпу, после чего башню стали называть Ветряными воротами.
.
 
. .
всё в разрухе, жаль
. .

 

Структура в духе гениального Гауди

У каждого архитектора  в профессии есть «маяки», то есть, мастера, чье творчество вызывает живой душевный отклик. У мексиканского архитектора,  профессора архитектуры Национального автономного университета  Мехико Хавьера Сеносиана (Javier Senosiain) тоже есть такие герои - это гениальный Гауди, выдающиеся Райт и Штайнер. Нетрудно догадаться, что Сеносиан является убежденным приверженцем органической архитектуры. В качестве своего творческого манифеста Сеносиан и его коллеги из бюро построили дом в местечке Наукальпан (Мехико). Критики тут же объявили постройку аллюзией на безумные «растительные» структуры Антонио Гауди. И действительно, что-то общее в архитектонике и декоре обнаружить можно. Хотя прототипом жилища стало не растение или цветок, а закрученная раковина моллюска наутилуса. 

[ Читать дальше ]

Шанхай – крупнейший город в Китае, побывать в котором мечтают многие. Удивительное сочетание современных архитектурных достижений и смелых дизайнерских решений формируют неповторимый облик города. Выстроенный не так давно круглый пешеходный мост в центре Шанхая стал новой архитектурной достопримечательностью. Пешеходный мост благодаря своей неординарной форме очень функционален. Он построен для того, чтобы «разгрузить» пешеходные переходы.

Источник

[ Читать дальше ]

 

[ ещё фото ]